Книжечка, видана у видавництві Олександри Гаркуші, поміститься на долоні. Це вже звичний формат для Людмили Кудрявської, яка полюбляє такі малесенькі вірші. А взагалі поетка народилася на Кубані, працювала кілька років у Москві, захопилася художнім перекладом, у тому числі українських письменників. А потім зважилася на власні вірші українською. І от зібрала ці крихти у своєрідний «Торт для Наполеона».
Причому, віршики не про епоху, що минула. А якраз про те, що болить зараз усіх. Наприклад, таке: «Подивіться, в бюлетені урни – кандидата в депутати прах!». Ніколи у вас не виникало таких асоціацій? А от «демократія схожа на горизонт: увесь час… відсувається». Ой, а це вічні наші запитаннячка: «Французький соус. Російська нафта. Японська техніка. Швейцарський відпочинок. Китайське – все інше. Що ж наше – українське?».
Ну, а тут трошки їстівного: «Гранат нагадує гранату: до рук його боїшся взяти, щоб ненароком цим гранатом бюджет сім’ї не підірвати!». Та ні, їстівного в книжці справді багато: «Нас вже природний смак не тішить: біододатки нам смакують». А ще пані Людмила проїхалася поетичним катком по усілякій телерекламі. Тут миготять назви різних товарів, які, як хижі риби, плавають у нашій свідомості.
А от щодо політики, то тут таке, ніби в зоопарку: «І всю опозицію – в клітки. На волі – хижаки та їхні дітки». Ага, якщо про тваринок, то тут ще собачка в книжці дивується, звідки взялися такі нові породи: дилер, маклер, брокер? Або ж який захват перед нашою законотворчістю: «Стільки ідей, скільки в Раді ідей. Цвяхи б робити із цих ідей!». Проте вибір, що там не кажіть, у народу завжди є: «Що краще – темно і холодно чи світло і голодно?».
Або особисті настанови. Як не крути, а це таки правда: «Садок вишневий коло хати повинен хтось та обкопати». І це, мабуть, також: «Людина без совісті – мов м’ясо без соусу». І, нарешті, про те, що якось зачіпає усіх: «Не сумуй за тим, чого не сталося: не статися могло набагато більше».
Мар’яна НЕЙМЕТІ