Геннадій Будкевич: "Є колекції марок, за які не розплатитеся навіть "Мерседесом"

Пане Геннадію, пригадуєте свої перші марки?

— Звичайно. Дідусь купував їх мені в «ларьку». Тоді багато продавалося. Клеїв їх у зошит. З часом вони пожовтіли і довелося викинути. Тепер дуже жалкую.

Які марки переважно цікавили?

— Всі, що пов’язані зі спортом. Я займався футболом, а мама — легкою атлетикою. Якось вона взяла мене з собою на змагання. Це був початок 60-х. Тоді я побачив олімпійського чемпіона Валерія Брумеля і більше жодного разу не пішов на футбол. Натомість записався у секцію легкої атлетики в Мукачівську ДЮСШ, де моїм тренером був Степан Бабинець.

Скільки екземплярів, хоча б орієнтовно, налічує ваша колекція?

— Кількість — це не так важливо. Високу нагороду можна отримати на виставці й за кілька марок. Головне — розкрити тему.

Тоді розкажіть, які ваші марки найцінніші?

— Цінні всі, що присвячені Олімпійським іграм. Марки 1964 року із зображенням Олімпіади в Токіо — це моя перша олімпіада, трансляцію якої дивися по ТБ. Я купив їх і «погасив» на пошті (погашення – це поштовий штемпель на конверті з датою відправки). Можливо, ці марки не мають великої матеріальної цінності, але для мене вони найдорожчі.

Тоді поясніть, як визначається цінність марки?

— У СРСР випускали шалені наклади марок. Ви могли купити велику колекцію за 10—15 копійок. До речі, нині не складе зайвих зусиль знайти навіть деякі марки царської Росії, бо їхні тиражі також були великі. Тому й не так цінуються. А от якщо пошта запустила в обіг усього кілька марок, то тут уже починається. Є колекції, за які не розплатитеся навіть «Мерседесом».

Ціна від чого залежить?

— Від року випуску та кількості марок, запущених в обіг. Сучасні марки, між іншим,  в дуже обмежених обсягах видають. Майте це на увазі…

Не розкриєте секрет, що б хотіли «добути»?

— Філателісти — це такі люди, яким завжди для повного щастя чогось не вистачає. Мені, до прикладу, — марок Олімпіади в Афінах 1896 року. Цікаво, що сума від продажу цих марок склала 30% від усього бюджету тієї Олімпіади. Отож, практично, марки її і врятували.

Пане Геннадію, нині не знайдеш в Ужгороді жодного філателістичного магазину. Філателія в занепаді. Чому?

— Я скажу так. Зник інтерес не лише до філателії, але й до спорту, книг, культурної спадщини. Як на мене, все це  через комп’ютеризацію. Ви можете пригадати, коли востаннє писали листа чи відправляли листівку!? Тепер пишуть смс, але це не ті відчуття. Плюс – дорожнеча поштових тарифів. В Радянському Союзі марка коштувала 1—2 копійки, нині їх менше ніж за дві гривні не знайдеш. До всього, «Укрпошта» не продає погашені марки, а також марки інших країн. І, нарешті, остання причина – раніше діяли дитячі філателістичні клуби, а нині ентузіастів, охочих за це взятися, дуже мало. Потрібна команда. Як от у Криму, де досі  активно розвивається дитяча філателія. До речі, можливо, невдовзі матимемо окремий її розділ – посткроссинг (будь-який мешканець планети завдяки інтернету зможе обрати випадкового адресата й надіслати йому яскраву листівку традиційною «живою» поштою. Отримати маленький мистецький витвір та ще й з відбитком поштового штемпеля іншої країни – справжній подарунок для всіх поціновувачів художніх поштових карток і марок. — Авт.). Нині захоплення цим набирає обертів.

Зараз діють хоча б десь філателістичні клуби?

— Не так масово, як колись. Але вони є в Ужгороді, Мукачеві, Берегові та Хусті. Ужгородці, скажімо,  збираються у приміщенні на Київській набережній, обмінюються інформацією. У таких клубах діють певні правила – повна заборона алкоголю, тютюнопаління та розмов про політику.

До речі, що для вас означає філателія?

— Для мене це  хобі й хороший відпочинок. А ще це корисно, бо збираєш інформацію про події та людей, які зображені на марці. У філателістів, до речі,  нема рангів – тут всі рівні. І двірник, і професор. Їх об’єднує її величність марка. Разом з тим, колекціонування марок приносить велике задоволення. До прикладу, як це сталося із конвертом і штемпелем із зображенням Аннимарі Чундак. Ми розшукали її маму, попросили фото, розробили проект конверта і штемпеля (автор Олександр Шевченко), який опісля затвердила художня рада в Києві. А на відкритті виставки вручили вже готовий продукт матері спортсменки. Ви б знали, яка то велика радість!

Поясніть, будь ласка, що таке поштовий штемпель? Оскільки, як відомо, цінними є той конверт чи листівка, які погашені й відправлені...

— Штемпелі бувають трьох видів. Перший – постійнодіючий (на пошті, коли відправляємо конверт чи листівку, ставлять штамп). Є також спеціальний штемпель (погашають ним конверт до якоїсь події). До прикладу, до 1120-річчя Ужгорода такий використовували всього кілька днів, ним погашали конверти, які відправляли із Ужгородського поштамту. Потім цей штемпель  знищується. І нарешті так званий «штемпель одного дня». День, коли в обіг виходить марка, вважається днем її народження. Його святкують Але це переважно в Києві, бо там друкують філателістичну продукцію. Але якщо якась особлива подія стається в іншому місті, як от у Луганську запрацював локомотив, то однаковий штемпель того дня використовується як у цьому місті, так і в столиці.

Закарпатської філателістичної продукції маємо багато?

— До Сойму Карпатської України у 1939 році пошта Чехословаччини випустила одну марку. Цікавим був спеціальний штемпель до 100-річчя закарпатського футболу. А тепер ось маємо вже згадуваний конверт.

Можна говорити, що ваша колекція – це історія спорту в марках?

— Так і є. Коли відкриваєш альбом – поринаєш у той світ. Стадіони, змагання, олімпіади. Ось марка зі змагань, в яких я сам брав участь, а ось за цими я спостерігав з екрана телевізора...

Як шукаєте марки?

— У філателістів. Є філателістичні дилери, телефонують, шукають, пропонують. Це — їхній хліб. Але це «задоволення» не з дешевих.

Ви користувалися їхніми послугами.

— Було якось.

А філателістичні кілери є?

— На це запитання вам дасть відповідь фільм 60-х років «Смерть філателіста»...

Оксана Штефаньо