У свої 24 роки закарпатець "дешево" відвідав 17 країн

Юрію, розкажи, будь ласка, з чого починається твоя підготовка до подорожі?

— Спочатку я планую маршрут з декількох країн, які хочу відвідати. Опісля трохи читаю про ці держави і складаю список населених пунктів і пам’яток, де варто побувати. Відтак дивлюсь: потрібно купувати квитки на літак або автобус чи можна їхати автостопом. Після цього роблю приблизний план по датах, знаходжу місце для ночівлі в 2—3 перших точках, пакую рюкзак і їду.

Коли ти вперше поїхав за кордон?

— Це було у п’ятому класі, тоді я поїхав до Польщі в Сандомєж з батьками на зустріч з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. На ті роки для мене це здавалось чимось фантастичним: інша країна, величезна кількість людей…

Чи траплялись у дорозі казуси, справи йшли не так, як ти запланував?

— Зазвичай казуси такі: планував залишитися в якомусь місті 2 дні, а залишився на 5, бо страшенно сподобалося. Стараюся не акцентувати увагу на запланованому, адже справжній смак мандрів відчуваєш тоді, коли щось починає йти не за планом.

Розкажи, чи помітив якісь особливості різних народів?

— Так. Якщо розповідати про всіх, то на це підуть години. Тому коротко. Стосовно американців, до прикладу, то те, що показують про них у фільмах, — правда. Пам’ятаю, у штаті Північна Кароліна я працював у фастфуді «Dunkin’ Donuts», де продавали «діряві» пончики. Щоранку, як у фільмах, туди приходили поліцейські, один з яких завжди був товстим. Вони брали пончики з кавою, жартували з офіціанткою і після сніданку їхали патрулювати район.

Вразила сучасна культура і рівень свободи голландців. У них легалізовані наркотики і проституція, але попри це у цілій країні відбувається не більше 20 вбивств щорічно. Кількість наркозалежних на частку населення дуже мала, бо усі відповідально ставляться до того, що їм дозволено. Голландці страшні «тусовщики». В них майже щотижня відбуваються крутезні фестивалі й вечірки. Загалом девіз голландців: «Work hard – party harder» («Працюй наполегливо – відривайся на повну»).

Цікаво, а чи вдалось тобі, поїздивши світом, ламати стереотипи щодо країн чи їх мешканців?

— Стараюся не брати до уваги упередження і самостійно досліджувати те, якими є люди в тих чи інших країнах. Саме тому перед поїздкою я читаю дуже мало про культуру і звичаї народу тієї країни, куди їду. Найкраще – дізнаватися про все на місці. В цьому й суть подорожі – пізнання, а не підтвердження того, що раніше прочитав.

Чи багато друзів за кордоном ти знайшов?

— Друзів — декілька, а хороших знайомств — дуже багато.

Знаю, ти дотримуєшся традиції економити на всьому, але разом з тим — подорожувати з хорошим настроєм та ні в чому собі не відмовляти. А де ти харчуєшся, коли їдеш в незнайому країну, де ночуєш?

— Житло завжди знаходжу через систему couchsurfing (одна з найбільших гостьових мереж, яка існує у вигляді он-лайн служби). Зазвичай годують ті, хто приймає в гості. Але, щоб зекономити на купівлі їжі, найкраще закуповуватись у супермаркетах. Як правило, ціни у більшості європейських держав значно нижчі, ніж в Україні. Дешево поїсти можна в китайських ресторанах, кебабах і фастфудах. А іноді можна натрапити на вуличні банкети і поїсти безкоштовно.

Навчиш, як майже безкоштовно їздити або літати Європою?

— Найдешевший і один з найшвидших способів – це автостоп. Далі по дешевизні йдуть авіаперельоти. Авіакомпанії, послугами яких я користуюсь – це RyanAir i WizzAir. Часом вдаюсь до послуг дешевих автобусних перевізників EuroLines, EcoLines, Polskibus, Orangeways.

Чи не вважаєш ти, що добирання автостопом є чи не найнебезпечнішим видом поїздок?

— Я ще не зустрів жодної людини, яка через автостоп потрапила в халепу. Можливо, якщо стопити в Сомалі, Іраці або Північній Кореї, то це небезпечно, але у Європі всі ризики зведені до мінімуму. Ти завжди бачиш, до якого водія сідаєш в авто. Якщо ж ти відчуваєш хоча б мінімальний дискомфорт від спілкування з ним або підозрюєш небезпеку, то краще попрощатись і «застопити» інше авто. Автостоп мене ще жодного разу не підвів, тому рекомендую всім користуватися цим способом пересування і не надумувати собі страхів. Спробуйте самі і переконайтеся, що це безпечно.

Знаю, що до Амстердама ти якось добрався за 48 євро, хоча вартість квитка була 200. Як це тобі вдалося?

— Тоді я збирався поїхати зустрічати Новий рік на фестивалі FreaqShow в Амстердамі, але автостопом їхати не хотів — було холодно. Вирішив переглянути пропозиції на автобусні перевезення та авіаперельоти, але дешевих не було, бо надто пізно почав шукати. Нарешті «забрів» на один з веб-сайтів, що пропонує залізничні перевезення, де німецька компанія виставила на продаж з нагоди свят 8 квитків сполученням Варшава—Ютрехт (місто за 40 км від Амстердама) за акційною ціною 48 євро замість понад 200. Я купив квитки собі й ще трьом друзям, і таким чином ми забезпечили собі швидке, комфортне та дешеве добирання до велосипедної столиці світу.

А улюблена країна є?

— Так, їх декілька. З тих, у яких побував, — Швейцарія і Нідерланди.

Що для тебе подорожі?

— Подорожі – це спосіб пізнавати світ, розширювати світогляд, заводити нові контакти і відволікатися від справ в Україні, щоб почерпнути натхнення для подальшої роботи. Зазвичай мандрую ще з кимось, але не більше ніж з одним – саме так найкраще зберігається мобільність. Якщо людей троє чи четверо, то зі швидкістю пересування починають виникати проблеми.

А один вирушаєш у мандри?

— Сам подорожувати люблю, але таке рідко буває.

Ти часто проводиш семінари для українців. Чи вдається (опісля твоїх порад) іншим так само, як тобі, заощаджувати кошти?

— Подібні семінари, окрім Ужгорода, я проводив уже у багатьох містах України, зокрема Львові, Луцьку, Одесі, Херсоні, Сімферополі, Севастополі, Донецьку та Луганську. Найближчим часом маю їхати у ще з десяток міст. Дуже тішусь, що деякі з тих, хто приходить на семінари, все-таки не є колекціонерами корисної інформації, а використовують її на практиці.

Анастасія Ножка

Теги: подорож, мандри

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати