Для жінки-таксиста з Ужгорода автомобіль - на третьому місці

А як ваші рідні й близькі ставляться до того, чим ви займаєтеся?

— Чоловік спочатку, ясна річ, був проти. Його тішило лише те, що я їздила на виклики разом із батьком. А зараз мої рідні за мене не турбуються. Знають, що я таксую добре і акуратно. І самі зі мною люблять їздити. Тепер навіть якщо є замовлення кудись далеко відвезти клієнта — за межі області, то чоловік завжди радий мені допомогти.

Яким був ваш перший день на роботі?

— Це взагалі був якийсь шок для чоловіків-колег, коли вони почули по рації жіночий голос. А для мене це було приємно, бо поставилися до новачка дуже дружелюбно. Найважче було з адресами. Коли я виходила на роботу, гадала, що знаю все. Але виявилося, що ні. А коли потрібно було терміново виконати замовлення, то трохи розгубилася. Багато допомагав батько. Крім того, бригадир служби також несе відповідальність за це і має допомагати.

А як вам працюється в чоловічому колективі?

— Хочу сказати, що у нас надзвичайно дружний колектив. Усі намагаються один одного підтримати. Приміром, якщо щось трапляється у колеги, усі дружно допомагають як морально, так і фінансово. А я тут єдина жінка, тому на брак уваги до себе поскаржитися не можу.

Хто переважно нині користується послугами таксі?

— Та різні люди їздять. І викладачі з університету, і прості робітники, і продавці, і депутати. Але для мене не грає ролі, хто мій клієнт, я однаково до усіх ставлюся.

Чи підтримуєте розмову зі своїми клієнтами?

— Я за характером весела, балакуча. Люблю спілкуватися з різними людьми. Ви знаєте, все залежить від настрою. Буває людина сумна, можливо, у неї щось трапилося, то я стараюся якось морально її підтримати. За час таксування стала трохи психологом. Бо вже по виразу обличчя бачу, коли потрібно розговорити людину, а коли навпаки – змовчати, або навіть включити якусь музику. До кожного клієнта потрібно підшукати ключик. Буває, сяде дівчина, засмучена, заплакана, з хлопцем посварилася, тоді хочеться її заспокоїти. А є люди, які не хочуть розкриватися. Везу, починаю розмовляти, бачу, що неохоче відповідає, і тому замовкаю.

Про що ви зазвичай з ними розмовляєте?

— Та про все. За день у мене дуже багато інформації від клієнтів. То бабця на когось, до прикладу, із ЖЕКУ поскаржиться, то в когось на роботі не все клеїться. А діти – це взагалі.... Був один такий випадок, коли подружжя посварилося саме на 8 Березня, і чоловік поїхав на таксі разом із маленьким сином за квітами. І коли поверталися, малюк подарував мені одну з них. «Ну, що поробиш, ви йому сподобалися», — відповів його батько. Вперше у житті маленький хлопчик мене засоромив, але це було надзвичайно приємно.

Були й неприємні моменти у роботі?

— Звичайно, були. Дуже часто чоловіки вже сідають у машину в агресивному настрої, і це якоюсь мірою передається і водієві. Одного разу підвозила такого. Він усю дорогу на підвищених тонах розказував, як мені їхати. Я дуже боялася, що з таким пасажиром можу зробити аварію, тож довелося такого нахабу висадити. Був ще один неприємний момент, і я його запам’ятала надовго. Якось підвозила молоденьку маму з маленькими близнятками. І по дорозі, під час руху авто, один із них відчинив двері. Я мало не зомліла. І тут вперше сильно насварила свою клієнтку, що не слідкує за дітьми. Адже ще трохи — і лиха не оминула б.

Професія таксиста належить  до п’ятірки найбільш небезпечних. Ви не боїтеся за себе?

— Знаєте, мені різних людей доводилося підвозити. Але коли я їм говорила, що для того, аби щасливо доїхати, їм краще помовчати, то це спрацьовувало. Разом з тим, у нас, як я вже казала, дружний чоловічий колектив. І я завжди можу по рації кинути заклик. І хлопці-таксисти відразу під’їдуть на допомогу, адже вони всюди поруч.

А були такі випадки, що клієнти не розраховувалися?

— Кілька разів було таке. В основному цим грішили чоловіки. А одного разу таке трапилося з жінкою, до того ж у Міжнародний жіночий день. Я її привезла до будинку, вона попросила зачекати, мовляв, іде переодягнутися. Так я її прочекала більше години. Прикро те, що це й моє свято. Ну сказала б, що не має грошей, я б зрозуміла, а так стільки часу згаяла. Ну, хай їй буде на совісті.

Пані Марино, ви свою машину любите?

— Надзвичайно люблю. Моя машина для мене на третьому місці після моїх дітей, чоловіка й рідних. Розмовляти з нею не розмовляю, але завжди сумую, коли вона в ремонті. Тоді мені її дуже не вистачає.

Чи багато виконуєте замовлень за день?

— Усе залежить від обставин, бо маю двох маленьких діток. Сину — 11 років, а доньці — 6. Звичайно, мені потрібно з ними займатися. Загалом робота таксиста має досить гнучкий графік. І коли потрібно, завжди можу відлучитися. Це дуже зручно для жінки.

А які дні у таксистів вважаються найбільш вдалими для заробітку?

— Найбільше замовлень у нас зранку, коли люди йдуть на роботу, та ввечері, коли повертаються. А найкраще таксувати, звичайно, на Новий рік, 8 Березня, Великдень та на храмові свята по селах.

Надія Федорчук