Після заробітків у Австралії німецький волонтер повернувся на Закарпаття

«Це труд, але це і моє покликання, мрія і власне бажання», — висловлюється Мішель.

Коли він був на заробітках в Австралії, то, згадує, голова була постійно зайнята думками про подальше утримання стеблівської ферми. Дуже сумував за тваринами, але найбільше — за своїми закарпатськими друзями! «Я радий, що повернувся! Тут чисте повітря, знайомі люди, безмежно красива природа. Усе вже стало рідним!» — пояснює.

Мішель зазначає, що цього року осінь видалася досить холодною, але належні умови для утримання тварин у нього є. Також, каже, ферма поповнилася двома волонтерами: тут з’явилися японська студентка Аккі та німкеня Ніка.

♦ Дівчата-волонтери Аккі та Ніка

«Хоч дівчата зі мною і ненадовго, я щасливий, що у світі є люди, яким небайдужі тварини і в цілому моє заняття. Вони веселі, жартівливі і дуже працьовиті! Та попри все це ми тепер переживаємо не найкращий період. Я маю намір зайнятися виготовленням моцарели із буйволячого молока. Але, як виявилося, поки що ця справа малоперспективна. Адже немає попиту на цей продукт, а ціна доволі кусюча», — бідкається Мішель.

Дівчата підтримують фермера, допомагають йому по господарству і доглядають тварин, як своїх домашніх улюбленців. Розмовляють вони тільки англійською, але пообіцяли наступного року вивчити українську мову. Аккі познайомилася з Мішелем через інтернет. Вона зацікавилася справами 30-річного волонтера і тому вирішила йому трохи допомогти. Перед тим, як повернутися в рідне Токіо, планує подорожувати Європою. А ось Ніка збирається в скромну подорож — дівчина прагне відвідати львівський фестиваль «На каву до Львова».

«Нещодавно ми назвали новонародженого буйволика в честь однієї людини — Мішеля. Сподіваємось, ви розумієте, про кого говоримо», — жартують дівчата.

Щодо свого заняття, то Мішель впевнений, що він не змінить свій вибір. Буйволи стали для нього більше, ніж стадом тварин. Це частина його життя. Німеччина хоч і є його батьківщиною, та рідним краєм для себе він називає Закарпаття.

Юрій Ігнат, студент відділення журналістики УжНУ