На Закарпатті конфліктують люди і кабани

Але несподівано виноградівські кабани отримали нову підтримку. 6 років тому на обласному рівні було прийнято рішення про створення регіонального ландшафтного парку «Притисянський». Про це тоді багато говорили. Як повідомлялося в тодішніх ЗМІ, понад 50 науковців з України та інших держав  проводили дослідження на територіях новоствореного парку. Висловив підтримку закарпатцям і Світовий фонд збереження дикої природи (WWF), який профінансував окремі наукові проекти. Цією роботою прой­нялася, писали журналісти, навіть британська королівська родина. На створення ландшафтного парку були витрачені організаційні й дослідницькі ресурси, чималі кошти (за чутками — 100 тисяч євро від Світового фонду). А для відновлення рекреаційних зон Міністерство охорони навколишнього природного середовища України розробило положення про проект організації території ландшафтного парку, охорони, відтворення, рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів.

Що ж у підсумку? У підсумку виявилося, що багаторічне вивчення ситуації на Потиссі, потрачені кошти не убезпечили проект від негативних соціальних наслідків. Проблем на цей час назбиралося стільки, що втрачають терпець і місцеві громади, і фермери, які потерпають від сусідства з РЛП «Притисянський». Це притому, що переважна більшість закарпатців навряд чи здогадується про існування парку. Тим більше, що за 6 років так і не зрозуміло, яка структура представляє РЛП «Притисянський», хто проводить моніторинг екологічних процесів на його території. Утім, одне з недавніх рішень Держекології засвідчило, що про ландшафтний парк у державі пам’ятають – місцевим мисливцям заборонили полювати на міждамбових територіях, які віднесені до відтворюючих ділянок. Це значить, що поголів’я копитних і, зокрема, кабанів буде розмножуватися на цій території без жодних обмежень. Цього року, наприклад, тільки на угіддях Виноградівського УТМР (а на Виноградівщині є ще 2 мисливські товариства) зареєстровано 145 кабанів, притому, що екологічний баланс передбачає всього 28 особин на весь район. Якщо вийти на гудянську дамбу, розповідають фермери, то свиней можна побачити навіть удень і вони безпечно почуваються попри те, що поряд знаходяться людські домогосподарства, чутно шум машин. Кабани все менше піддаються відлякуванню, були випадки, коли свині намагалися нападати на людину.

Про те, що ці тварини не дуже лякливі істоти, розповів мені й досвідчений мисливець Степан Попович. Саме він заманив перших кабанів на Потисся – підгодовував. Згодом кабани впізнавали Степана Поповича здалеку і прибігали, щоб пригостив чимось смачненьким. На той час із відгодівлею було простіше — майже всі поля були «нічийні», тобто колгоспні, і мало хто зважав на набіги кабанів. За колгоспними масштабами тварини завдавали майже непомітних збитків – що там кількасот метрів потоптаної кукурудзи, якщо висіяно сотні, тисячі гектарів. А тим більше, що багато мисливців працювали в цих колгоспах, вони ставилися з розумінням до потреб майбутньої здобичі. Інша справа, коли всі поля поділили на невеликі фермерські ділянки. Тепер за один раз сім’я кабанів може згубити весь фермерський урожай.

Але це так – лірика… Повернемося до регіонального ландшафтного парку. І фермери, і голови сільських громад сьогодні налаштовані рішуче. У листі до депутата обласної ради Карла Резеша вони просять або призупинити рішення облради «Про створення регіонального ландшафтного парку «Притисянський» або взагалі ліквідувати парк як такий, що завдає серйозних проблем. Карло Резеш (який, до речі, проживає на Присянщині) підтвердив, що проблема є і вона загострюється. Як депутат він переконаний, що не всі наслідки створення парку були продумані, тому додаткове рішення по ситуації необхідне. А конкретні пропозиції, вважає депутат, слід очікувати від Сергія Рішка, керівника Держекоінспекції Закарпатської області.

— Так, ми зараз шукаємо вихід із ситуації, — повідомив Сергій Рішко. – Є звернення громадськості Затисянщини, є листи від голів рад. Але повністю зупинити масштабний проект нема ні потреби, ні можливості. Адже РЛП включає не лише Виноградівський район, але й Хустщину, Берегівщину, Мукачівський, Ужгородський райони. Для початку варто внести пропозицію про територіальне коригування меж парку, яке б вивело із заповідної зони землі, облюбовані кабанами. Решта питань – проведення відновлювальних заходів, адміністрування парку — залежатиме від коштів. Але поки що їх нема.

До речі, як пояснив керівник екоінспекції, ні світовий фонд, ні інші структури не платили ста тисяч євро, про які ходять чутки. Сума, витрачена на підготовчу роботу (про яку йшлося вище), була у 10 разів меншою.

Можливо, основною проблемою, яка зараз виникла, став безлад у законотворчих процесах. Справа в тому, що 2004 року, коли розроблялося положення про ландшафтні парки України (його авторами були і закарпатці), ще не існувало законодавчого визначення для РЛП. Під час затвердження проекту йшлося про те, що створення парку сприятиме розвитку туризму, рибальства, мисливства й залученню інвестицій. Проте пізніше, пояснив керівник обласної екоінспекції, закон «Про природно-заповідний фонд України» визначив ландшафтні парки як заповідні зони з усіма, як кажуть, наслідками.

Зрозуміло, що вирішення конфлікту, в якому зійшлися інтереси довкілля і сільських громад, – процедура непроста. До того ж влітку, коли у депутатів і чиновників, далеких від фермерської праці, – відпустки. Проте аграрний сектор не знає відпусток. Фермери, з якими під час підготовки матеріалу вдалося поспілкуватися, зголосилися на додаткову зустріч із журналістом і обіцяють масові акції, якщо держава не візьме на себе відповідальність за диких свиней, якщо ігноруватиме інтереси селян. Адже збитки завдаються сьогодні, зараз, щодня.

На жаль, поки що фермерські поля вздовж Тиси закинуті, здичавілі, а кабани в пошуках окультурених територій та посівів розширюють свій ареал.

Василь Горват