Обезводнення. Ще раз про долю закарпатської мінералки

Стурбована руйнуванням джерел мінеральної води Асоціація народних депутатів Закарпаття всіх ланок попередніх скликань звернулася з відкритим листом до  Президента України Віктора Януковича. А йдеться ось про що.

У Закарпатській області, зазначається у листі, знаходиться понад 60% запасів мінеральних вод України, а вуглекислих мінеральних вод — 99%. За своїми властивостями мінеральна вода «Лужанська», яка не має аналогів в Україні, прирівнюється до всесвітньо відомої «Боржомі». Зараз з використанням цієї води працює кілька санаторно-курортних об’єктів, у яких щорічно лікуються десятки тисяч українців і громадян сусідніх держав. У Свалявському районі, де знаходяться її основні запаси, працює кілька заводів з розливу «Лужанської». Вона реалізовується не тільки в Україні, але і в багатьох європейських країнах. 50% надходжень районного бюджету становлять прибутки від цих об’єктів.

Мінеральна вода «Лужанська» упродовж багатьох століть вважалась справжнім золотим скарбом. Згідно з рішенням Кабінету Міністрів України Голубинське родовище мінеральних вод на Свалявщині належить до унікального родовища загальнодержавного значення, і територія його повинна бути у державній власності.

Ще в 1973 році постановою Ради Міністрів СРСР № 654 затверджено санітарні зони кожної свердловини. У 2000 році Верховна Рада України прийняла Закон про курорти України. Охорона санітарних зон родовищ мінеральних вод дуже важлива для захисту їх від забруднення і виснаження та інших небажаних наслідків будь-якої господарської діяльності.

І ось за 20 років незалежності України нависла смертельна небезпека над родовищами мінеральних вод Свалявського району, особливо Голубинського. Почалося порушення з того, що землі загальнодержавного значення, де розміщені цінні родовища, у межах охоронних зон були незаконно розпайовані й передані у приватну власність, а пізніше змінено цільове призначення землі: із сільськогосподарської на відведену під будівництво. Хоч всім відомо, що, згідно з існуючим законодавством і Кодексом України про надра, площі залягання корисних копалин не можна передавати у приватну власність, а тим більше на них здійснювати будівництво будь-яких об’єктів, не пов’язаних з експлуатацією родовищ. У той час ніхто не зупинив це беззаконня. Після цього на землі, в надрах якої формується цілюща мінеральна вода, почалося масове будівництво без відповідних дозволів і погоджень.

Хаотична забудова призвела до того, що запаси мінеральної води уже зменшилися на 40% та втрачається її якість.

Упродовж останніх 7—10 років, йдеться далі у листі до Президента, засоби масової ійформації, науковці, громадськість області порушують питання про захист цього родовища.

У серпні 2006 року заслужений лікар України, керівник санаторію «Квітка полонини» П.Ганинець звернувся до тодішнього віце-прем’єр-міністра України В.Рибака з листом про збереження цього родовища. Для перевірки була створена міжвідомча комісія, яка підтвердила критичну ситуацію, що призводить до порушення природного балансу родовища та до погіршення якості мінеральних вод. Комісія також відзначила, що Голубинська і Солочинська сільські ради при розпаюванні земель, які перебувають у зоні санітарної охорони «Квітка полонини», порушили цілий ряд нормативних правових актів. На підставі висновків комісії віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв у жовтні 2006 року звернувся до відповідних міністерств і відомств України, Генеральної прокуратури і Закарпатської облдержадміністрації з вимогою: «...Відповідно до компетенції забезпечити усунення порушень природоохоронного законодавства та збереження унікального Голубинського родовища мінеральних вод. Про результати щоквартально інформувати Кабінет Міністрів». Результати нульові. Якась киянка, мабуть, підставна особа, пані Людмила Аркадіївна отримала на цих землях ділянку, без дозволу і погоджень почала будувати чотириповерхову «хатинку». 18 серпня 2007 року за позовом Свалявської районної прокуратури суд виніс рішення знести самочинно побудований об’єкт. Сільська рада опротестувала це рішення у вищій судовій інстанції. Там підтвердили правильність рішення районного суду. Виконавча служба району довго не виконувала це рішення. Взялась за цю справу обласна виконавча служба, а потім забрала цю справу виконавча служба Міністерства юстиції України.

Поки виконавчі служби визначалися, як виконувати рішення суду (чи за місцем розміщення майна, чи за столичною адресою проживання власниці забудови), виріс п’ятиповерховий об’єкт, який без законного оформлення приймає відпочиваючих, не сплачуючи ніяких податків.

Бачачи таке ставлення державних органів до унікального родовища, інформують главу держави автори цього листа, громадськість Свалявського району звертається до Ради національної безпеки і оборони України. З цього приводу озвучується депутатський запит з трибуни Верховної Ради України. Відповідної реакції немає. Все — відписки. У районі створюється громадська організація на захист джерел мінеральних вод. Мешканці району (кількасот підписів) звертаються з цього приводу до Президента України Віктора Ющенка. На жаль, і це не допомогло. На землях родовища мінеральних вод уже побудовано майже 30 об’єктів. Більшість їхніх власників не є мешканцями села, а проживають у Сваляві, Ужгороді й значна кількість у Києві. Вони свідомо гальмували і гальмують вирішення цієї проблеми.

Тут отримали ділянки колишній міністр фінансів України Петро Германчук, колишня голова Контрольно-ревізійного управління України Наталія Рубан, колишній начальник КРУ Свалявського району Марія Йовбак. Багато інших посадовців мають ділянки на підставних осіб. Свалявська районна рада 14 березня 2000 року прийняла рішення «Про розмежування території Солочинської та Голубинської сільських рад». Значна частина території, під якою знаходяться підземні мінеральні води, передавалася від Солочинської до Голубинської сільської ради (ці землі й раніше належали до Голубиного).

Голубинська сільська рада дбайливіше ставилася і ставиться до збереження цінних мінеральних вод. З цього часу минуло 13 років. Позов Солочинської сільської ради про незаконність рішення Свалявської районної ради розглядався у судах Закарпатської області, Львівському апеляційному адміністративному суді, Вищому адміністративному суді України. 19 грудня 2011 року розглянув цю справу Верховний суд України у повному складі, який залишив у силі рішення Свалявської районної ради від 1 березня 2000 року. У вирішенні суду записано: «Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає». Пройшло більше року. За допомоги «всесильної руки Києва» рішення Верховного суду України до цього часу не виконано.

Голова Солочинської сільради пані Туряниця виділяє ділянки тим особам (як вона заявляє), які можуть локалізувати всі перевірки. Ось в цьому основна причина невиконання всіх рішень і законів по збереженню цих цінних родовищ.

Слід відзначити, що практика ігнорування основних вимог законів України мала місце у багатьох сферах і призвела до негативних наслідків. Протягом довгого часу науковці, спеціалісти, громадськість селища Солотвино Тячівського району на Закарпатті, де розміщений солерудник і Українська алергологічна лікарня (єдина в Україні), звертали увагу відповідних органів на суворе виконання заходів щодо ізоляції соляних пластів від ґрунтових вод. Відповідної реакції не було. Навіть виділені на ці цілі кошти використовувалися не за призначенням, і ніхто не був притягнутий до відповідальності за це. Нині соляну шахту та унікальну алергологічну лікарню, в якій десятки тисяч українців і громадян сусідніх європейських країн оздоровлялися, закрито. До 90-х років такі заходи тут чітко виконувалися, що сприяло успішній роботі солерудника. Після припинення відповідних робіт знищено не тільки соляні шахти, лікарню, але й житло місцевих мешканців, земельні угіддя. Велика кількість населення залишилася без роботи.

Витрачаються значні державні кошти на переселення мешканців Солотвина, яким потрібно будувати житло і всю інфраструктуру. Подібна доля може спіткати і джерела мінеральних вод Свалявського, Хустського та Міжгірського районів Закарпаття.

Таке ставлення окремих керівників державних органів і служб до виконання законів і рішень, до численних звернень відповідних служб, громадськості підриває і вбиває віру людей до влади і її здатності вирішувати серйозні проблеми.

Автори листа переконливо просять главу держави знайти можливість зупинити процес руйнування цінних родовищ мінеральних вод Закарпаття. Вони вважають, що втрата цих родовищ призведе до того, що українці й громадяни сусідніх європейських держав не зможуть поправляти своє здоров’я.

У 80-х роках минулого століття біля санаторію «Поляна» на джерелах мінеральної води незаконно виросли будинки. Вони були знесені. Кілька років тому в сусідній з нами Угорщині була знесена ціла вулиця, на якій були незаконно побудовані будинки на землях, під якими знаходяться термальні води. Це знесення було здійснено за рахунок забудовників.

«Вам не бракує волі, — зазначається у листі до Президента. — На цьому прикладі можете продемонструвати всім «клеркам», як не потрібно ставитися до виконання законів і рішень. На нашу думку, порушники законів мають понести всю повноту відповідальності, включаючи кримінальну. А Ваші рішучі дії із зупинення процесу руйнування джерел мінеральних вод, без всякого сумніву, піднімуть авторитет і довіру до влади та до Вас особисто».

► Цей лист Президенту підписали Михайло Волощук, президент Асоціації народних депутатів Закарпаття всіх ланок попередніх скликань, голова комісії громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації, екс-керівник Закарпаття, депутат Верховної Ради УРСР багатьох скликань, народний депутат України першого скликання, голова обласної ради профспілок Іван Король, голова бласної ради Організації ветеранів України Іван Бігунець, голова Закарпатської організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, кандидат медичних наук, заслужений лікар України, народний депутат України другого скликання Іван Коршинський, директор Міжнародного інституту людини і глобалістики «Ноосфера», голова комісії з питання соціально-економічного розвитку ресурсного потенціалу та інвестицій громадської ради при Закарпатській обласній державній адміністрації Олег Лукша, директор науково-дослідного інституту фітотерапії УжНУ, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова спілки жінок ЗакарпаттяОксана Ганич, голова Закарпатської ради ветеранів війни, почесний ветеран України Олег Самойлович, голова правління обласної організації Всеукраїнської економічної ліги, голова комісії з питань захисту довкілля, медичної екології та екологічної безпеки громадської ради при обласній державній адміністрації Василь Лобко.

Теги: мінералка, мінеральна вода, родовище

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати