З природою краще дружити. Про це – з Миколою Дербаком, директором НПП "Синевир"

Ми робимо дуже багато, щоб створити всі умови для належного утримання ведмедів у напіввільних умовах. У цьому може переконатись будь-хто, завітавши до нашого центру.

Минулого року в НПП «Синевир» група авторитетних вчених-ботаніків досліджувала праліси. Які висновки зробили науковці?

– Нагадаю, що праліс – це ліс, який не зазнав жодних змін під впливом людини впродовж кількох століть. Здавалось б, вже немає таких місць, де б людина не господарювала, але ж ні, таки є, і приємно, що вони збереглися і в ме­жах НПП «Синевир». Наші науковці вже давно досліджують ці ділянки природи, але, щоб дані стосовно пралісів часом не виявилися неповними, ми запросили авторитетних вчених з Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. Вони разом з науковцями НПП «Синевир» провели дослідження і підтвердили те, що близько 2 тис. га ділянок букових лісів у Колочавському, Квасовецькому, Остріцькому, Синевирському і Вільшанському природоохоронних науково-дослідних відділеннях парку за всіма ознаками мають виразний пралісовий характер. Цього року науковці продовжують дослідження цих цінних природних об’єктів, які справедливо називають лабораторією просто неба. Це не перебільшення, адже там зосереджене велике біологічне різноманіття, яке необхідно детально вивчати.

Сподіваємось, що в перспективі праліси парку також будуть включені до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як колись це було зроблено з українсько-словацькою номінацією «Букові праліси Карпат».

Помітною є інформаційна і просвітницька робота парку. Чому саме цьому приділяється така велика увага?

– Ми живемо у суспільстві, в якому інформація відіграє неабияку роль. Тому, коли хочемо йти в ногу з часом, то не можемо ігнорувати це. Видаємо еколого-освітній часопис «Синій Вир». Інтенсивно працюємо і в інтернеті. Офіційний сайт НПП «Синевир» щоденно поновлюється новинами, статтями, фотографіями, відео. Цей ресурс є солідною інформаційною базою, де користувач може знайти цікаві йому дані про парк. Великою популярністю користується сторінка НПП «Синевир» у Facebook. Вона також поновлюється щоденно, а це забезпечує постійний інтерес з боку користувачів і сотні прихильників. До речі, наша сторінка у цій мережі з-поміж подібних сторінок національних парків і заповідників України, маючи найбільшу кількість загальних лайків, посідає перше місце. Ми також працюємо і в інших мережах, публікуємо свої матеріали на різних інтернет-сайтах. Ця робота не залишається без уваги. Вже сьогодні відчуваємо потужну зацікавленість туристів до нашого краю.

Отже, покладаєтесь на розвиток туристичної сфери?

– Рекреаційний потенціал НПП «Синевир» настільки великий, що ним було б гріх не скористатись. Але за умов, що це не зашкодить довкіллю. Синевирське озеро, Дике озеро, чисті гірські річки і водоспади, мальовничі вершини – усе це вабить туристів не лише з різних куточків України, а й з закордону. Враховуючи це, створюємо належні умови для відпочинку в різних місцях, які викликають зацікавленість туристів. Цього року ми особливо подбали про територію навколо перлини Карпат – Синевирського озера. Був побудований новий оглядовий майданчик, перехідні містки через потічки, що впадають у озеро, влаштовано місця для відпочинку, споруджено вбиральню, якої досі з належними умовами тут не було…

До речі, у межах НПП «Синевир» прокладено ряд екологічних та туристичних стежок, котрими туристи охоче користуються. Зараз завершуємо обладнання туристичної стежки «лінія Арпада», яка є своєрідним музеєм просто неба. Інтерес до цього об’єкта особливо відчутний з боку угорських туристів, тож інформація, що міститься тут на численних стендах, перекладена й угорською мовою.

Є у нас і мотелі, де створені комфортні умови для відпочинку навіть для найвибагливіших туристів. Саме о цій порі у нас починається літній туристичний сезон. Тож радо чекаємо гостей на відпочинок.

У минулому ще одним привабливим рекреаційним об’єктом був музей лісосплаву. Його відбудова — давнє прагнення Національного природного парку «Синевир». Його ви давно активно відстоюєте. Та чи вдасться це зробити, адже відновлення такого закладу потребує великих коштів?

– Музей лісосплаву завжди був гордістю і славою верховинців. Це пам’ятка про їхніх предків і об’єкт особливої пошани до тих людей, які важкою і ризикованою працею заробляли на хліб для своїх родин у важкі часи злиднів і голоду. Професія бокорашів відійшла у минуле, але не забулася. Про тих мужніх і працьовитих людей ми добре пам’ятаємо і хочемо зберегти пам’ять для нащадків. До того ж відбудова музею лісосплаву є актуальною не лише для місцевого населення. Відбудова греблі – це ще й водорегулюючий проект. Інтерес до цього закладу з боку туристів дуже великий. Вони часто розпитують про музей і навідуються до того місця, де він знаходився. На жаль, там вже немає греблі, яка, напевно, була головним експонатом. Її понесли бурхливі хвилі Чорної Ріки у 1998 році. Тоді катастрофічна повінь й знищила музей. Вдалося врятувати лише деякі експонати. З того часу ми мріємо відбудувати унікальний музей, але це потребує великих коштів.

У березні цього року Чорну Ріку відвідали міністр екології та природних ресурсів України Олег Проскуряков та голова Закарпатської облдержадміністрації Олександр Ледида. Це додало нам оптимізму і впевненості в те, що на відновлення музею лісосплаву таки знайдуться кошти. Принаймні Олег Проскуряков заявив, що заклад може розраховувати на підтримку його міністерства. Олександр Ледида також готовий всіляко підтримувати цю справу. Усі розуміють, що відбудований музей може вплинути на ще більшу активізацію рекреації у регіоні, а це й нові робочі місця, поповнення бюджету, що так важливо для дотаційного Міжгірського району.

Для природно-заповідної установи, в межах якої знаходиться 5 великих населених пунктів, напевно, нелегко будувати стосунки з місцевими громадами?

– Для Національного природного парку «Синевир» дуже важливо мати добрі відносини з місцевим населенням. Є багато проблемних питань, але, попри все, намагаємось їх вирішувати. Активно співпрацюємо з головами сільських рад. Часто зустрічаємось, обговорюємо поточні проблеми, спільно шукаємо шляхи їх вирішення. Наприклад, цього року НПП «Синевир» спільно з головами сільських рад Тереблянської долини Закарпаття створили асоціацію. Ми поставили за мету спільно взятися за вирішення проблеми з побутовими відходами. Впевнений, що разом нам вдасться знайти вихід з цієї ситуації.

Крім того, жодне звернення від місцевих громад чи конкретних осіб не залишається поза увагою. Ми з розумінням ставимось до людей і їхніх проблем. Сприяємо у забезпеченні місцевих жителів паливними дровами (газу в регіоні немає), допомагаємо у будівництві мостів, ремонті доріг до різних урочищ тощо. Зрештою, наша установа створена і діє в інтересах людей, суспільства, країни.

Але порушень природоохоронного законодавства таки не уникнути?!

– Наші працівники ретельно слідкують за дотриманням природоохоронного законодавства. Якщо ж і трапляється порушення, ми оперативно реагуємо. На щастя, серйозних проблем за останні роки у нас не було, та ми не втрачаємо пильності. Регулярно проводимо рейди і різні екологічні акції залежно від сезону. Втішає позитивна тенденція до зростання чисельності диких тварин, про що свідчать облікові дані.

Займаємось й відтворенням природних екосистем. Цього року на території НПП «Синевир» було посаджено 190 тис. дерев ялини, ялиці, бука, явора на площі понад 54 га, а на 37 гектарах здійснювалось сприяння природному поновленню. Для належного забезпечення лісокультурної кампанії ми діяли злагоджено і відповідально, адже якість посадки має вирішальне значення у тому, чи буде на тих чи інших ділянках ліс. Крім того, здійснюємо зарибнення наших водойм: випустили 20 тис. однорічок форелі струмкової і 5 тис. – харіуса, що є аборигенними видами риб.

Як природоохоронець, з яким закликом ви б звернулися до широкого кола громадськості напередодні Всесвітнього дня охорони навколишнього сере­довища?

– «Природа – наш дім» – істина незаперечна і всім відома, та, попри це, дедалі частіше у світі спостерігається негативний вплив людини на довкілля, що у свою чергу не може не викликати «гнів» природи. То тут, то там він проявляється катастрофічними повенями, руйнівними вітрами, засухою, зникненням ряду видів біологічного різноманіття тощо. А людство продовжує забруднювати повітря, води, ґрунти, нищити рідкісних представників рослинного та тваринного світу, здійснювати надмірну експлуатацію природних ресурсів. Тож рішення Генеральної асамблеї ООН у 1972 році щодо відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища стало не випадковим. Воно зріле і, як ніколи, актуальне в наш час. Цей день привертає увагу до безпрецедентної небезпеки, яка може загрожувати нашій планеті. Дії кожного з нас у стосунках з природою мають бути обдуманими і відповідальними. Не забруднювати довкілля і не нищити його – це той принцип, якого ми повинні дотримуватися у повсякденному житті. З природою краще дружити, і вона віддячить нам.

Юрій Бабічин