Киян вчили закарпатським танцям

«Ми повезли до Києва танці, музику і костюми», — додав Володимир Кітченко. Ольга Барна, в свою чергу, зазначила, що київські колеги прийняли їх добре. «Було приємно, — згадує, — що учасники колективу цікавилися всім, а костюми, які ми взяли із собою, фотографували деталями: рукави, комірці, вишивку…». Їх можна вважати раритетом, бо над створенням сценічного одягу свого часу попрацював сам Федір Манайло. А він дуже прискіпливо ставився до кожного ґудзика, тканини, навіть зачісок та макіяжу дівчат, які мали виконувати той чи інший танець.

Танці Закарпаття відрізняються від київських: «Нам потрібно було навчити колектив не лише рухів, але й міміки, бо це теж дуже важливо, вона допомагає показати характер танцю», — каже Іштван Кекерчень.

«На Закарпатті не цінують професійне мистецтво, чого не скажеш про столицю, тому й запросили нас до співпраці, бо розуміють, що ми професіонали своєї справи. У такий спосіб одночасно підніматимемо і рівень Закарпатського народного хору», — вважає Клара Балог.

До речі, вже у травні на ювілейному концерті Національного заслуженого академічного народного хору ім. Г.Верьовки в Києві можна буде побачити один із танців, якому столичних танцюристів навчили їхні закарпатські колеги.

Анастасія Ножка