Що цікавого в Батьові за вокзалом?

Історія Батьова — в музейних експонатах

Як-не-як, це селище має давню історію. Люди почали селитися в цих місцях кілька тисячоліть тому. Археологи знайшли в околицях Батьова рештки трьох поселень: одне — епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н.е.) і два — перших століть нашої ери. Перші згадки про Батьово виявлені в письмових джерелах 1205 року. Щодо назви, то є припущення, начебто в цих місцях відпочивав хан Батий із військом під час свого чергового походу, хоча є й інші, прозаїчніші версії. Більше шести століть невеличким селом, заснованим пастухами та обробниками дерева, володіла сім’я Лоняї (офіційно з 1285 року і до початку «чехословацької доби» у 1920-му). Найбільш значущою подією для Батьова (угорськ. – Батьу) стало будівництво наприкінці ХІХ ст. біля села залізниці, яка стала «містоутворюючим» підприємством за радянських часів. Невеличкий, 3000 осіб, населений пункт у 1971 році отримав статус селища міського типу, із перспективою перетворення в місто. Воно мало бути втричі більшим за кількістю мешканців, здебільшого зайнятих у залізничній сфері. В селищі було зведено невеличкий мікрорайон із п’ятиповерхівками, а в планах значилися створення розважального центру та подальша урбанізація. Та їм не судилося реалізуватись, і сьогодні Батьово по суті залишилося селом, доволі депресивним…

І все ж кілька цікавинок, принаймні архітектурних, тут є. Насамперед йдеться про палац родини Лоняї, який був збудований ще у ХVIII столітті. Про його тодішній вигляд можна судити хіба з нечисленних світлин, бо сьогодні дворянське походження будівлі видає лишень алея, яка залишилась від парку. Колишній палац, після численних перебудов, важко впізнати в Закарпатському обласному притулку для дітей та підлітків, яких знаходять на вулиці, втікачів з дому тощо. Саме в такому статусі перебуває він уже 13-й рік. За радянських часів у ньому містився санаторій. А ще раніше, в 1944 році, палац слугував місцем збору угорців з навколишніх сіл, яких депортували в трудові табори на так звані «маленькі роботи».

З прочитаного заздалегідь (а написано про Батьово, прямо скажемо, небагато) зацікавила така інформація – начебто тут збереглася школа, заснована ще в 1785 році. Оце була б знахідка! Адже таких старовинних шкіл, певно, немає ніде на Закарпатті. Втім, якби не підказка інтернету (в одній зі статей угорською мовою була вказана конкретна адреса), то відшукати ту школу було б неможливо. Бо наразі це звичайний приватний будинок, розташований неподалік церкви. Вочевидь, це була церковна школа. Аби переконатися, що це і є стародавній освітній заклад, звернувся до місцевої пані. «Так, сюди мій дідо ходив», — запевнила вона. (Реформатська ж церква, при якій була ця школа, – це традиційного виду храм, збудований 1910 року замість того, що згорів).

В надії отримати більше інформації про видатні місця подався до селищної ради. І не дарма. По-перше, цікавою є будівля самої сільради – вона збудована за чехословацької влади в 1935 році саме для сільської управи. Неподалік сільради була ще й жандармерія, але вона нині перебудована до повної втрати автентичності. По-друге, виявилося, що в Батьові існує такий собі музей народного побуту на громадських засадах. Заснували його 22 місцеві пенсіонерки в 2006 році. В приміщенні місцевої бібліотеки (яка, в свою чергу, розмістилися в старовинній сільській хатині) для них була виділена частина будинку. Невтомні літні пані принесли до трьох бібліотечних кімнаток наявний традиційний угорський одяг, посуд, інструменти, додали світлин – і з’явився затишний міні-музей. Про який, виявляється, неодноразово писала преса, і закарпатська, і угорська, про що свідчить підбірка газетних публікацій в «парадній». Що ж, приєднаємось і ми – похвальна справа робити щось корисне для депресивного селища, якось фарбувати його сіру буденність. Пенсіонерки не лише опікуються клубом, а ще й співають, і навіть їздять із «гастролями» по області.

На виїзді з Батьова, неподалік від парку із притулком-палацом, помічаю ще одну дивну архітектурну споруду. Колись, як мінімум за чехословацької доби, це було складське приміщення, а нині хтось невідомий без жодних дозволів «приватизував» його та перетворив на щось фортецеподібне. І, начебто, продає…

Враховуючи той факт, що потужний залізничний термінал в околицях Батьова потроху здає свої позиції, селище поступово втрачає свій протоміський статус і повертається до первинного стану села, віддаленого від райцентру, з примарними надіями на краще майбутнє.

Олег Супруненко