Любов і голуби Юрія Приймича

Хто з нас у дитинстві, побачивши голуба, який спокійно шукав на землі зернятко, не спробував зловити його за хвіст? А хто досі не любить кидати крихти хліба на тротуар і спостерігати, як голуби похапцем дзьобають його? Напевно, в усі часи ці птахи миру і кохання були предметом замилування. Недарма сотні людей у нашому краї роками займаються розведенням голубів. Одним із таких є і Юрій Примич із ужгородського мікрорайону Доманинці.

Любов і голуби Юрія Приймича

Любов до голубів у Юрія Івановича з’явилася в ранньому дитинстві. Він народився у селі Андріївка на Ужгородщині і вже у 10-річному віці мав перших своїх голубів.

«У сусідньому селищі Середнє був млин, на даху якого завжди жило дуже багато голубів, — пригадує Юрій Іванович. – Ми, хлопчаки, прийшли туди і домовилися з працівниками віддати нам молодих птахів, які тільки вчилися літати. Удома, біля хати, я змайстрував для них голубник і почав розводити. Пізніше кілька пернатих льотно-миколаївської породи з відрядження привіз сусід. З цього все й почалося».

У 70-х роках Юрій Іванович переїхав до Ужгорода, куди забрав і своє захоплення.

«Спершу я придбав кілька поштових голубів, потім дістав павлінів, згодом на одній з виставок пригледів собі кількох птахів породи вертуни та бойні. А оскільки за рік одна пара голубів може вивести до 3—4 виводків, то тепер у мене є близько сотні голубів».

Голубник Юрій Іванович збудував за хатою. На кожну породу голубів має окремі вольєри. Але якщо, бува, птах однієї породи не має пари серед «своїх», то чоловік дозволяє паруватися йому з голубкою іншої породи.

«Головне для голуба – можливість літати, — розповідає голубівник. – Якщо птах просто сидить у клітці і їсть зерно, то він – не спортивний, а декоративний. Тому завжди, куди б я не їхав, брав із собою кілька ящиків голубів. На відстані кількох десятків кілометрів від дому відпускав їх, а поки приїжджав до Ужгорода, вони вже сиділи на даху голубника. Якщо сам нікуди не їхав, то віддавав голубів знайомим водіям, які мали далекі рейси по всій Україні. Вони виїжджали за межі області й звідти відпускали птахів. І жодного разу не було такого, щоб голуб не повернувся додому. Якщо б він не повернувся, то означало б, що потрапив до пазурів яструба.

Яким чином птахи знаходять дорогу додому, чоловік не знає. Каже, цю загадку досі не відгадали навіть вчені.

«Як саме голуб так безпомилково орієнтується навіть на незнайомій місцевості – ніхто так і не знає. Багато хто вважає, що вони використовують сонце або магнітне поле Землі. Мої голуби за шість годин можуть здолати відстань від міста Бережани Тернопільської області до Ужгорода. Поверталися додому і з Хмельницького, з Луцька…».

Голуби Юрія Примича, як символи відданості та кохання, часто прикрашають і місцеві весілля.

«Час від часу моїх голубів замовляють на весілля, — розповідає Юрій Іванович. – За традицією, наречений і наречена випускають їх у небо. Коли птахи полетять разом, вважають, що сімейне життя буде щасливим і довгим».

Що ж стосується голубиної вірності та кохання, то, за словами Юрія Івановича, спаровані птахи проживають одне з одним до кінця свого життя.

«Скільки займаюся голубами, не пригадую випадку, аби двоє птахів розпарувалися за життя, — каже чоловік. – Роз’єднати їх міг хіба що нещасний випадок, напад кішки або яструба. Голуби спаровуються у молодості. Спільно вони навіть висиджують яйця та годують малих пташенят. А взагалі один голуб може прожити до 10—12 років. Найстаріший голуб, який живе у мене, має 6 років».

Але захоплення голубами – річ ще й не з дешевих, оскільки щомісяця птахи Юрія Івановича з’їдають кормів та вітамінних добавок на кілька сотень гривень. Якщо рідні сварять чоловіка за це, то він віджартовується, що годує голубів за ті гроші, які інші чоловіки витрачають на сигарети та горілку.

Сніжана Русин.
Фото автора

06 квітня 2013р.

Теги: голуби, птахи

Коментарі

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 6Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи