Сибір став другою батьківщиною для талановитої письменниці зі Свалявщини

Нашого цвіту – по всьому світу... Справжню глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з долями українців за кордоном, їхньою подвижницькою діяльністю. Їм, як і нам, дорога Україна, вони, як і ми тут, хочуть їй кращої долі.

Сибір став другою батьківщиною для талановитої письменниці зі Свалявщини

Нещодавно до редакції газети «Новини Закарпаття» завітала жителька Сваляви Ганна Ігнатова, аби розповісти про свою землячку, талановиту журналістку і літераторку Олену Курінну-­Берцик. Гостя дуже хотіла таким чином підтримати її, оскільки та нині живе і працює в Читі (Росія). Вона, до речі, принесла книгу подруги «Что же мне так больно и так трудно?», де авторка фігурує як Ілона Курінна­Берцик.

Олена Курінна-­Берцик народилася 1938 року в с.Неліпино Свалявського району в багатодітній релігійній сім’ї приватного ремісника Федора Берцика, нащадка старовинного угорського дворянського роду. У 1934 році її батько вступив до підкарпатського осередку компартії Чехословаччини і під час режиму Горті вів у селі підпільну діяльність, але за доносом провокаторів його було заарештовано і відправлено в каторжні в’язниці міст Мукачева та Ваца біля Будапешта (Угорщина). Незважаючи на це, будинок Берциків і надалі служив явочною квартирою для розвідників і партизанів, за що батька Олени було нагороджено медаллю «За бойові заслуги». Після закінчення Свалявської СШ №1 зі срібною медаллю Олена вступила на навчання в Київський держ­університет ім. Т.Шевченка на факультет журналістики, адже ще в шкільні роки мала хист до літературної творчості.

Під час навчання проходила практику в «Закарпатській правді» разом зі своїм однокурсником Євгеном Курінним.

Отримавши кваліфікацію журналіста, за власним бажанням виїхала на роботу в Читу. Там же зустріла… Євгена Курінного. Невдовзі вони побралися. Пані Олена (а Ілоною називав її батько) спершу працювала у молодіжній газеті, відтак у виданні «Забайкальський робочий», потім на Читинському обласному радіо, де створила цикл програм літературно-­художнього вісника «В глибині сибірських руд», а на Читинській студії телебачення ставилися сцени за її сценаріями «Край мій, Забайкалля» та ін. Завдяки їй у 1997 році вийшов і 130­й випуск «Записок Забайкальського філіалу руського географічного товариства» в 4­х частинах — до 100­ліття цього товариства, за що Олену Курінну нагородили золотою ме­дал­лю ім. П.Пржевальського. Вона також була редактором багатьох книг читинських письменників.

Загалом за 40 років творчої діяльності всього й не перерахуєш.

У 2004 році, до прикладу, Олена Курінна прийшла до читача зі своїми «Казками північного чума», ще через сім років їх було перевидано. Відтак вийшла друком ще одна книга авторки — «Забайкалля – золота моя колиска». Із 2006 року письменниця редагує та упорядковує книги для серії «Золота бібліотека Забайкалля» читинського видавництва .

Але в її доробку особливо виділяється вже згадувана «Що ж мені так боляче й так важко?..» — елегія пам’яті й кохання її чоловіка, теж письменника Євгена Курінного. Він видав цілу низку книг — «Белан», «Квіти і каміння», «Скирти горять», «Поїзд на світанку», «Кіндратове новосілля», «Осіння сухмень» та багато інших. Але, на жаль, відійшов у вічність у часи зрілої майстерності та великих творчих задумів.

Поет та публіцист, широко відомий не тільки на батьківщині, а й в Росії, Борис Олійник надзвичайно тепло відгукнувся про високий пізнавально­естетичний рівень цього видання, яке чудово ілюстровано. У своїй передмові, яка написана українською та російською мовами, він, зокрема, зазначив: «Справді, ця елегія пам’яті й кохання унікальна найперше мужністю жінки і жони, що не побоялася винести на люди глибинно інтимне з подружніх взаємин, котре зазвичай цнотливо оберігається від людського ока». Презентація цієї книги відбулася влітку цього року в Києві.

Нещодавно Ілона Берцик приїздила на зустріч випускників Свалявської СШ №1 далекого 1955 року. А нині вже готується до нової поїздки на Закарпаття, але вже для того, аби порадувати своїми творами рідний край. У її задумах — написати історію Сваляви, Ужгорода, видати все це в одному зібранні, адже, за її словами, має дуже багато історичних фото.

Надзвичайно приємно, що паросток Срібної Землі щедро проріс у віддаленому куточку земної кулі. Наша землячка ні на мить не забуває про рідний край та всім серцем і душею переживає за його долю.

Надія Федорчук

01 грудня 2012р.

Теги: Ілона Берцик, Чита, Сибір, Неліпино

Коментарі

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи