«Почалося все з того, що я періодично отримувала спеціалізований журнал «Дім. Сад. Город», — пригадує пані Наталя. – В одному з номерів побачила гарне фото, на якому чоловік стояв під деревом граната, усіяним рясними плодами. Дуже здивувалася, коли прочитала, що це пан Мураховський із Миколаївської області. Під фото була адреса садівника, тож я, не вагаючись, написала йому листа, в якому зазначила свій номер телефону. Згодом ми зідзвонилися, і пан Мураховський вислав мені близько 20 саджанців граната. У перший рік я ще достеменно не знала, як потрібно доглядати за кущами цього екзота, але уважно прислухалася до порад пана Мураховського. Тому на зиму вкрила кущі граната соломою, а зверху – покрила плівкою. Кущі прекрасно перезимували. Наступної зими процедуру із захистом кущів повторила, і вони знову добре пережили морози. Так зробила і минулої зими. Навесні почала відкривати кущі з надією, що цього року нарешті отримаю урожай. Але коли зняла плівку із соломою, дуже засмутилася – кущі потріскали. Очевидно, морози були дуже сильні й солома не змогла захистити гранат від холоду. Взагалі кущ граната витримує 5—7 градусів морозу, а якщо його утеплити – то мінус 10—12».
Однак у червні, незважаючи на те, що померзли, усі 20 кущів граната пішли в ріст. Щоб адаптувати рослини, пані Наталя підживила їх добривами. І згодом два кущі зацвіли.
«Мої кущі граната мають в собі і чоловічу, і жіночу статі. Тому цвіли двоякими квітками – жіночими – довгими і чоловічими – короткими. Квіти граната надзвичайно гарні – рожеві з дуже п’янким ароматом. Чесно кажучи, я вже й не сподівалася, що із цих квіточок будуть плоди. Думала, що гранат просто відцвіте. Але згодом на місці однієї квіточки почав утворюватися плід», — каже садівниця.
Пані Наталя запрошує до виноградника, де під аркою, поруч з виноградом, зеленіють кущі граната. На одному з них видніється червоний плід.
«Зараз гранат ще в рості. Зривати його потрібно наприкінці листопада, після перших морозів. Якщо мої кущі добре переживуть нинішню зиму, то наступного року зможу зібрати більше плодів. До речі, пан Мураховський, який поділився зі мною саджанцями, щороку збирає з одного гранатового куща по відру плодів».
Аби екзотичні кущі взимку знову не вимерзли, пані Наталя підготувала для них спеціальне утеплення.
«Гранат росте двояко – у вигляді дерева і у вигляді куща. Колись у Франції я бачила гранатове дерево. Однак для нашого клімату гранат краще формувати у вигляді куща. Тоді взимку його буде легше утеплювати й оберігати від морозу. Для цього пізно восени прив’яжу гілочки до кілка. Зверху у вигляді спіралі, замість уже випробуваної соломи, намотаю агроволокно і закрию поліетиленовою плівкою, щоб не намокло. До речі, агроволокно набагато краще, ніж солома, утримує тепло навколо куща. Тож сподіваюся, що цієї зими кущ переживе холод».
Що стосується догляду, то, за словами пані Наталі, гранатовий кущ любить сухий, трішки підкислений ґрунт. Для цього садівниця двічі у році підживлює рослину – влітку розчином з курячого посліду, взимку – тирсою із залишками посліду.
Що ще добре – в закарпатських умовах гранат, як і ківі, не має шкідника, тому не потребує додаткового догляду у вигляді хімічного обприскування. А от від гнилі, яка часом «чіпляється» до куща, жінка рятує гранат обприскуванням сирною сироваткою.
Сніжана Русин. Фото автора