КОСІОРИ

Відверто зрадницький та принизливий для України харківський пакт Януковича–Медведєва змусив учорашню владу, зокрема В.Ющенка, Ю.Тимошенко, А.Яценюка та "примкнулого до них" В.Балогу, які нині позиціонують себе як опозиціонери, майже в один голос заявити про те, що нинішня влада таки здає національні інтереси України. А на що ви розраховували, шановні? Чого ще ви чекали від нащадків завойовників, окупантів та переселенців-чужинців?

 

У кого з нинішніх керманичів з Банкової та Інститутської защемить серце, почувши Сосюрове "Любіть Україну", Малишкові "Два кольори" чи проникливі рядки Симоненка? Хто із сучасних вершителів долі України з молоком матері всмоктував у себе любов до рідного українського слова, зростав у середовищі українських родинних традицій, виховувався на вікових національних та релігійних цінностях українців, а мужніючи захоплювався героїзмом та здатністю на самопожертву борців за волю України? Янукович? Азаров? Ахметов? Клюєв? Льовочкін? Колєсніков? Ківалов? Табачнік? Для кого з цих неокагановичів-косіорів Україна насправді є Вітчизною, а не всього лишень підконтрольною територією?

 

Особисто у мене, як і у кожного тверезо мислячого громадянина, ніколи не було жодного сумніву у тім, що представники Партії регіонів, прийшовши до влади, перетворять Україну у такий собі Ахметстан. "Регіоналам" потрібні аж ніяк не об’­єднання двох берегів Дніпра, не консолідація суспільства та його примарних еліт, а НЕОБМЕЖЕНА ВЛАДА" ("ФЕСТ", 7 грудня 2006 року"). Невже ви, провідні по­літики, батьки і мами нації, не бачили цього?

 

Зрештою, ця політична сила ніколи особливо й не приховувала своїх намірів. Ци­нічне топтання по пам’яті жертв голодомору не тільки у правовому, а й чисто людському контексті, брутальна фальсифікація української історії на догоду Росії, тотальне блокування євроатлантичного поступу України завжди були наріжним каменем їхньої політики. А що зробили ви, шановні нинішні опозиціонери В.Ющенко, Ю.Тимошенко, А.Яценюк, В.Балога, маючи впродовж 5 років виборену і даровану вам народом усю, яку лише можна було мати, владу: президентську, прем’єрську, парламентську? У 2005 році Президент В.Ющенко мав майже диктаторські повноваження, а переляканий парламент готовий був підтримати будь-який його крок (навіть виголосити війну Америці й Росії одночасно), усі без винятку міністри були соратниками. І що ви зробили для України? Провели структурні сус­пільні зміни, встановили соціальну справедливість у питаннях власності, забезпечили людей роботою та створили їм умови для достойного, а не жебрацького життя, побороли корупцію і вивели на чисту воду казнокрадів, припинили суцільний дерибан землі, здійснили судову реформу, прийняли податковий кодекс, полегшили життя легальному бізнесу, створили передумови для енергетичної незалежності країни, встановили партнерські стосунки із сусідами? Як би не так! Відірвавшись від реалій буденного життя свого народу, ви безперестанку гризлися між собою на сміх людям і на радість ворогам. Ви не зуміли налагодити прагматичний діалог з Росією, дискредитували нашу країну в очах Європи та США. Жоден серйозний світовий політик чи інвестор не бажав мати з вами справу.

 

Пересварившись між собою, ви стали відверто загравати з донецькими і закликати їх собі у союзники. Хто укладав з ними Універсали єдності, втягував їх у владу та дарував Межигір’я – не ви, Вікторе Андрі­йовичу? Хто влітку минулого року вів з Януковичем таємні перемовини про перегляд Конституції, відтермінування парламентських і місцевих виборів та позбавлення народу права обирати президента прямим голосуванням – не ви, Юліє Володимирівно? Хто у лютому цього року наївно вірив, що новообраний Президент призначить його прем’єром – не ви, Арсенію Петровичу? Хто ще у 2005 році ініціював регіонально-нашоукраїнську коаліцію в Закарпатській облраді, створюючи прообраз майбутньої парламентської, задіював на нинішніх президентських перегонах структури свого ЄЦу, аби більшість голосів у нашому краї набрав Янукович – не ви, Вікторе Івановичу? Всі ви втягували народ у створені вами дебрі політичних інтриг, зраджували і дурили його, а нині розраховуєте на його підтримку?

 

Єдине, що від вас вимагалося як від національно-демократичної влади, – гарантувати українському сус­пільству незворотність демократичних змін, закласти законодавчу та договірну базу європейського вибору України як гарантію її незалежності і територіальної цілісності та суверенітету. І що ви зробили? Після ваших "старань" демократично налаштоване суспільство знову забажало сильної руки, зросли антинатівські та проросійські настрої. За вашого правління жоден бандит не сів у тюрму, зате невігласи масово пробралися у владу. Багаті, попри обіцянки, не поділилися з бідними, а продовжили пограбування землі та державного майна. Ви переписали марксистсько-ленінське вчення, вселивши туди супергегемона – корумповану бюрократію. За вашого правління в Україні так і не постав суд, у якому б громадянин міг знайти безкоштовний захист. Ви не зробили основного – не прищепили суспільству імунітет від приходу до влади косіорів ХХІ століття.

Історія свідчить, що у чужинських намісників – недовгий вік (див. історичну довідку С.Косіора – В.І.), і їхня запопадливість перед господарем закінчується для них плачевно. Але кому від цього сьогодні легше?