Що за ґута, що за фрас зворохобила «Домбас»?

«Хто найбільше боїться грому – у того найчастіше влучає блискавка» – каже народна мудрість. Щось дуже схоже сталося з тими жителями Донбасу, котрим російські ЗМІ нагнали з Майдану панічний страх того, що, прогнавши Януковича з його ненаситною бандою, «західники-бандерівці» масово переберуться на Схід України чинити збройний розбій та акти вандалізму у їхніх квітучих шахтарських оазах.

Що за ґута, що за фрас зворохобила «Домбас»?

Насправді ж, бандерівці як реальні, так й уявні, «забили» на Донбас, однак це не врятувало переляканих грядущою «українізацією» та «фашизацією» його мешканців від справжніх бандитських погромів, захоплення будівель, перекриття вулиць, зведення барикад місцевими сепаратистами-відморозками та гопниками під професійною орудою російських диверсантів. Як мовиться, за що боролись…

Чому тамтешня легітимна влада та твердиня безпеки і героїзму донеччан, символ боротьби з «фашистами ХХІ століття» – сумнозвісний «Беркут» – не стають на заваді дещиці знахабнілих істинних ворогів України вкупі з волоцюгами та деградантами збурювати людей для шматування країни свого проживання, запрошувати війська окупанта, глумитися над державними символами держави, трощити майно громади, порушувати мирне життя мільйона громадян шахтарського краю? Чи не тому, що сьогоднішні події на сході країни розігруються багатоголосим оркестром відкритих і маскованих ворогів України, для яких вона завжди була, є і буде не Батьківщиною, не Державою, а життєвим простором, колонією, що зробила їх мільярдерами.

Перебіг останніх подій у Донецьку, Луганську та інших містах сходу України дає підстави твердити, що у ролі імпресаріо та диригентів антиукраїнських погромів виступають не тільки озлоблені від нашого європейського вибору кремлівський Пукін та збі­глий багатолітній його васал Янукович, а й фінансові володарі Донбасу. Така поведінка дає їм нагоду розкладати яйця у дві корзини: з одного боку диригування найнятими сепаратистами йде у фарватері пропутінських намірів із розчленування України, а з іншого має продемонструвати нинішній не надто впевненій у собі, а надто завтрашній українській владі, хто тут справжній господар і з ким їй слід рахуватися, аби заспокоїти регіон. А рахуватися треба буде у прямому сенсі – не «зарубати» державні дотації на їхні приватні вугільні копальні, не переглядати тендерну політику, не піднімати залізничний тариф на перевезення руди та металу, не приймати закони про закриття офшорів та багато чого іншого. Тобто залишити недоторканим усе те, з чого й «наростають» та примножуються мільярди, що гарантує титул олігарха, проти чого найперше повставав Майдан і з чим до ЄС не приймають.

Янукович разом із своєю клікою клептоманів гірше чужоземного окупанта грабували український народ, змусивши мільйони його розумних і працьовитих людей їхати шукати щастя на чужину. Нині й самі учорашні володарі України їдять чужинський хліб. Не спішімо заздрити комфорту їхнього побуту на Барвисі та її околицях. Маю великий сумнів, що утікачі-мі­ль­йонери з Ук­­раїни живуть під крилом кремлів­ського шуліки у затишку, спо­кої і стані душевної рів­новаги. От якби ще й ходячі гаманці Донбасу приєдналися до своїх збіглих братанів та насолоджувалися усіма принадами життя у Московії, а не варахобили доведених до відчаю триста разів обдурених і обкрадених земляків. Та ба, хто вони там? «Раби, подножки, грязь Москви»!

– Божі мли­ни мелють повільно, але певно, – гласить ще одна мудрість мого народу. Дуже сподіваюся, що й нинішню українську смуту та її натхненників й організаторів вони перемелють на порох, який залишиться всього лише дрібним неприємним осадом на самому денці нашої історії.

Василь Ільницький, Закарпаття онлайн.Блоги
14 квітня 2014р.

Теги: Донбас, сепаратист

Коментарі

Волосянський 2014-05-24 / 17:54:17
Уважаемый капац!Смотри в корень и не злорадствуй.Ильницкому огромное спасибо из осадного Мариуполя. Приятно быть причастным корнями к краю мыслящих людей.Я ВАС люблю Закарпатцев!!

Кацап 2014-04-24 / 20:22:54
Да что же это такое.. Похоже, что-то почитать на нормальном, без ошибок украинском языке можно только в томике Кобзаря изданном в совковые времена
не "варахобили" а "ворохобили"!!!
Шановнi автори!
Ретельно вивчайте рiдну мову!

сирохман 2014-04-16 / 15:28:21
Оті злодюги донецькі варахоблять не лише Донбас, а й усю Україну, научили красти і заниматися розбойом і закарпатців. У нас такого нигда раніше не було. Отих олігархів би спустити у шахту та зорвати.

Русняк 2014-04-15 / 22:44:13
Супер сказано! Тут справді не лише усе влучно, сміливо, а й майстерно написано. Такі люди фахівці і патріоти й мають творити інформаційне поле країни, а не безликі і примітивні колобки-служаки, що перекочуються від однієї влади до іншої, розбризкуючи слину навипередки славлять та лижуть у пяту точку почергово Балогу, Ледиду, Лунтіка та іншу шушару.

читач 2014-04-15 / 15:52:48

Пане Ільницький, уважно прочитав Вашу чергову патріотичну статтю. Самобутній стиль, яскраві порівняння. Одним словом, відразу відчувається «почерк» метра пера з багаторічним досвідом.

Проте звання «Заслуженого журналіста України» Ви отримали по указу, якраз В.Януковича та й ще саме в день (30 листопада 2013 року!), коли розганяли студентів на Євромайдані.

До того ж Ви були відзначені в цей день у компанії одіозних регіоналів Закарпаття В.Коблика («Заслужений архітектор України») та М.Щербея (орден Данила Галицького).

Зрозуміло, що виникають питання:
- Вас підставили, щоб очорнити Ваше чесне ім’я?
- Ви відмовились від цього звання з поваги до своїх читачів та на знак протесту проти злочинної влади «Домбасу»?

Будь-ласка, дайте публічну відповідь на ці питання, щоб щиро вірити у Ваше розуміння народної мудрості, яку Ви наводите у статті:
«Хто найбільше боїться грому – у того найчастіше влучає блискавка».

/ 1Павло Богдан: «У Словаччині дуже мало об'єктивної інформації про життя в сучасній Україні»
Сталінські табори не зламали силу духу міжгірця Василя Бряника
/ 5Як Дні «Дня» йшли до Ужгорода
/ 1Друга світова – особистий рахунок
/ 4Погрози розправи за підтримку Майдану змусили Саманту Рац покинути батьківщину
/ 2Чи буде в Ужгороді єдиний культурний центр?
/ 2Тарифомор
/ 7Місцями життя і звитяги Ференца Ракоці ІІ
Сорок днів без «Скіфа». Пам’яті Олега Сидора
/ 9Апостол непереможного духу
/ 7Віталій Постолакі: "Ми сподіваємося лише самі на себе"
/ 3Два кольори на полотні життя
Досі не реабілітований...
«Я отримав повістку в день свого народження...»
/ 4Хто розгатить «Тису»?
/ 6Самоочищення як запорука поступу
/ 14 «Лишь бы не было войны…»
/ 1„Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі...”
/ 6Від батька – до сина-4
/ 4Від батька – до сина - 3
/ 6Від батька – до сина-2
/ 4Від батька – до сина
/ 6Азійське нутро, або Чому ми не Європа?
/ 11Бізнес на свободі
/ 18Друга світова – особистий рахунок
» Всі записи