Закарпаття онлайн » Блоги » Василь Ільницький

Апостол непереможного духу

Смерть майора-розвідника 128 окремої гірсько-піхотної бригади Віталія Постолакі гострою блискавкою пронизала увесь закарпатський загал, невиліковним болем запала у серці кожного, хто знав його. Він загинув за нас, за мир у нашій країні, краї, за спокій у нашому домі.

Апостол непереможного духу

Рівно місяць тому, коли Віталій під час короткочасного різдвяного відпочинку був в Ужгороді, я підготував інтерв’ю з ним, для «ФЕСТу» та «ДНЯ», яке в обидвох газетах побачило світ 23 січня. Уже повертаючись на війну він зателефонував мені наступного дня з Мукачева і сказав, що скупив у вокзальному кіоску усі примірники газет і везе на фронт, бо туди не доходить жодне друковане слово. «Ми сподіваємося лише самі на себе» - сказав тоді майор, характеризуючи настрої наших захисників українській, і розповів, чому.

Довідавшись про цю трагічну і вбивчу новину я відродив у пам’яті чи не все, що знав про нього за багато літ нашого знайомства. Склавши воєдино крупиці споминів пересвідчився, що зріз його життя – це багато в чому характеристика сьогоднішнього Закарпаття, надто тісного, аби біль його родини не торкнувся й тисяч інших. У тім числі й моєї. Батько Віталія - Андрій Федорович – етнічний закарпатський румун, радіожурналіст, з яким мені у молоді роки пощастило кілька літ попрацювати в одному колективі. Мама – Калина Миколаївна – українка, вчителька іноземної мови, свого часу навчала в школі мою дружину. Вони виховали не лише чудову людину, яка чесно робила свою справу та правдиво жила, але й мужнього патріота, який дуже любив рідне Закарпаття, а надто - Україну.

Майора запасу, екс-депутата обласної ради та відомого на Закарпатті громадського діяча В.Постолакі до армії не викликали повісткою. Навпаки, він сам оббивав пороги військкомату, хотів іти добровольцем, однак йому щоразу відмовляли. І лише після письмового звернення до міністра оборони та начальника Генштабу він опинився на фронті. Будучи майором не сидів у штабах, а повсякчас перебував в епіцентрі найважчих боїв. При цьому не лише зберігав спокій і витримку, а й заряджав впевненістю як своїх бійців, так і мирну громаду. На запитання, яка ситуація, він завжди впевнено казав: «усе нормально, все добре, воюємо».

Востаннє я спілкувався з ним по телефону пізно ввечері 5 лютого, коли під Дебальцевим ворог у кровопролитних боях намагався оточити 128 бригаду, розповсюджуючи при цьому панічну інформацію про оточення бригади. Віталій Постолакі тоді спростував ці слухи та передаючи привіт землякам, прохав не поширювати неперевірену інформацію та свято вірити у нашу перемогу над ворогом.

Гадаю, що не перебільшу, якщо скажу, що увесь Ужгород, у якому 16-17 лютого оголошено днями жалоби, щиро сумує та розділяє непоправне горе з мамою Віталія Постолакі - Калиною Миколаївною, дружиною Оленою, донькам Мариною і Дариною, родиною його тестя Олексія Корсуна.

До свого 50 –річчя, яке мало настати 20 лютого, наш Герой-захисник не дожив кількох днів. На війні він мав позивний «Апостол». У нашій пам’яті він так і залишиться Апостолом Непереможності Українського Духу.

Герої не вмирають!

Василь Ільницький, Закарпаття онлайн.Блоги
14 лютого 2015р.

Теги: Віталій Постолакі

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

vovk 2015-02-15 / 19:08:49
Vcylysja razom v Univeri( choc i na riznych fakuljtetach), v armiju pishly odnocasno, pracjuvaly na mytnyci razom...Biljshe 30 rokiv znalysja, a zaraz taka sumna zvistka...Svitla bula Ljudyna, spravzhnij patriot. Scyri spivcuttja rodyni ta blyzjkym. Spy spokijno GEROJ!

Леся, колишня учениця 2015-02-15 / 18:11:33
Калино Миколаївно, рідненька... Серце розривається від непоправного глоря...Ви виховали справжнього Героя і Патріота, тільки такі, як він, здатні змінити наш світ на краще. Будь ласка, знайдіть у собі сили з надією дивитися в майбутнє, станьте опорою для своїх внучок. Ніколи не забудемо Віталіка, земля йому пухом! Герої не вмирають!

Тетяна 2015-02-15 / 15:09:31
Віталік був моїм сокласником і другом. Не хочеться вірити в цю страшну втрату. Співчуваю всім серцем мамі, Калині Миколаївні. Ви виростили справжнього чоловіка, патріота, героя! Слава Герою і вічная пам"ять!

василь 2015-02-15 / 14:17:54
тут мова про росію, а не росіян, які живуть в Україні.ТАК, МІЖ УКРАЇНЦЯМИ РОСІЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ багато порядних людей, як і між етнічними українцями - чимало лайна. мова про росію, як державне утворення, яке з часів свого вилупнення вважало Україну ворогом, бо саме існування України затьмарює московію. ось це і є головна проблема вічного протистояння між Україною наслідниками московії, які самонарекли себе русскіми, ніколи ними не бувшт.

мобілізований пенсіоенер 1966 р.н. 2015-02-15 / 11:09:46

Панове, підтримую ваші патріотичні гасла, але вважаю, що Путін – це не вся Росія. Багато моїх друзів-росіян є громадянами України, і воюють проти найманців Путіна у зоні АТО.

Більше того, В.Постолакі знав особисто ще з часів його роботи на митниці, і завжди (до нещодавньої його відпустки!) спілкувався з ним на російській мові.

Я - українець, мобілізований пенсіонер, який більшість свого життя спілкувався з колегами по роботі на російській мові, проте зараз йду воювати в АТО.

Невже події у Криму, на Сході України ще не навчили, що національне, мовне питання під час війни та економної кризи у багатонаціональній державі (коли курс гривні нижче плінтуса!) краще не загострювати?

василь 2015-02-15 / 09:57:29
Чому 300 років? Москаль північний - ворог вічний

Ужгород 2015-02-15 / 09:41:38
Чим більше загине героїв, тим більшою буде ненависть до ворога. Путін зруйнував міф про братню Росію, який старанно плекався протягом 300 років. Росія -- це брехня, чорна злоба, злидні і кров. Це -- народ-ізгой.

Alex 2015-02-15 / 01:55:07
Схиляю голову перед колишнім однопартиійцем по Соціалістичній партії. Був боєць від Бога!...

Ірина 2015-02-15 / 00:31:31
Серце рветься від болю ,від страшної звістки....загинув мій двоюрідний брат...Для нашої родини це страшне горе....Дуже дякую всім за співчуття. Віталій був дійсно дуже доброю людиною і справжнім патріотом!!!!!Герої не вмирають!


Василь Ільницький
Публікації:
/ 1Павло Богдан: «У Словаччині дуже мало об'єктивної інформації про життя в сучасній Україні»
Сталінські табори не зламали силу духу міжгірця Василя Бряника
/ 5Як Дні «Дня» йшли до Ужгорода
/ 1Друга світова – особистий рахунок
/ 4Погрози розправи за підтримку Майдану змусили Саманту Рац покинути батьківщину
/ 2Чи буде в Ужгороді єдиний культурний центр?
/ 2Тарифомор
/ 7Місцями життя і звитяги Ференца Ракоці ІІ
Сорок днів без «Скіфа». Пам’яті Олега Сидора
/ 7Віталій Постолакі: "Ми сподіваємося лише самі на себе"
/ 3Два кольори на полотні життя
Досі не реабілітований...
«Я отримав повістку в день свого народження...»
/ 4Хто розгатить «Тису»?
/ 6Самоочищення як запорука поступу
/ 5Що за ґута, що за фрас зворохобила «Домбас»?
/ 14 «Лишь бы не было войны…»
/ 1„Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі...”
/ 6Від батька – до сина-4
/ 4Від батька – до сина - 3
/ 6Від батька – до сина-2
/ 4Від батька – до сина
/ 6Азійське нутро, або Чому ми не Європа?
/ 11Бізнес на свободі
/ 18Друга світова – особистий рахунок
» Всі записи