Енциклопедія виняткового інструменту

Текст подається паралельно українською й угорською мовами. Книжка вийшла за підтримки спонсорів з Угорщини, закарпатських церковних структур і окремих місцевих меценатів. Автор книжки працює у нашій філармонії, відомий як музикант та майстер з настроювання і ремонту музичних інструментів. Він обслуговує органи з 2010 р., а з 2018 р. збирає інформацію про закарпатські органи, яку тепер подано широкій публіці. Виявляється по всій Україні цих інструментів налічується 122, з них на Закарпатті 56 — найбільше з-поміж усіх областей. Автор книжки брав участь у відновленні 37 з них. Він один із семи сучасних українських майстрів з обслуговування органів.

Своєрідним заспівом до книжки є велика вступна стаття її редактора Бориса Кушніра "Об’єднавши простір, час і наші душі", де подано широку історію органного мистецтва у світі від його виникнення до наших днів.

В основній частині подано опис 67 органів — і існуючих зараз, і знищених. При цьому практично кожний нарис супроводжується багатим ілюстративним матеріалом. Описано 33 органи у римо-католицьких храмах, 32 органи у реформатських церквах та органи філармонії і музучилища (останній нині знаходиться у Києві).

Найстарішим з них є орган з невеличкого села Округла у Тячівській громаді. Інструмент був побудований у церкві св. Фелікса ще 1800 р. Його клавіатура виготовлена з горіхового дерева, півтони з накладками – зі слонової кістки. Довгий час інструмент був недіючим, поступово з нього почали зникати деталі. Тоді єпископ-ординарій Мукачівської дієцезії Антал Майнек дав розпорядження демонтувати орган і перенести на зберігання до єпископату. А згодом виникла ідея відновити його в мукачівській каплиці св. Йосипа. Для реставрації запросили Ш. Шрайнера, що працював над цим інструментом з квітня до листопада 2021 року.

Найбільший закарпатський орган — у нашій філармонії в Ужгороді. У цього інструмента – дуже цікава історія, яка починається з московського Большого театру. Там у 1913 р. фахівці німецької фірми «Walcker Orgelbau» встановили великий оргáн, який в 1970-х демонтовано і замінено на електронний. Натомість старий інструмент у розібраному стані просто валявся на складі театру. Згодом з’явилося кілька бажаючих придбати цей інструмент, тож знадобилися значні зусилля кількох місцевих високих чиновників, аби Міністерство культури СРСР дозволило продати оргáн саме Закарпатській філармонії. Капітальний ремонт інструмента проводила чеська фірма «Rieger-Kloss». Її фахівці приїздили до Ужгорода, аби зробити необхідні акустичні заміри та спроєктувати його спеціально для сцени великої зали філармонії. Ремонтували його 2 роки, встановлювали в Ужгороді ще близько місяця, тож готовий наш оргáн був у червні 1974 р. Він складається з 2242 труб, частина яких (16 регістрів, тобто рядів труб) походить від інструменту з московського Великого театру. Понад 25 років за цим органом наглядав майстер Андрій Лешко.

В Ужгороді та Мукачеві є порівну по 3 органи. Різниця лише в тому, що в Ужгороді один із них – світський. Раніше кожна римсько-католицька і реформатська церква бажала мати орган, адже використання його величних і піднесених звуків робили месу особливо урочистим дійством. Але орган був і лишається інструментом дуже дорогим, тому його будівництво було для кожного храму історичною подією. Іноді громада роками збирала кошти на орган, в цьому допомагали меценати – саме тому на інструменті, як правило, залишали напис-спогад про те, на чиї кошти було його закуплено, хто його будував або ремонтував.

У реформатській церкві Тячева орган з’явився завдяки бідному жебракові. Несімейний відлюдькуватий Йожеф Петрич жив у великій бідноті, жебракував під церквою. 1853 р. він сильно захворів і покликав до себе пастора, якого дуже здивував, коли віддав йому велику суму грошей з проханням побудувати на неї орган, а залишок витратити на інші потреби храму. До того часу, як був збудований орган, цей бідний чоловік не дожив, але його поховали з великою пошаною і досі пам’ятають про його вчинок.

В останні роки ситуація почала покращуватися, чимало з тих органів, які мовчали по 60 років, знову зазвучали. У римсько-католицьких церквах краю 17 органів діють, 8-9 – потребують ремонту. У реформатських церквах звучать десь 20, але так само ще є 8, здається, які потребують ремонту. Нині автор працює над ремонтом органу у реформатській церкві села Батрадь.

Автор подає інформацію і про десяток знищених органів на Закарпатті. Наприклад, у Великому Березному під час Другої світової війни снаряд потрапив у вежу римсько-католицької церкви Св. Трійці, знищивши й орган. У Чопі під час війни реформатську церкву підірвали повністю. Відомо, що там був орган (його видно на старовинній листівці).

У додатках до книжки подано нариси про 7 музикантів-органістів, про 5 майстрів догляду за органами та про 14 органобудівників.

У післямові до книжки А. Панов зазначає, що вона вперше в Україні вичерпно і комплексно фіксує кожний орган закарпатський орган, наводить його технічні параметри, історію будівництва та сучасний стан, що зхавдяки цьому різноманіттю Ужгород і Закарпаття у майбутньому можуть стати органною столицею України.

Вражає енциклопедичність даного видання. Усім, хто працював над ним, вдалося перетворити книжку на вичерпне джерело текстової і візуальної інформації про ці унікальні інструменти.

Теги: орган, Шрайнер

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати