88 плюс-мінус

На обкладинці — термометр з двома шкалами. Видно, що 88 за Фаренгейтом — це десь між 30 і 40 за Цельсієм. Тобто натяк, що майбутні 88 років — це нормально, це якраз вік здоров’я, якщо не абсолютного, то принаймні душевного, коли із почуття гумору все у порядку.

Перший розділ містить короткі гуморески. Вони про наше ужгородське життя-буття у добу ковіду. Місця дії — крамниці, ЖЕК, маршрутки, майстерні, базари, смітники, поліклініка, аптеки. Бо усюди життя. І всюди є привід посміхнутися, бо ж усюди можна побачити щось кумедне. Треба тільки уміти. Авторка уміє і щедро ділиться цим із нами. Гумористи загалом невтомно варіюють кількасот вічних сюжетів, які постійно виступають перед нами в усе оновлюваних ракурсах. Тут же маємо зо двадцять цілком свіжих комічних ситуацій, списаних авторкою з натури і пущених у широкий світ.

У другому розділі — авторські анекдоти-діалоги. Тут вже обігруються не ситуації, а переважно двозначність нашого повсякденного мовлення, через що теж постійно виникають комічні ефекти. Треба мати чуйне вухо й іронічну натуру, аби так усе це почути.

Третій розділ — афоризми. Це просто чудо. От про неможливість кохання: “Мої таргани з її тарганами ніколи не затоваришують”. А от про екологію довкола і всередині нас: "Не плюй у колодязь: для цього є душі — вважає дехто". Про сучасну педагогіку: "За тримісячний карантин за учнями скучили не лише вчителі, а й скелети в біологічних кабінетах". А це варто цілої лекції про стан сучасної української поезії: "Все менше людей, котрим хотілося би почитати свої вірші". Про нинішню ужгородську спеку: "У таку погоду й собака не вижене господаря гуляти!" Про колегу: "Причаститися — почати читати твори Петра Часта".

Четвертий розділ — віршовані "кудрявчики". Оце справді філософський віршик:

На скелю хто забрався — той ще не скелелаз.

Лиш той, хто вниз спустився, йому пошана в нас!

Справді, скільки навколо промовистих випадків, коли людина “зіпсувала собі некролог", не пішовши вчасно на пенсію, не зав'язавши вчасно із писанням чи бізнесом, не припинивши грішити і не звернувши помисли до порятунку душі. Вчасно зупинитися і почати грамотний спуск униз можуть лише одиниці.

Або ж про типове українське безчасів’я:

А час застиг, немов смола, та бурштином не став.

У такій тягучій смолі і доводиться жити, але навіть у ній є привід для гумору.

Найсмішніші книжки з’являються у найстрашніші часи. Бокаччо написав "Декамерон" під час Чорної Смерті, "Вишеві усмішки" творилися на початку сталінських репресій. Наш час теж страшний, тому сміх переважно нервовий, але такий потрібний для психологічної розрядки.

Теги: Кудрявська, гумор, сміх, вірш

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати