Два Івани

Ідеться про листування двох офіцерів — українського Івана Кошового, що до війни був шкільним філологом на Луганщині, та американського (афроамериканського) Джона Роджера Кемпбелла. Етимологічно це прізвище можна тлумачити як “табірний дзвін”. Ще далекий пращур Джона брав участь у визвольній війні американців проти Британії, очевидно, тоді і отримав це прізвище, яке виявилося визначальним для цілого роду.

Двоє героїв познайомилися 2015 р. на спільних навчаннях “Сібріз” і потім чотири роки писали одне одному по електронці, кожний — своєю рідною мовою. Спершу домінував Джон, який активно розкриває маловідомий нам світ афроамериканців, їхні проблеми у сучасних США, специфіку чорного расизму (сам Джон пройшов через цей світогляд, але врешті-решт здолав його). У наступні роки більш активним стає Іван, якого Джон вперто розпитує про особливості української ментальності, історії, про пекло українсько-російських взаємин. Врешті-решт друзі зачіпають найбільш глибокі філософські проблеми, цитують одне одному взірці української й американської поезії. Листування уриває загибель обох персонажів 2019 р.: Джон гине у Сирії, Іван — під Павлополем на Донбасі.

Твір — про щире прагнення представників двох досить відмінних цивілізацій пізнати світи одне одного і по можливості навіть заримувати їх. Чи не кожна сторінка дає чималу інтелектуальну поживу для читача, книжка насичена афоризмами (“поезія — це вічність, а вірші — тільки час”, “інтелектуальна гординя не дозволяє опускатися до простих причин”). Водночас, як і інші тексти П. Часта, цей твір вільний від дидактизму, натомість перенасичений самоіронією. Характерний авторський анекдот: “Не розумію, що діється у світі!” — “То послухай, я поясню тобі” — “Ну, пояснити я й сам можу — зрозуміти не можу!” Так і оці двоє намагаються пояснити одне одному те, чого самі до кінця не розуміють.

Два персонажі П. Часта нагадали нам героїв “Трьох мушкетерів”, які у проміжках між дуелями, штурмами Ля-Рошелі і придворними інтригами теж вели напружені богословські, світоглядні і літературознавчі діалоги (Араміс згодом взагалі став єпископом), що захоплювали не менше, ніж авантюрні події. Духовний світ сучасних українських воїнів тільки-но починає відкриватися для цивільного читача. Нині маємо вже понад сотню різних мемуарів учасників нинішньої війни, починаючи з 2014 р., від яких голова обертом. Меншою мірою ми знаємо про внутрішній світ воїнів американських — переважно з їхнього кінематографу. Спроба П. Часта співставити ці світи гідна усілякої уваги.

З інших асоціацій — дружба Тараса Шевченка й Айри Олдріджа, американського актора, що 1858 р. гастролював у Нижньому Новгороді. У нашому літературознавстві і особливо у художній літературі багато написано про гадані діалоги двох митців з досить схожими долями. Можливо, у чомусь вони перегукувалися з листуванням Частових персонажів.

Джона хвилює розколотість афроамериканського середовища на християн і мусульман, протилежність світоглядів двох ідеологів Малколма Ікса та Мартіна Лютера Кінга. Іванові не менше болить фатальний, на його думку, злам української історії, коли на зміну державнику П. Скоропадському прийшла просоціалістична Директорія. Рівень дискусії дуже високий, цим книжка захоплює читача і назавжди лишається у пам’яті.

Теги: Часто, роман, презентація

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати