Всі ювілеї-2016

Правда, з 1977 р. цей довідник виходив ще у вигляді невеликої брошури, що містила тільки дати і відповідні їм назви ювілеїв. У сучасному розширеному варіанті календар виходить з 2003 року, уміщуючи не тільки хронологічну частину, а й детальні статті про ювілярів. Навіть на цьому фоні нинішній випуск один з найбільш об’ємних – 414 с., 63 статті 46 авторів. Автуру значно розширено порівняно з попередніми роками, що пішло виданню тільки на користь.

Оскільки за тринадцять років практично усі постаті найпершого плану (ті, які найбільше на слуху) вже описано у попередніх календарях, то зараз дійшла черга до менш “засвічених” раніше, але не менш цікавих людей. Наприклад, є статті про друкаря Георгія Міравчика  чи про письменника і політика Андрія Ворона. Цікава також стаття про Ференца ІІ Ракоці, написана безпосередньо на різноманітних угорських джерелах. Або ж про генерал-полковника Василя Вальо – чи не найбільш успішного з усіх закарпатців-військових. Чи взяти медика з чехословацької доби Миколу Різдорфрера – в обласному архіві зберігається ряд його рукописних праць з курортології і гігієни, про самого ж його поки не відомо навіть рік смерті. Кілька нарисів про наших людей у Києві (екс-міністра Ореста Климпуша чи дисидента-філософа Юрія Бадзя, перекладача Івана Мегелу) і у Будапешті (архітектор Михайло Томчаній-син). А на обкладинці – репродукція з картини “Хижа в лісі” ще одного ювіляра – А.Ерделі, якому виповниться 125 років.

Цього року переважають статті про науковців-природничників з УжНУ. Виявляється, Закарпаття – це не тільки “чічки-смерічки”, а й серйозні напрацювання у царині математики, фізики, хімії. Хоча традиційно є і чимало нарисів про гуманітаріїв. Зокрема, значно більше, ніж зазвичай, є статей про музичних діячів. Серед ювілеїв найближчого часу – 80-річчя академіка Миколи Мушинки, яке будуть відзначати і в Пряшеві, і в Ужгороді. І взагалі, якось так збіглося, що більшість ювілярів у цьому календарі – саме 80-річні. Традиційно чимало статей про художників, які тримаються чи не найбільш компанійською громадою з-поміж усіх інших наших творчих спілок.  

Окрім персональних ювілеїв, обліковано і ряд інших. Найбільшу статтю присвячено Ужгородській церковній унії, котрій виповнюється 370 років. Це ціле дослідження, де скрупульозно розібрано усі хронологічні перипетії, пов’язані з цим драматичним епізодом церковної історії Закарпаття. У статті про Ужгородську гімназію розглянуто життєпис цього закладу, переведеного 1646 р. з Гуменного до Ужгорода і функціонуючого відтоді понині (з перервою на радянський період). Окрема стаття «Ромська школа в Ужгороді”, її відкрили ще 1923 р., тоді вона була першою подібною школою в Європі. Також є стаття про Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти, що діє з 1946 р. і пережив чимало реорганізацій. Своєрідний ювілей також у Княгининського метеориту, який впав 1866 р. на Великоберезнянщині. Велику статтю присвячено і Товариству св. Василія Великого (150 років), яке тривалий час було практично єдиним національно-культурним товариством, заснованим нашими греко-католицькими священиками і нечисленними представниками руської світської інтелігенції для поширення у краї книжності, преси, плекання культурних традицій. Саме воно випустило понад 50 календарів. На його прикладі найкраще видно усі сильні і слабкі рухи нашого громадського руху, оскільки за півтораста років у цій сфері мало що змінилося.  

То ж знайомство з календарем є, вживаючи вираз Т.Шевченка, “прогулкой с удовольствием и не без морали”, за яку можна тільки подякувати її ініціаторам і натхненникам з обласної бібліотеки.  

Теги: календар, ювілей, бібліотека

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати