Роман про Радванку

Сюжет простий. Раптово помирає від крововиливу у мозок один з 16 членів міськради крихітного містечка Пегфорд. Розгортається виборча кампанія. Здавалося би, кому потрібен такий мандат? Але! По-перше, містечко збирається передати своє проблемне передмістя сусідньому трохи більшому місту Ярвіл. Схоже, що на цьому можна нагріти руки. Покійний був категоричним противником цього, а тепер справа може зрушитися. По-друге, виявляється, там теж є відкати, тільки про це кричать значно менше, ніж у нас. Ну і по-третє, це престижно, а у П. все на провінційних понтах. Тому розгортається точнісінько те саме, що ми тут пережили улітку-восени на парламентських, а в деяких місцинах переживають зараз на перевиборах до обласної ради. Дж.Ролінг витягла з нафталіну російський метод критичного реалізму, додала до нього сатиричну традицію Дж. Свіфта і гамселить цим усе, що лиш бачить. Перш за все – скелети у шафах, які має кожна родина. Власне, історія кожної родини і подається як історія такого скелету. Дуже тонко, ненав’язливо, із середини подаються психології різних жінок. Те, що в образі Герміони тільки намічалося – тут вже на повну силу. Є і про жіночу дружбу, і про заздрість, і про ревнощі, помсту, кілька різновидів подружньої і материнської любові тощо.    

Великою мірою усе крутиться навколо передмістя, яке персонажі називають то Філдс, то Поля. У закарпатського читача перед очима ужгородська Радванка, мукачівський Пентагон, перечинський Посьолок і так далі – у кожного нашого містечка свій Філдс. Описано тільки через одну родину, але дуже яскраво. Взагалі, у книжці багато брутальності – у кущах, туалетах, але найбільше у владних кабінетах. Точніше, кабінетиках. Засідання міської ради, вибори і наступні іменини мера – це взагалі політична оргія. Місцями нагадує одну з найкращих радянських кінокомедій – “Гараж”, але переказану на англійський лад.  

Сучасна школа описана блискуче. Два паралельні світи. Купка учителів, кожний зі своїми мухами у голові. Значно більша банда учнів із ще витонченішими мухами. Взаємини між двома світами такі, що СРСР із США, виявляється, були невинними Ромео і Джульєттою. Реальним наставником тінейджерів є Інтернет. Там це, справді, послуговуючись виразом М.Рошка, комп’ютерне покоління чи покоління онлайн. Хоча діти лишаються дітьми в усіх епохах і технологічних укладах. Один зливає в Інтернет компромат на батька, інший дістає однокласницю у соціальній мережі. З часів  Тома Сойєра і Гека Фінна змінилися тільки технічні засоби, а душа та сама. Авторка стьобається з цього на повну котушку. Особливо дістається підлітковій закоханості.

Втім батьки їхні нічим не ліпші, просто у дорослому світі усе більш завуальовано, але коли доросла підсвідомість виривається на поверхню, все виявляється ще більш руйнівним, ніж у дітей. Час від часу між рядками прослизає тінь Льва Толстого з його старечим сарказмом і категоричним неприйняттям цивілізаційних умовностей.

До того ж події набувають характеру некерованої ланцюгової реакції. Інтернет, фігурально кажучи, висаджує сонне містечко у повітря. Власне, воно би злетіло і без нього, але Мережа стала каталізатором. У підсумку – смерть, купа поруйнованих доль, не кажучи вже про тріснуті шлюби. Нічого подібного до хепіендів перших книжок про Гаррі немає і близько. Фінал досить жорсткий. Так закінчується більшість сучасних закарпатських історій, але їх не описують.

Написано дуже густо, а водночас кінематографічно – кожна сторінка помережана діалогами. Але розмови не задушевні, а супроводжують різні авантюрні діяння. Створено реальний світ, якому віриш, бо щодня бачиш його навколо себе.

Теги: Ролінг, Поттер, роман

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати