З Роком Півня, шановні!

У нашого Півня давно і ледь не безповоротно вкрали саме його ім’я і наклали на нього табу. Хто вкрав? Ну, звісно хто. Кому не звісно, зараз зрозуміє.

От спитайте себе, чи не викликає слово півень (а точніше, його російська калька – “пєтух”) у вас абсолютно певні асоціації?  Не красивого яскравого птаха, який гордо крокує по двору або з високої огорожі віщає про прихід Сонця, а забитого  бідолаги, що тулиться в кутку табірного бараку? 

Дружина з донькою прикупили мені до Нового року оцей календарик. Бо вони знають моє ставлення до півнів (та й до птахів загалом).  А тут така справа – 12 років тому (!!!) я накатав текст, що подається нижче, і в різних варіаціях повпихав його на різні ресурси. І от пройшов повний цикл, і є нагода повторитись. 


Незважаючи на усю лабудовість всіляких тематичних років, сенс в них все ж є. Наприклад, в Рік Гір так чи інакше медійники звертали увагу на проблеми гір, в Рік Культури – на культуру і так далі. Тож пропоную звернути увагу на Півня, нашого сакрального птаха, який знаходиться у вкрай небезпечному стані. Біда у тому, що у нашого Півня давно і ледь не безповоротно вкрали саме його ім’я і наклали на нього табу. Хто вкрав? Ну, звісно хто. Кому не звісно, зараз зрозуміє.  От спитайте себе, чи не викликає слово півень (а точніше, його російська калька – “пєтух”) у вас абсолютно певні асоціації?  Не красивого яскравого птаха, який гордо крокує по двору або з високої огорожі віщає про прихід Сонця, а забитого  «гоміка», що тулиться в кутку табірного бараку? І якщо викликає, то відколи? Думаю, з моменту приходу в наш загальний дім Великої Кримінальної Революції, що принесла в єдиний пострадянський простір мову блатняка, нашестя бритих упирів і вал мерзотних пісень, чомусь прозваних  красивим французьким словом «шансон» (хоч зватися  ці пісні повинні б  «гопса», ГОПниковська попСА тобто). Відтоді  (літописці новітньої історії, напевно, можуть назвати точну дату, я ж орієнтуюся на самий початок 90-х) ім'я хоч і домашнього, але войовничого птаха  отримало образливе значення, і можна припустити, що сучасний міський пацан років так восьми-десяти й не знає, що півень (або ж “пєтух”) - це той, хто покриває курочок-несучок, а аж ніяк не людина, яку через збочені примхи покривають в місцях, не так віддалених... 

Цикл тому, у Році Півня 2005-го, ми були окрилені перемогою над системою, яка ледь не всадила в головне крісло країни людину, котра про півнів думала не в пасторально-аграрному, а виключно в барачному контексті. Котрому  не те, що півні, але й навіть необачно подаровані білі лілії «западлом» здавалися, і він лупцював такими букетами безталанних дарувальників по пиках. Але недовгою була радість – невдовзі „яйцем вдарений” таки посів спочатку друге, а тоді й перше крісло України. І суспільству довелось заплатити дуже високу ціну, аби повернути „статус-кво”. І от, в прийдешньому 2017-му маємо зробити значно більше, аніж не зробили в 2005. Дуже багато, і окрім іншого, нарешті раз і назавжди реабілітувати Півня у суспільній свідомості. 

В ході цієї реабілітації кожний український підліток пубертатного віку  повинен дізнатись, що Півень – це не якійсь там „пєтух”, мрія „блакитного” (стоп! – а в чому блакитний колір, як ніяк, колір нашого прапору, завинив? Даєш і йому повну реабілітацію!), а справжній мачо, власник гарему, бойовий птах, настільки самодостатній, що йому навіть на Сонце начхати („Мені – прокукурікати, а там хоч Сонце не вставай”). Самим маленьким треба розповісти, що   півень - самий удалий звір в лісі, який своєю шабелиною проганяє окупанта – хоч  зухвалу козу-дерезу, хоч хитру лисицю з луб’яної хатинки. Усім мрійникам про євроінтеграцію нагадати, що символ Франції – пихатий галльський півень (хоча французи про це, здається, стали забувати).  

А як вам ідея винести півня на державний герб? Бо ж великий державний герб так до сих пір і не прийняли? То, може, нехай щит із тризубом не галицький лев із запорізьким козаком тримають, а два півні – аби іншим регіонам соборної України  образливо не було? Не даремно ж на одній з перших українських поштових марок (друкованих  в Канаді) красуються  червоно-чорні півники – бо просунуті дизайнери відразу відчули усю символічність, і не побоюсь патетики, соборності цих птахів, які проголошують новий день на подвір’ях від волинських хуторів  до донбаських барачних присілків.  

12 років тому дизайнерам одягу я пропонував ідею -  створити новий національний головний убір, який би став альтернативою всюдисущому бандитському кашкету. Щось таке яскраве, з домінуючим червоним, гострий козирок на манер дзьоба, а „вуха” аби нагадували ото півникове  підборіддя (як воно зветься, звідки мені, урбанізованому, знати?). Нинішні гіпстери, може, й підхопили б моду, а за ними й пересічні громадяни.   Можна накидати й інших пропозицій. І якщо через наступний цикл, в наступний Рік Піня згаданий вище гіпотетичний міський пацан перестане зрозуміло та похабно посміхатися при слові «півень», значить - процес вичавлення  урки з колективної свідомості таки успішно завершився. 

Див. також: Звичайна дивовижа — півні на храмах

 

Олег Супруненко, Закарпаття онлайн.Блоги
02 січня 2017р.

Теги: півень

Коментарі

Степан Крук 2017-01-03 / 13:09:49


Щось забагато асоціацій викликав у автора скромний когут! Лиш однієї бракує: хто полумяного півня кидає під автівки закарпатців?! Ну, й про поливку, звичайно,автор забув- все ж свято Різдвяне! А про п***дерів - це лишнє! Самого Ляшка за ляшку ущипнув, цей пубертатний автор...


сорри 2017-01-02 / 17:42:26
Звільнятися від ментальних нашарувань "братнього" народу будемо ще довго. Але іншого виходу немиа, якщо хочемо бути собою і мати гідне майбутнє


Олег Супруненко
Публікації:
/ 8Три поняття, які слід забути пишучій братії в 2015 році
/ 1Пам’ятники тоталітаризму насамперед лишаються пам’ятками історії
/ 6Закарпатським «регіоналам»: ви ще маєте шанс на Вчинок
/ 1Пула – побратим Ужгорода із давньоримським амфітеатром
/ 4"Чорна діра", або Берегівська фекальна аномалія
/ 3Чи зупинить Міністерство ЖКГ «поліетиленову лавину» ?
/ 10У Мюнхен і назад – в темпі віденського вальсу
/ 27Хорватія поза графіком, або Добре бути білою людиною
/ 62Що в перспективі у Берегова: курортополіс чи перший українській Лунік ?
/ 12Відпустка в Болгарії: може, й не вразить, але не розчарує
/ 6Японські катаклізми руйнують міста і... міфи
/ 6Міські брами Берегова слід зберегти та оновити
/ 24Як журналісти жаб давлять...
/ 6«Зоомор» приїхав! Чи потрібні місту розваги зі страждань?
/ 1Угорський варіант „собачого життя”
/ 5У Шаланках відзначили 300-річчя останнього з’їзду повсталих куруців
/ 43Якби Висоцький не помер...
/ 8Пізнавайте Берегівщину на своїх двох. Колесах!
/ 18Погляд на Грузію без галасливого захоплення, але не без „білої заздрості”
/ 8День без автомобіля: чи визначатимуть його колись на Закарпатті?
/ 6Аукціон почався, або Купую місто
/ 5ДЕНЬ СОЛІДАРНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ - минув непоміченим...
/ 83Задрипане Берегово чи курортополіс Берегсас?
/ 12"Пиріжок із пі**ою" та інші закарпатські ОГО!-лошення
/ 2"Явка обов'язкова". Перед ким?
» Всі записи