«Зоомор» приїхав! Чи потрібні місту розваги зі страждань?

У минулу неділю до Берегова завітав пересувний звіринець із гучною назвою "Зоомир". Лише здалеку побачивши її на іржавих стінах кліток на колесах, подумки перейменував на "зоомор", адже маю давнє негативне ставлення до подібних "атракцій".

Асортимент відомий – в усіх подібних, так би мовити, закладах відвідувачам продемонструють кілька змучених постійними переїздами тварин, які або з апатією від постійного стресу дивитимуться на вас з-за грат, або нервово мірятимуть кроками свої крихітні застінки, куди потрапили без жодної провини перед людьми. Власники звіринців перш за все розраховують на батьків, які приведуть своїх дітей подивитися на звірів. Та батьки, які хоч трохи розуміються на вихованні, намагатимуться вберегти дитячі душі від подібних видовищ. Бо якщо й вести туди дітей, то хіба з метою показати, як люди здатні знущатися над живими створіннями  – таким чином виховуючи в дітях майбутніх захисників тварин.

Нинішні ж захисники ведуть тривалу, то поки що мало успішну боротьбу. "Концтабори на колесах", "звірячий бізнес" - такими епітетами називають вони комерційну діяльність, яка шириться Україною. Нині дорогами країни роз'їжджає нікому не відома кількість звіринців на колесах, а ще більше існує  "стаціонарних", які влаштовуються власниками мотелів, ресторанів, зон відпочинку, подекуди без жодних належних умов. Добре ще, коли живими експонатами слугує свійська птиця на кшталт вже й не такого екзотичного страуса чи павичів. Або коли господар дбає про хвору тварину, наприклад, знайдену пораненою в лісі. Та це рідкість, а скільки здорових звірів (вовків, лисиць, навіть ведмедів) тримають на ланцюгах, в тісних клітинах? Але навіть така доля краща за вимушену необхідність жити "на колесах", чого в природі із тваринами ніколи не буває, і до чого вони аж ніяк не звикають.

Минулого року країну, яка, здавалась б, звикла до безчинств та безправ'я де лише можна, на якійсь час сколихнула доля пересувного звіринцю в Сіверодонецьку на Луганщині. Там в лютому місяці місцеві мешканці виявили на околиці міста зоопарк на колесах, практично кинутий на призволяще! "Майно" охороняли два сторожи, звірів практично не годували і не доглядали за клітками кілька тижнів. Годувати тварин почали співчутливі городяни, проте почистити їх, а тим більше обігріти, було не в їхніх силах. В результаті ледь не помер від голоду та морозів король тварин – лев. На останній стадії дистрофії, з відмороженим носом та хвостом, він був ледь-ледь врятований, коли після галасу в пресі, на телебаченні, акцій протесту та прохань небайдужих людей нещасну тварину забрав до себе Харківський зоопарк.  Виявилось, що звіринець, який належав підприємцю з іншого міста на Луганщині, став нерентабельним, і власник вирішив його позбутися в такий ось спосіб. Гучна історія на якійсь час зацікавила суспільство, а директори низки великих зоопарків ініціювали звернення до ряду міністерств та Генпрокуратури взагалі заборонити в країні пересувні звіринці. Справа в тім, що відповідна стаття в законі "Про захист тварин від жорстокого поводження" (ст.25 "Правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля": забороняється створення пересувних звіринців) ніби й чітко вказує на незаконність таких "атракцій". Однак, з іншого боку, не зрозуміло, що робити із звіринцями, створеними до того, як в 2006 році запрацював означений закон. Фактично, їхнє право на існування "зависло в повітрі" - ніби й не дозволено, але й толком не заборонено. Та й коли в нас суворо дотримувались усіх законів?

Відтак, не берусь стверджувати, що конкретний пересувний "зоомор", який квартирував у Берегові, є незаконним – потрібна перевірка документів та санітарних норм утримання тварин, і цим мають займатись екологічна інспекція та екологічна прокуратура. Але сказати, що побачене було неприємним, жалюгідним та навіть аморальним – можу. Аби спокійно наробити фотографій і взагалі, мати враження не з чужих слів, беру дорослий квиток за 25 гривень (дитячий – 15) та захожу в середину кола, створеного брудними іржавими клітинами на колесах. За мутним склом деяких з них толком і не побачити отих мавп із зворушливими іменами Катя, Герда, Яша...

В єдиній відкритій клітці більш-менш нормально виглядає хіба що двогорба верблюдиця – ця тварина відома своєю витривалістю в екстремальних умовах.

Стійко переносили випробування тварини, яких люди здавна зробили трудівниками - поні та лама...

Проте на деяких тварин боляче дивитись – єнот та єнотовидна собака байдуже лежать в кутках своїх камер. Невже це ті єноти, які вдома, в Північній Америці, славляться веселим характером розбишак, стають героями кліпів, фотосесій, навіть кінофільмів?

А хитруня-лисиця? Так само байдуже лежить і ледь дивиться, витягши лапи...

А ось і пара левів: левиця ліниво дрімає, лев чухається в явно незручній позі – яка там зручність у вузькій клітці? (Вже по виході чую з того боку потужне ревіння, певно, так полонений цар звірів висловлює свій протест проти знущань).

Решта звірів апатично стоять чи лежать в своїх клітках, розморені квітневим сонцем.  Як все це не схоже на побачене колись у Празькому зоопарку, де можна було спостерігати тварин в практично природних умовах, і звідки не хотілось уходити, провівши й півдня! Зрозуміло, порівняння некоректне – жалюгідного автозоопарку із неприглядними робочими та закладу світового рівню. Тим більше, що й стаціонарні наші зоопарки подекуди не витримують критики, чого варті постійні скандали навколо столичного, де регулярно гинуть  звірі, наслідком чого Київський зоопарк навіть потрапив в п´ятірку найгірших зоопарків світу, в компанії з одним китайським, а також єгипетським, іракським та румунським.

І тим не менш, попри всі невдачі та розчарування, мусимо рухатись до кращого. Подекуди це складно, а часом потрібна лиша воля. В більшості країн Європи пересувні звіринці заборонені. Аж нічого не втратить Україна, коли й вона заборонить це ганебну, наче привезену із часів середньовіччя, розвагу. Допоки юристи розбираються в казуїстиці й так з боями прийнятого - під тиском екологічних організацій, "Закону про захист тварин від жорстокого походження", допоки зоозахисники закликають небайдужих звертатися до правоохоронців, побачивши випадки жорстокості над звірями, приклад прагнення до цивілізованого життя може показати місцева влада. Із розмов з робочими звіринцю дізнався, що мандрують вони аж із Луцька і пристають там, де дозволяє міська влада. Побували в Ужгороді, Мукачево, Берегово, а куди далі – самі не знають. "Де дозволять!", мовляв, були й випадки, коли відмовляли. Містам, які прагнуть називатись європейськими, видовища страждань тварин явно не лічать. Що б сказали про такий "зоомор" гості з Європи, коли б раптом натрапили на нього? Та й туристам з інших регіонів, певен, нашим містам є що показати й без "виставок страждань". Коли б ініціативу забороняти на своїй території пересувні звіринці висунула міська рада Берегова, а її приклад підхопили керівники інших міст, то цей вид "звірячого бізнесу" просто б став нерентабельним. Вимучені звірі знайшли б спокій у стаціонарних зоопарках, а ми б зробили хай і не велекий, але важливий крок до більш цивілізованого життя... 
 

Теги: тварини, жорстокість

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати