Відпустка в Болгарії: може, й не вразить, але не розчарує

Відпочинок у Народній Республіці Болгарії був для радянської людини практично єдиною можливістю закордонної альтернативи рідним "совковим" курортам. І сьогодні, на тлі куди більш розвинених і тем не менш доступних країн, Болгарія варта принаймні одного відвідування...

Відпустка в Болгарії: може, й не вразить, але не розчарує

"16  радянська республіка"  як віддушина для стомлених сонцем

Відпочинок у Народній Республіці Болгарії був для радянської людини практично єдиною можливістю закордонної альтернативи чорноморським пляжам Криму та Кавказу, чудово створених природою, але безнадійно "совкових" - тобто дешевих, проте позбавлених комфорту. Подорожі до ворожих (адже ж члени НАТО!) Туреччини чи Греції були неможливими, а Канари-Сейшели-Мальдиви взагалі перебували за межами реальності (їх міг відвідати хіба що телемандрівник Юрій Сенкевич). Навіть Адріатика була практично закрита аж до часів Перебудови – бо Югославія перебувала в дивному статусі "соціалістичної держави з елементами капіталізму". Відтак, "16-ій республіці СРСР", ідейно вірній Болгарії випала гарна нагода стати "закордоном" для мільйонів громадян величезної держави із власноруч збудованою залізною завісою.
Для мене самого в далекому 1988-му поїздка із батьками до болгарського курорту Албена стала першою в житті закордонною мандрівкою. Враження були потужними – стільки всього було побачено вперше в житті, хоча до того регулярно подорожували сім´єю дорогами СРСР, побувавши на Азові, Чорному  та Балтийському морях (а Прибалтика ж також була "майже закордонням"). Дивували речі, нині вже цілком буденні – водяні горки, пасажирські "паротяги" на автомобільних двигунах, диковинні ігрові автомати, навіть холодні напої типу "коли" чи "фанти", за якими не стояли звичні довгі черги. Батьків дивували інші речі – наприклад, коливання в рази цін на пиво чи каву, в залежності від престижності закладу,  інші ринкові штучки, які тепер здаються цілком логічними. Всі ми вперше бачили натовпи іноземців – насамперед, німців, а ще голандів, шведів, і чомусь  у великих кількостях  заможних арабів в традиційному одязі, із "мерседесами" з арабськими номерами (власнії авто ті везли із собою чи то літаками, чи морем).

Порівняти Болгарію останніх років соціалізму із Болгарією сучасною було моїм давнім бажанням, тим більше, що після періоду, коли ця держава раптом стала доволі дорогою для відпочинку, настало очікуване зниження ціни на тури. Наразі поїздка до цієї чорноморської країни золотих пісків обійдеться дешевше, аніж на адріатичні пляжи – в цьому можна переконатись у будь-якого туроператора. Скориставшись послугами місцевої, берегівської фірми, ми вирішили цього літа дізнатись, що ж таке сучасна Болгарія, і в червні реалізували задум. Розумію любителів подорожувати самостійно, без послуг турфірм (сам до таких належу), однак у випадку з Болгарією без них не обійтись – потрібна віза в цю державу ЄС, яка, втім, не входить до Шенгенської зони. А якщо їхати (а не летіти чи пливти морем), то потрібна ще й транзитна румунська, здобути яку самотужки дуже не просто.

"Вся Болгария – на продажу!"

Відзначу, що сама поїздка може стати неабияким випробовуванням. Нам довелося добратися до Львова, а вже звідти туристичним автобусом вирушати через Прикарпаття до Чернівців, а тоді, відстоявши кількагодинну чергу на румунському кордоні, вирушати в транзитний переїзд вздовж Румунії, причому не гірської, а рівнинної. Попри мою давню цікавість до Румунії, очікувана тривала автоподорож туди виявилась малоцікавою – більшість шляху припала на ніч. Проте дорога назад була цікавішою, можна було роздивитись великий порт Констанца та місто кораблебудівельників Мангалія, трохи глянути на румунські чорноморскі курортні селища (один мій знайомий регулярно відпочиває поблизу Констанци – вочевидь, недаремно) та навіть бойові кораблі.

Здивували мінарети мечетей в тамтешніх селах. Вдома вияснив, що в переважно православній Румунії є історична мусульманська громада, близько 60 тисяч чоловік, яка якраз і живе в окрузі Констанца. Ця частина країни колись належала Османському халіфату, і років двісті тому там оселились турки та татари. Солідно виглядали величні вітряки-електрогенератори в румунських степах, розкидані на багато кілометрів вздовж траси. Чимало часу довелось чекати й на румунсько-болгарському кордоні, який вразив наших туристів своєю занедбаністю. Воно ніби й зрозуміло – невдовзі обидві країни мають увійти до Шенгенської зони, і тоді кордон стане непотрібним. Але допоки цього не сталося, це ж – ворота держав, та ще й євросоюзівських, невже не ганьбляться?
Після румунського кордону ще трохи ходу – і починаються знамениті болгарські курорти. Спочатку було бажання знову, через епоху, опинитися в Албені – аби було легше порівнювати зміни. Проте, вибираючи місце відпочинку, ми з дружиною вже навчились орієнтації на місцевості – аби була можливість не тільки байдикувати на пляжі, але й побачити щось цікаве, пов´язане з місцевою історією та особливо архітектурою. Тому обрали інший курорт – Соняшний Берег, або ж Слънчев Бряг, відомий не лише однойменним бренді, але й розташованим поруч містечком Несебр (Несебър), стара частина якого внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Історія самого Соняшного Берегу недавня, але цікава. Дізнатись про неї в мене була можливість з місцевої газети "Слънчев Бряг прес" - благо, часу вдоста, і можна  зрозуміти друкований текст хоча б через слово-друге. Розмовна ж мова болгар не така вже й зрозуміла, проте це не проблема –  тамтешні люди (окрім молоді) розмовляють російською, дехто вже освоює польську, а от до української поки ще не добрались. Нещодавно Соняшний Берег святкував низку ювілеїв, наприклад,  50-річчя із дня свого "запуску" - 8 червня 1959 року на щойно зведеному курорті був зареєстрований перший закордонний турист із Чехословаччини. За два роки до того урядом соціалістичної Болгарії було вирішено звести на пустельній смужці вздовж моря мережу готелів із нехитрими ще розвагами типу кіосків та павільйонів, для туристів з інших соціалістичних країн, насамперед, з СРСР.  Так, мільйонним відвідувачем Соняшного Берегу в 1969 році стала молода радянська лікарка, п´ятимільйонним туристом в 1981 році оголосили гостя з Омську, а в 1983 році слюсарка в Волгограду була зареєстрована як мільйонний радянський турист. В дусі радянських передовиць "Слънчев Бряг прес", читаний мною під гарячим сонцем,  розповідав про трудовий подвиг перших будівельників курорту – скільки сотень тисяч тонн родючої землі було завезено, скільки сотень тисяч дерев та кущів висаджено тощо. Результат солідний – на місці колишньої пустелі (її рештки можна знайти на ще незабудованих ділянках) зріс спочатку перший ряд двоповерхових готелів, які потім були перебудовані в значно більші, а за першою лінією вибудувалась друга, третя...

Нині Соняшний Берег, як і місцевості навколо,  виглядає як суцільне будівництво. Зводяться як котеджні комплекси, так і колосального розміру готелі. І одразу ж продаються! Практично на кожній будівлі – написи, англійською, болгарською, та все більше російською – "Продається". Характерним був білд-борд, побачений мною невдовзі при заїзді – "Вся Болгария – на продажу!".

Залишається загадкою, хто ж вкладає величезні гроші в об´єкти сумнівної нерухомості – адже кількість готелів різного ступеню зірковості, здається, перевищує кількість туристів багаторазово. Навіть в найкращий сезон важко уявити собі усі ці новобудови заповненими хай би наполовину. А Болгарія – далеко не країна вічного літа, тож взимку усі ці комплекси стоятимуть взагалі порожніми. Можна хіба припустити, що тут відмиваються кошти місцевої мафії та легко нажиті нафто- та інші сировинні та кримінальні зарубіжні долари та євро. На російських, та й наших інтернет-ресурсах нещодавно було модним закликати купувати нерухомість в Болгарії – пропозиції вигідно відрізнялись від цін на житло навіть в наших обласних центрах, не кажучи вже про столицю. Втім, знавці попереджали про оманливість таких пропозицій, в яких не говориться про податок на нерухомість, великі витрати на утримання житла, холодні зими та загальну ситуацію в країні, одній з найбідніших в Євросоюзі. Так, мінімальна зарплата тут найнижча в ЄС і становить 270 левов (тобто 1620 гривень, 1 лев = 6 грн), що зовсім небагато при цінах, які практично на все вище, ніж у нас. Так, харчі стоять процентів на 20-30 дорожче, бензин – 15 грн/літр, поїздка рейсовим автобусом обійдеться десь в гривню за кілометр. В країні велика кількість безробітних і досить гостра кримінальна ситуація – цього не відчуваєш на курортах, патрульованих поліцією та нашпигованих камерами, проте можна дізнатись з місцевих газет.

За спокоєм – до Несебру, за потрясіннями – до... Стамбулу

В натовпі туристів, що крокують набережною та вулицями Соняшного Берега, розрізняєш російську, німецьку, польську, румунську, угорську мови. Адже  у порівнянні із країнами Адріатики чи Середземномор´я ціни тут нижчі, а відсутність європейського лоску (переповнені під вечір урни із сміттям, подекуди напівзруйновані тротуари, бур´яни на узбіччях тощо) компенсується ширшими свободами.

Тут практично ніде не заборонено палити, чим насолоджуються затравлені антиникотиновим фашизмом європейські курці, і поліція не стане шрафувати за розпиття пива на лавиці. Дещо здивувала мене велика кількість – ледь не на кожному кроці! – кількість секс-шопів та еро-барів.

Неприємно було бачити знайому з українських реалій картину - фотографи із змученими тваринами, як от крокодили із перев´язаними скотчем пащами, напівсонні удави, сумні мавпочки. Спокійний відпочинок дещо псували власники сотень кав´ярень та ресторанів, практично з кожного з яких офіціянти закликали відвідати їхній заклад, ледь не затягуючи тебе за руку скуштувати наїдків та напоїв. Їсти-пити там коштує доволі дорого, тому відвідувачів небагато – от і доводиться завдаватись до такого агресивного маркетингу. Економніше, звісно, затарюватись харчами в міні-  чи супермаркетах (слід зауважити, що супермаркетами на курортах Болгарії хвалькувато називаються навіть маленькі магазинчики типу "АВС"), а зелениною – в відповідних магазинах. Зважаючи на паніку із зараженям Європи черговою напастю, на цінниках з овочами-фруктами вказують країни походження – Туреччина, Греція, Македонія... Власне болгарської зеленини небагато. Навколо Соняшного Берегу чимало виноградників, але виглядають вони досить занедбаними. Можливо, в інших регіонах ситуація краще, бо непоганого та недорого вина вистачає, як і місцевої ракії (самогонки зі слив, винограду, абрикос). До вина можна поласувати великими (в нас таких не продають) чорними та зеленими маслинами. А ще раджу спробувати місцевий кисломолочний напій "таратор", схожий на нашу окрошку на кислому молоці, але без яєць та картошки, тільки дрібно порізані огірки, окріп та часник. На місцевій спеці добре втамує і спрагу, і легкий голод.

Якщо розслаблятись на пісчаних пляжах (чим Болгарія вигідно відрізняється, наприклад, від Хорватії) набридне, можна корисно провести час, пізнаючи країну. Щоправда, на відміну від інших країн Європи, тут не роблять ставки на самодостатнього туриста – тому отримати корисну інформацію щодо можливих піших чи велосипедних маршрутів було важко навіть в туристично-інформаційному центрі. Бракує й наочних стендів, вказівних знаків тощо – на відміну від Угорщини, Словаччини, Польщі. Пропонується купляти доволі дорогі екскурсії в кілька міст Болгарії та – особливо настійливо – в розташований за кількасот кілометрів турецький Стамбул. Загалом, ідея відвідати ще й турецький мегаполіс була привабливою, та охоту відбила необхідність платити за турецьку візу 20 доларів з носа. Могли б пани турки і відмовитись від такого здирництва... Це, до речі, аргумент для агітаторів, які пропонують Україні брати з іноземців гроші за візи до нас. Туристичний потік в нашу державу й так не надто потужний, а конкуренція в цій царині дуже гостра. Пара десятків зайвих євро можуть запросто відохотити потенційного туриста, який таким чином не залишить в країні кілька сотень...

Тому замість Істамбулу ми вдоста нагулялись вуличками старовинного Несебра, одного з найстаріших міст Європи, заснованого ще фракійцями та греками за тисячу років до нашої ери. Стара частина Несебра – це практично острів 850 на 300 метрів, з´єднаний з землею вузькою стрічкою суші, на якій розташувався старовинний млин. Місто, колись квітуче, в 20-му столітті стало глухою провінцією і навіть місцем заслання політично неблагонадійних. Аж допоки історики та археологи не почали розчищати старовинні руїни від нашарувань бруду, звільняти краєвиди від старих клунь та парканів. І очам відкрилось старовинне місто із чотирма десятками давніх церков та храмів в різній ступені збереження – від вцілілих до мальовничих руїн.

Мощені каменем вулички ведуть повз будинки оригінальної архітектури – два, рідше три поверхи, з яких перший з міцного каменю, а вищі – легкі, обшиті деревом. Вінчають їх черепичні дахи типового балканського стилю. Це взірці так званого болгарського національного відродження  (18-19 ст.). В більшості будинків розташувались крамнички та ресторани.

Є в Несебрі  й залишки турецького панування – старовинна лазня та фонтан. Оточують місто залишки старовинної фортеці із баштами з білого вапняку.

Цікаво, що колись Несебр був більшим за розміром, але після землетрусу добра третина пішла під воду. Тепер її можуть розглядати хіба що водолази-дайвери...

Не менш цікавим, в чомусь навіть ідентичним, є місто Созополь (така ж стародавня грецька колонія), до якого від Сонячного Берегу раз на день відправляється спеціальний автобусний рейс.

За наявності часу та зайвих грошей можна здійснити й мандрівки вглиб Болгарії – країни оригінальної, доволі затишної і однозначно вартої хоча б одного відвідування.

Олег Супруненко, Закарпаття онлайн.Блоги
14 липня 2011р.

Теги: мандри, Болгарія

Коментарі

Катя 2011-08-02 / 11:58:00
Хорошая статья и фото. однако, хочу вас поправить- ПРОДАВА СЕ - это не указание, на то продается вся Болгария. Эта фраза обозначает - ПРОДАЕТСЯ и касается данного поля, как я вижу. Таких вывесок много и в Венгрии и в других странах. Да и у нас немало.

KK 2011-07-18 / 21:24:00
Ще раз вам дякую Олеже. І цікаво, що як подивися на старі фота, (ще і мій батько згадував як на буковині і він ще ходив хлопцем білими ґадками) і познайомишся з історією краю, то на 100% видно що ті самі 'русини' які будували Ужгород і Мукачево, так само і будували Чернівці. Один цивилізований нарід, який сйогодні славиться ім'ям 'Українці'.

автор 2011-07-18 / 21:17:00
Ну, Чернівці, без сумніву, варті хороших оглядин. Я там бував - якраз за румунськими візами - аж тричі.
Дуже цікаве місто, ділюсь враженнями і фото:

http://h.ua/story/142122/
+
http://h.ua/story/142265/

KK 2011-07-18 / 21:08:00
Дякую вам Олеже за координатів. Обовязково, подивлюсь на поїздних послугів з Мадярщини. Але, все рівно, цікаво було б більше мені знати про поїздних можливостей із Чернівцях. Я не супер вимаговний, але все ж таки, не хочу попасти десь між худобою і аферистами на поїзді...:-)

автор 2011-07-18 / 21:00:00
Якщо передумаєте, то гляньте сайт угорських залізниць http://www.mav.hu/. Є купа поїздів до BUCURESTI, їдуть довго, від 14 годин і аж до доби, по різному.

Чому не писав тут про Хорватію? Здається, я тоді взагалі сюди ще не писав, а через два роки згадувати вже не актуально

KK 2011-07-18 / 20:20:00
Мадярщину, обовязково треба відвідати, але тому що Чернівці є знайомі, і звідти по-моєму, одне місце звідки можна потрафити до Бухарести поїздом, думаю що було б цікаво і поїхати через Ромунської частини буковини (можливо навіть стати і відвідати Сучаву?). Просто, мені цікаво було б почути вражіння людей які можливо таким формом странспорту користувалися. Чув що поїзди дуже поволи їздуть (це не само по собі для мене зле), але чи є кращі і гірші купів? Також, чув що через Ромунії треба дуже уважно слідкувати за чаймоданами ітд. Так, мені також знайомо про потреби дістати візу для Ромунії...

А чому другу серії, про поїзд до Хорватії, тут не передрукувати?...

местный 2011-07-18 / 20:10:00
2 КК: в Бухаресте не проблема пересесть в поезд до Софии или Варны. поздно вечером садитесь, чу-чух-чу-чух и рано утром на месте :)

автор 2011-07-18 / 19:36:00
Пардон, забув дати зсилки на звіти про мандри до Хорватії (це було значно цікавіше, аніж Болгарія):

http://h.ua/story/247976/
+
http://h.ua/story/248112/

автор 2011-07-18 / 19:32:00
Шановний КК, стаття писалася для "Новин Закарпаття", це понад 4 сторінки тексту (тут ще незкорочена версія). Так, можна було писати ще і ще - але це ж не путівник, а так, обмін враженнями.

Я не певен, але думаю, що європоїздами можна мандрувати, від столиці до столиці. Навіщо вам Чернівці? Сідайте на поїзди МАВ в Будапешті, вони точно йдуть до Бухаресту, ще й зі знижкою (квиток туди й назад коштуватиме практично стільки ж, як і лише в один бік; діє 2 місяці (!), ще й можна сходити на шляху, зупинятись в різних містах). Ми таким чином два роки тому їздили до Хорватії - брали квитки Будапешт-Рієка та назад (див.

на зворотньому шляху ще й встигли Загреб відвідати.

З Бухаресту напевне ходить транспорт до Болгарії, а з Болгарії не питання потрапити в Стамбул чи Грецію... Одна біда - з румунськими візами. Певні, що вирішите цю проблему?

KK 2011-07-18 / 18:43:00
Цікава стаття, але би хотілось ще більше такого (стаття коротка?). Олеже, відколи я узнав що потяг їде з Чернівці до Бухаресту, то все думав якби то було такою мандрівкою поїхати і дальше до Софії а на кінець до Стамбули. Не чули можливо, що хтось так не подорожував?

Автор 2011-07-15 / 10:03:00
Ой, пане Местный, задели такой болезненный вопрос...
Я обещался написать о цыганах этц (сделаю, пожалуй, это сегодня-завтра), а вторым планом нужно писать (кричать!) о нашем национальном позоре - отсутствии реального национального алкогольного напитка.

Ибо продаваемая в магазинах т. наз. "водка" - никакая не горилка, а эрзац, придуманный большевиками, и ныне являющийся источником доходов алкомафии. Именно она и не даёт развернуться в Украине нормальному алкогольному процессу - производству дистилятов на основе зерна и фруктов, тех, что являются гордостью других стран - виски, бренди, сливовицы, ракии...

В Болгарии, разумеется, я попробовал разной ракии и ракийки (в чём разница, не понял). В продаже в основном виноградная и абрикосовая, на сливовую что-то не попал. Абрикосовая вкуснее :)

ЗЫ. Насчёт Крыма соглашусь, после двух раз подряд (2004-2005) зареклись с женой туда соваться

местный 2011-07-15 / 08:47:00
2 О.С.: Олег, летний отдых на море может разочаровать только в самом крайнем случае (у нас такое было только в Крыму), согласитесь :)

как Вы, попробовали тамошней ракии? меня, как популяризатора идеи восстановления у нас производства "фруктовых бренди" (типа палинки) интересует, какая именно - виноградная, сливовая и т.д. больше всего понравилась? ;)


Олег Супруненко
Публікації:
/ 11Що спільного у вітряка з фабричною трубою?
/ 9З Роком Півня, шановні!
/ 8Три поняття, які слід забути пишучій братії в 2015 році
/ 1Пам’ятники тоталітаризму насамперед лишаються пам’ятками історії
/ 6Закарпатським «регіоналам»: ви ще маєте шанс на Вчинок
/ 1Пула – побратим Ужгорода із давньоримським амфітеатром
/ 4"Чорна діра", або Берегівська фекальна аномалія
/ 3Чи зупинить Міністерство ЖКГ «поліетиленову лавину» ?
/ 10У Мюнхен і назад – в темпі віденського вальсу
/ 27Хорватія поза графіком, або Добре бути білою людиною
/ 65Що в перспективі у Берегова: курортополіс чи перший українській Лунік ?
/ 6Японські катаклізми руйнують міста і... міфи
/ 6Міські брами Берегова слід зберегти та оновити
/ 24Як журналісти жаб давлять...
/ 6«Зоомор» приїхав! Чи потрібні місту розваги зі страждань?
/ 1Угорський варіант „собачого життя”
/ 5У Шаланках відзначили 300-річчя останнього з’їзду повсталих куруців
/ 43Якби Висоцький не помер...
/ 8Пізнавайте Берегівщину на своїх двох. Колесах!
/ 18Погляд на Грузію без галасливого захоплення, але не без „білої заздрості”
/ 8День без автомобіля: чи визначатимуть його колись на Закарпатті?
/ 6Аукціон почався, або Купую місто
/ 5ДЕНЬ СОЛІДАРНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ - минув непоміченим...
/ 83Задрипане Берегово чи курортополіс Берегсас?
/ 12"Пиріжок із пі**ою" та інші закарпатські ОГО!-лошення
» Всі записи