Закарпатським «регіоналам»: ви ще маєте шанс на Вчинок

22 січня 2014 року, стрічка новин не припиняє видавати жахливі новини:
- Вбито 21-річного хлопця-вірменина, що за два місяця став «зіркою Майдана» через свою позитивну непересічність. В грудні минулого року на Майдані ми з ним зфотографувались та перекинулись парою вітальних слів…
- Протягом дня приходить звістка про смерті ще чотирьох осіб.
- Ввечері приходить просто моторошна новина – викраденого вчора прямо із лікарні Юрія Вербицького, 50-річного чоловіка, кандидата наук, сейсмолога, знайшли до смерті закатованим в лісі під Києвом. Викраденому разом з ним Ігорю Луценко, відомому київському захиснику архітектурних пам’яток та прав громадян, пощастило – його, також закатованого, з вибитими зубами та переламом ніг, не добили в тому ж лісі, й лишили жити…
І це лише частка з того жаху, що відбувається сьогодні в Києві та регіонах.
На столичних вулицях третій день – війна, в якій розлючений народ змагається з осатанілими «беркутівцями». На столичних вулицях гопніки, найняті за кількасот гривень, б’ють вікна, машини, людей – або викрадають їх, під прикриттям міліції. (Добре, що дружини самооборони можуть їм протистояти).

І в мене, як в кожної адекватної людини, киплять емоції, я маю багато запитань, на які мені навряд чи дадуть відповіді. Та одне питання мене гризе вже не перший тиждень, а зараз – особливо: «Як сьогодні люди, які принаймні є психічно здоровими, можуть залишатися в так званій «Партії Регіонів» ? Чи дійсно вони настільки недалекі – або ж настільки цинічні? Чи вони дійсно не усвідомлюють, що є співучасниками тих злочинів, хвиля яких котиться державою? Чи не їхня «партія» (а по суті – організоване злочинне угрупування) захопила усі керівні пости в державі, в усіх без винятку гілках та органах влади, а відтак – несе повну відповідальність за те, що відбувається в Україніі? Чи не очільники їхньої партії два місяці робили вигляд, що не помічають сотень тисяч протестувальників в центрі Києва, або ж обзивали людей – студентів, бізнесменів, пенсіонерів – бомжами та неробами? Чи не політика їхньої партії поставила Україну в ганебне становище, коли державу, що ще два місяця того була на крок від асоціативного членства в Євросоюзі, нині порівнюють вже навіть не з Білоруссю, а з Зімбабве та Гаїті ? Чи не посадовці з їхньої партії два місяці публічно закривали очі (а тайком – сприяли) на побиття журналістів, підпали машин опонентів влади, та інші ознаки терору ? Чи не від їхньої партії парламентські депутати навіть в такі страшні дні, яких незалежна Україна ще не переживала, продовжують відпочивати на закордонних курортах в черговій відпустці? А ті, хто вдома, то ще гірше – дозволяють собі глузувати з поранених та покалічених людей, а також брехати, брехати, брехати…

Хотілося б сказати «шановні», та язик не повертається. Отже, просто земляки, які в силу різних обставин (тиск на бізнес, бажання зробити кар’єру чи втриматись на посаді)! Точка неповернення вже перейдена, і «партія регіонів» вже ніколи не зможе відмитися від крові співвітчизників, аби називатися політичною партією. Не робіть ілюзій і не думайте, що знайдете собі виправдання. На жаль, я не можу «пообіцяти» вам люстрації – себто покарання за приналежність до конкретної партії чи організації за скоєні злочини (так, як свого часу люстрували нацистів, фашистів, комуністів). Люстрація Україні конче потрібна – але не факт, що політики не домовляться між собою про якісь гарантії уникнення від покарань. Відтак, лишається тільки сумління. Якщо воно є. Якщо ваші походи до церкви – не показові ритуали, якщо ви ще не забули слова «муки совісті». Ви маєте гарний шанс зробити в житті Вчинок – просто написавши заяву про вихід з партії та викинувши партквиток (чи що там у вас?) у смітник. Завтра-післязавтра, коли на це ще потрібна відвага – це Вчинок. Якщо перемога буде за революцією, то ви звично зміните шкіру – як залишали за життя не одну партію (хіба мало вас було при СРСР комуністами, при цьому ніколи не віруючих в комунізм?). Але це вже буде щуряча втеча з тонучого корабля, а не Вчинок. І в вашу «карму», чи на шальки гріхів та добрих справ, таке не зарахується. Якщо ж революція не переможе, ви можете сміливо залишатись при своїх і пишатися витримкою. А мені, та таким як я, доведеться шукати іншу країну…

Теги:

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати