Правда очі коле, або відповідь Мирослава Сополиґи на інсинуації «InfoРусина»

За діяльністю сайту Закарпаття онлайн пильно стежать у сусідній Словаччині. Проукраїнська позиція ресурсу, послідовна позиція на захист інтересів нашої громади по той бік українсько-словацького кордону викликають неабияке незадоволення у багатьох тамтешніх українофобів. Добра половина антиукраїнських коментарів на нашому ресурсі мають закордонне, зокрема словацьке, походження. Аналогічно неадекватну реакцію викликають і презентації представників української громади Словаччини в нашому прес-центрі "Закарпаття".

Мирослав Сополиґа в прес-центрі
Мирослав Сополиґа в прес-центрі

Так, відносно недавно в спецпроекті "Закарпаття онлайн" "Українці Словаччини" ми публікували відповідь на персональні нападки на частого гостя нашого прес-центру академіка Миколу Мушинку, а ось тепер пропонуємо увазі читачів не опубліковану в Словаччині за аналогічним сценарієм відповідь на друковані випади на багаторічного директора Музею української культури у Свиднику – найстаршого музею етнічних меншин у Словаччині – Мирослава Сополиґу. Буквальним приводом до тих інсинуацій стала презентація в прес-центрі "Закарпаття" унікального видання «Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва».
 

ПРАВДА ОЧІ КОЛЕ

Згідно з діючим законом про пресу в Словаччині, подібно, як і в інших демократичних країнах, кожен має право на відповідь, або на виправлення неправдивих тверджень стосовно його особи в періодичній пресі та інших засобах масової інформації. Наперекір тому існують журналісти, які всілякими викрутасами та нечесними способами намагаються обійти цей закон, а коли їм не вистачає аргументів, то просто «сховаються в кущі» й вичікують... Так сталося й у випадку моєї спроби реагувати на образливі вигадки та безпідставні напади на мене в двотижневику «InfoРусин», č. 5-6/ročník ІХ. / marec 2012. На мою відповідь – реакцію від 20-го березня я отримав слідуючого листа:

Важеный пан Сополиґа,

потверджую приєм статя -реакція на статя В. Хому, котрый вы мне одправив в україньскым языку, котрый  я в Інфо Русині неможу опубликовати з причины, же Інфо Русин є русиньско-словеньскый двойтыжденик і реґістарція Інфо Русина мне недосволює публиковаты статя в іншым языку як є зареґістроване періодікум. З боку Тлачового закона, вы в праві браниты ся одповидьов на статя котре дотыкать ся вашой особі, но не в языку в якым вы мне статя одправив.

При вшыткой почливости ку вам,  іщі раз звыразнюю, же статя в такій подобі в якій  вы мне його одправив неможу опибликоваты, прото пропоную ваше статя переложыти до словеньского або русиньского языка і наслідні мне його в такый подобі одправити. 

Наша редакція недіспонує персоналні с людмі такыма котры овладають україньскый язык.

Дякую за похопліня.

S pozdravom
Mgr. Silvia Lysinova,
šéfredaktorka Info Rusína,
sekretariát Rusínskej obrody na Slovensku, Prešov
0918 176 804, 051 7722889

Згідно з інструкціями шефредактора, я переклав статтю на словацьку мову і знову послав у редакцію. Відповіді та ніяких претензій вже не було, отже, вірив, що в найближчому номері газети стаття появиться. Оскільки так не сталося, то я від 16. 4. 2012 р. протягом трьох днів дзвонив у редакцію, але не дозвонився. Тому 18. 4. 2012 р. написав листа (e-mail), в якому просив пояснення. Відповіді не дочекався, і так 30. 4. 2012 р. ще раз спробував сконтактуватися з редакцією телефонічно, що й мені вдалося. Реакція п. Сільвії Лисиньової – шефредактора «InfoРусина» була принаймні дивною: «Статтю не опублікую, бо вона проти русинів...». Моя аргументація, що це не може бути правда, адже я також русин і т. п., була марною. Однак, пані шеф-редактор запевнила мене, що найпізніше до 2. 5. 2012 р. пошле мені письмову відповідь. Як виявилось, пані Лисинова знову ж мене підманула, підвела...

Свого часу, ще на початку сумнозвісної програми деукраїнізації, один із  неорусинів заявив: «Ми з вами дискутувати не будеме, бо бы сьте нас пресвідчіли, же сьме українці...»

Може, якраз того боїться й редакторка «InfoРусина».

В додатку висилаємо інкриміновану статтю.
 

                 «ШТО СЯ БАБІ ХОТІЛО, ТО СЯ БАБІ ПРИСНИЛО»

          (Реакція на безпідставні звинувачення та видумки Василя Хоми)

В інформаційному двотижневнику «ІнфоРусин», ч. 5-6/2012 з пера Василя Хоми появилася «Реакція на выступліня Мирослава Сополиґу перед універзітнов публіков в Ужгороді». Автор – колишній доцент та кандидат наук в області словацької русистики надзвичайно підлим способом – методом брехні та демагогії намагається перетворити мене на запеклого ворога русинів. Приводом його «критики» стала презентація моєї монографії «Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва»  (видавництво «Темпора», Київ 2011 р., 330 стор.). Прикметно, що пан Хома замовчує, про яку саме книжку йдеться і ні словом не згадує про її зміст, що було б набагато корисніше для читачів газети, адже йдеться про розсягле етнологічне дослідження культурної спадщини їхніх предків.

Пан Хома по відношенню до моєї особи безпідставно заявляє: «Автор книжкы ся пустив обвиньовати Русинів, проголошовати о них різны неправды і лжи а докінце і грубы надавкы». Цей вирок він «обґрунтовує» так: «Пан Сополиґа, ДН, діректор свидницького музея (офіційну назву він, звичайно, ігнорує – прим. М. С.) твердив почас дискусії, же у нас на Словеньску быв смутно знамый проґрам деукраїнізації, котрый подля нього орґанізовали Русины».

Так, про сумнозвісну програму деукраїнізації я справді говорив. Пан Хома та йому подібні не хочуть чути про неї, може, й тому, що це була безпрецендентна та здичавіла авантюра, яка вповні провалилася. Тому він свідомо бреше і в даному разі, подібно як й інші дурисвіти, ховається за русинів. Однак є можливість будь-коли прослухати звукозапис із презентації та переконатися в тому, що не про русинів я говорив, а про ворогів українців. А якщо В. Хома тими ворогами вважає русинів, то це вже не тільки брехня, але безприкладна підлість. Видно, що  інтриган він собі непоганий. Він же свідомий того, що ворогам українців активно допомагали і допомагають зрадники нашого народу – яничари/псевдорусини, які охочі продати й власну матір.  Звісно, що й таких комедіантів  та різного роду спекулянтів я мав на увазі під  час дискусії.

Своє блюзнірство пан Хома продовжує: «Непрекажало му (тобто мені – М. С.), а ани то нияк не припомянув, же на Словеньску од зачатку 50. років (1953) вшыткы Русины в ЧСР были проголошены за українців, чому ся нихто не міг противити...

Даним питанням в  Ужгороді не цікавилися, бо кожний знає, як то було. А якщо В. Хома хоче про це знати, то слід пригадати, що якраз він, після солідного радянського вишколу в Росії (1955 р.), активно включився в процес форсування йому рідної ідеології, а також у процес інкримінованої «українізації», і то навіть з позиції центрального інспектора для українських шкіл (1958-1960 рр.), а згодом заступника міністра культури Словаччини (1968-1973). Лише знахабнілі й безхарактерні людці можуть звинувачувати когось у вчинках, котрі самі активно виконували згідно з «росказом єдиной партії», як він сам каже. 

Звідки береться така ненависть до українців у особи, котра десятки років паразитувала на українській культурі, вдаючи із себе літературного критика? І не хочеться вірити, що той же «український літературний критик» після так званої ніжної революції, втрачаючи підґрунтя та сенс своєї сумнівної професії русиста, кон’юнктурально саморекваліфікувався на запеклого антиукраїнського русиніста, а своїх вихованців – українських поетів перехрестив на «русиньскых». А якби йому ще раз добре заплатили, то він би перехрестив їх і на готентотів. Чи, може, В. Хома таким чином виправляє свої «помилки» з періоду т. зв. українізації?

Вершиною нахабності В. Хоми є твердження, що «безгранічна ненавість против Русинів наповнює сумліня пана Сополиґы, кідь він од ней клеснув аж до уровны людськой сподины, котра не роздумує о моральных годнотах «свого забытого ним народа». Тут дійсно йдеться про своєрідну поведінку бувшого педагога, високого посадовця в області культури (!) та «дипломата». Однак, напрошується питання, хто саме забув про свій народ і кому саме властива «безгранічна ненавість» до нього.

Пан Хома не має морального права оцінювати мою роботу стосовно русинів. Це зробили набагато компетентніші люди в області науки й культури, але й звичайні люди, незалежно від того, як вони себе називають – русини, руснаки, лемки, українці чи навіть словаки. Врешті-решт гасла з моїм іменем включено в «Енциклопедію історії та культури карпатських русинів» (2010 р.) та інші подібні видання. Мої публікації про русинів високо оцінюються в наукових та культурних колах Словаччини та інштх країн. А про мою роботу в музеї і сам Хома у своєму ненависницькому памфлеті, мимохіть, заявляє: «Є правда, же є то перфектна збірка, яков Русины ся гордять, бо то є їх наслідство». Додаймо, що лише в головній культурно-історичній експозиції музею, якої я є співавтором, етнонім русин та йому відповідні прикметники в супровідних текстах вжито понад 60 разів. Хіба то може зробити людина, котра ненавидить русинів? А якраз музейні експозиції та численні публікації свідчать про те, що русини для нас – не чужі, а свої.

Хіба ж може русин ненавидіти русина? А я себе завжди вважав потомком тих славних русинів, до яких ще на початку ХІІ століття автор «Повісті врем’яних літ» звертається словами: КТО УБЬЕТ ИЛИ ХРЕСТЬЯНИНА РУСИН ИЛИ ХРЕСТЬЯНИН РУСИНА, ДА УМРЕТ». Отже, і я, як справжній русин, ніколи не збирався вбивати ні русина, ні християнина. І ніякої ненависті до русинів я ніколи не відчував і не відчуваю. І навіть на зрадників і запроданців не гніваюся, бо вони не винні в тому, що Бог чомусь  забув наділити їх нормальними людськими властивостями.

Ми всі один етнос – русини, які є нащадками славних предків Київської Русі, на основі якої сформувалася Україна. І, насправді, ніякого «русиньского руху» у нас немає і не буде, бо русини є миролюбні, спокійні, працьовиті люди, яких нині турбують набагато важливіші – соціально-економічні та інші з тим пов’язані проблеми. Русини не зацікавлені у ніякому ворогуванні з українцями. І взагалі етнічні конфлікти в Словаччині вже не цікавлять нікого – ні словаків, ні мадярів, ні русинів. Про це найкраще засвідчили останні парламентські вибори.

Грубіянською та образливою є заява В. Хоми, що мене «мерзить, же кількість Русинів з каждым роком ся звышує». Дав би Бог, щоб їх було понад сто тисяч, як то ще перед двадцятьма роками викрикували деукраїнізатори. Про які саме успіхи та перемоги говорить В. Хома та інші провокатори? Таж він сам твердить, що ще «на незабытній ксутівскій конференції року 1990» в головній доповіді було висловлено потребу дозволити нашим людям записувати себе й русинами. Відомо, що й перед останнім переписом Союз русинів-українців СР та окремі його члени закликали населення декларувати себе українцями або русинами. Але, як прозраджує В. Хома, масштабна агітація за русинську національність перед переписом мала іншу ціль -  остаточно зліквідувати українців, тобто успішно завершити  програму деукраїнізації. Як виявилось, могутня та фінансово аж занадто щедра пропаганда, з величезною кількістю білбордів та тисячами різних агіток, афіш і т. п., не принесла адекватних результатів. Після 20-річного нечуваного плюндрування українства в умовах  задушливої українофобії, на загальне  здивування, аж 7 430 громадян добровільно декларували себе українцями. Здається, що якраз це непокоїть В. Хому. Адже ліквідації українців у Словаччині він  уже не дочекається.

Я переконаний, що й переважна більшість з тих, які записали себе русинами, не вірять пройдисвітам типу В. Хоми. Як приклад можна навести й реакції звичайних людей – русинів в контексті тієї ж самої презентації моєї книжки в Ужгороді: «Я собі думам, же пан Сополиґа бы так не гварив, кібы сьме мали холем 100 русиньскых школ, даяке радійко, філм... Маме маялесы, пиялесы, забавы, фестівалы, але тым то у нас кінчіть. 20 років по револуції маме практічно єдну школу з русиньскым навчалным языком, але і тоту підпорив Чепа з Америкы. А як вызерать подля того а то іде з ґамбы нашых представителів, рішінëм не є розвиваня школства, але заведжіня латинікы!... Оно то так вызерать, же маме самых комедіантів, бо ся не дав простор одборности, то єсть такым людям, якы мают потребну освіту і здатносты...» (див.: «Голосы – комунітный портал карпатьскых Русинів, 4. януар 2012 – http://www.holosy.sk.

Мирослав Сополига

Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Спецпроекти
01 червня 2012р.

Теги: Сополиґа, InfoРусин, русин

Коментарі

401 2012-06-07 / 13:29:26
2Лупиндярош 2012-06-07 / 13:09:22
Шкода писати щось по суті, щось розумне...

Може, біда ваша в іншому. Бо щоб не пробували написати, а виходить завжди лупиндярошне.

Лупиндярош 2012-06-07 / 13:09:22

Шкода писати щось по суті, щось розумне, бо Диба витре.

А ось ці два, пальцем виготовлені розумняки, можуть писати який завгодно бред божевільного, Диба його залишить, його не витре, бо це йому потрібне. Яблуко від яблуні далеко не падає.

2 "местный 2012-06-03 / 14:57:44
2сорри ("Смішно і гірко водночас. Особливо, коли бачиш, що за політику беруться непорядні, недуйдаві і неошколовані особи")

да на кол их! ну в школу их - уже поздно, в "газенваген" - пока рано, на кол - самое оно :)"

Корятович 2012-06-04 / 17:16:45
"А ну, Миколо, прочитай і нам щось із тих книжок", – просили жінки. Я читаю Пушкіна, Некрасова, Маяковського – вони нічого не розуміють. Одного разу я прочитав їм "Катерину" Шевченка. Всі затихли і почали плакати.

На другий вечір прийшло їх ще більше: "Ану, Миколо, прочитай нам іще з тої книжки, што по-нашому". Я їм читаю "Тополю", "Наймичку", а вони знову тихцем сльози втирають. Усе розуміють.

"То який же я росіянин, коли рідна мати мою російську мову не розуміє? – міркував я. – А мову Шевченка вважає „нашою”". Я почав глибше вивчати українську мову, літературу, історію і прийшов до переконання, що ми є українцями.' -Микола Мушинка

468 2012-06-04 / 12:20:24
2Іван Гырча 2012-06-04 / 09:10:58

Вам, акцентованому ненатуралу,якщо скористатися вашою термінологією, не варто би братися коментувати речі, в яких ви не бельмеса...
Те, що грамотні закарпатці любили і добре знали українську літературну мову (хоча б Шевченка) уже в 30-их роках минулого століття, відомо всякому, хто хоч трохи цікавився культурою й історією Закарпаття. Ви, як я бачу, так і залишилися в позаминулому. Співчуваю.

Іван Гырча 2012-06-04 / 09:10:58
Потрібно зрозуміти що укр.мова за 20 років стала не зрозумілою для багатьох Закарпатців.В мене таке враження що укр. мова це такий польський діалект. Тарас Шевченко без перекладача не зрозумів би сьогоднішнього натурала українця.

покупець кошарів 2012-06-03 / 22:32:10
2він 2012-06-03 / 21:19:41
...раджу вам,краще плетіть кошики.

Дійсно, в Нересниці, на березі Тересви, знайдете для сього достатньо доброї й гнучкої лози.

він 2012-06-03 / 21:19:41
Дуже цікаво, звідки набралося у тих «русинів» стільки тверджень, повних дилетанства і неграмотності. Люди добрі,
раджу вам,краще плетіть кошики, ям маєте займатись наукою. Ви ж абсолютно неграмотні люди. Корзини куплю!

сорри 2012-06-03 / 20:37:40
Цімбори, а ци є хоть якийсь смисл бесідовати з сим "выходословацькым" сеґінятком, котороє докусь ся нич не розуміє на мовознавстві? :) Так собі мислю, ош сись чилядник прогульовав школу, коли інші ся ошколовали... :)

Кміть 2012-06-03 / 20:16:24
2старий руський 2012-06-03 / 20:04:10
таке суджіня деформоване і неправдиве. Вы може ниґда не чули словацькый або серьбскый язык? Або вы "реінкарнація" пана Сорри?

старий руський 2012-06-03 / 20:04:10
2Кміть 2012-06-03 / 19:42:56
руськый язык з Войводины зрозумілый барз добрі про каждого Русина на Словакії

Жаль ми, але мушу признатися: ваш розмовний русинський (як і тот руський,що з Воєводини) із закарпатською говірков у усіх її варіантах мають мало спільного. Ми з вами хоч ся й порозумієме, але не легше,аніж зо словаками чи сербами. Тай най буде.

Кміть 2012-06-03 / 19:42:56
руськый язык з Войводины зрозумілый барз добрі про каждого Русина на Словакії, бо тот язык є тот самый як такзваный выходословацькый діалект (діленый на спіськый, шаріськый, землінськый, абовськый, сотацькый ітд.), і ним і я годен бісідовати без проблемів. У нас такой сусіднє село з такым языком і мы Русины їх зовеме Гутораци з того доводу же гуторять. Українска "мова" є літературнов про Українців.
Правда очі коле

468 2012-06-03 / 19:04:38
2сорри 2012-06-03 / 14:36:32
...руськый язык у Воєводині, насправді, є значно дальший для розуміння словацькими русинами (вже не говорю про закарпатців), аніж літературна мова всіх русинів (українська).

Повинно погодитися з сорри - про руськый язык у Воєводині.
З Нересницькым - яка може бути дискусія? Він слово в слово повторює усі ті інструкцїї, які закидають для своїх аґентів впливу виконавці проекту "Русского Міра". Щоб в цьому переконатися, варто лише зайти на деякі україномовні сайти, що піддаються постійній атаці з-за меж України. Повірте, там слово в слово як у Нересницького.

Тепер вернуся до руської - з Воєводини. Маленький текст для ілюстрації від тамтешнього талановитого поета й прозаїка Юлінко Надя, що, на жаль, так рано загинув:

Прибранци и дзива дзивка
У нашей парохиї ище и нєшка жию прибранци и дзиви дзивки. Правда, нєт их тельо як скорей, а и тоти цо остали – захорели и траца ше у розуме.
Як и дакеди, найволя заходзиц на салашски дисновтори. Там су народзени, та ше вери же приходза вибрац нашлїднїка. Ходза по троме. У галєру маю швижи маков квет и куря на маковей шкарупини. Старши салащанє знаю о їх велькей любови, о гару зоз першого шкрабаня первискох. Кед же прибранци задовольни зоз гаром, преступни рок будзе ище яки прашачни…
…Заш лєм, векшина и далєй прешвечена же дзива дзивка лєм жертва, бо хлапец постал осудзени теди ище кед на ньго торбар указал зоз пальцом и пожадал го мац, як и його предка дакеди, у своєй торби без дна.”

Корятович 2012-06-03 / 17:35:15
Не давно, я сам був учасником довгої полемики з англо мовними москофілами по інтеpнеті, де тема торкнулася щодо абсурдної тези 'польського походження' української мови. Я їм також зробив точну заяву про Шевченка, як і Сорри внизу, до якої вони всі замовкли:

'Шевченко писав простою народною, розмовною мовою, а не створеною спеціально для нього поляками чи австрійцями,'

'

Корятович 2012-06-03 / 17:04:17
'“Що то є за термін - "староукраїнське походження"?'

Якраз Угорський дослідник Мігай Кочіш солідно споріднює стару руську мову закарпатті з сучасною українською. Читайте тут:
'Правопис давньоукраїнської мови досліджують в Угорщині' http://zakarpattya.net.ua/News/62201-Pravopys-davnoukrainskoi-movy-doslidzhuiut-v-Uhorshchyni

Нересницькый 2012-06-03 / 15:19:29
Пане Кміть!Ни є ціны вести розправу з такыми як "сорри".Котрый в очи не видів як керестурського русина,так словацького.

Кміть 2012-06-03 / 15:00:38
2 сорри 2012-06-03 / 14:36:32
як ходив пряшівськый театер іщі в 80-роках по нашых селах, діти лем на ся смотрили бо не розуміли тому українскому языку, а то была гра про дітей де не было много абстрактных выразів. Тот розуміть што ся українськый язык вчів, але тот Русин на Словакії, што го чує першыраз, барже велё не розуміть. Нащастя днесь ся тот театер зове Театер Александра Духновіча і є то професіоналный русинськоязычный театер. Придьте посмотрити до Пряшова. Українська мова лем про Українців.
Не мате понятя о словацькых діалектах, зато не годни сьте порозуміти што я писав о панонськых Русинах і їх языку.
Ваш шовінізм Сорику є тяжкый і може ліковати бы го было даґде в бібіотеці а не бавити ся гев на мудріяша. Пан Корятович холем пише предметно але пан сорри то чісто іґноранськы писаня та зато уж не буду на нёго реаґовав. Бо з дурным на єдну дорогу не выйдеш. А хто шовініст тот дурный. ;-)

местный 2012-06-03 / 14:57:44
2сорри ("Смішно і гірко водночас. Особливо, коли бачиш, що за політику беруться непорядні, недуйдаві і неошколовані особи")

да на кол их! ну в школу их - уже поздно, в "газенваген" - пока рано, на кол - самое оно :)

сорри 2012-06-03 / 14:36:32

Смішно читати ці далекі від науки намагання так званих русинів обгрунтувати свої заробітки, що тримаються на державному та недержавному фінансуванні чужих держав...
Нересницькый, Шевченко писав простою народною, розмовною мовою, а не створеною спеціально для нього поляками чи австрійцями, як це ви тиражуєте зі своїх аґентурних московських конспектів. Нині це літературна мова всіх русинів (українців). В тому числі і закарпатських, для яких вона не надто відрізняється від розмовної (не більше, ніж для баварців - літературна німецька. А може й менше). Саме відчуття отої спорідненості одного етнічного масиву, об’єднаного однією літературною мовою, і стало причиною українського вибуху народної свідомості, що стався за умов чехословацької демократії в 20-х-30-х роках. Вибуху, жорстоко вирізаного угорськими, а потім російсько-радянськими окупантами. Так званих русинів ніколи ніхто не винущував, а, навпаки, як Бродія та фенцика, підфінансовували з Угорщини та Польщі, однак ті зусилля ніколи так і не дали якихось життєспроможних проявів у нас на Закарпатті.
Говорити, що літературна мова всіх русинів (українська) є чужа і не зрозуміла для закарпатців - повний абсурд, якщо не ідіотизм. Не менший, аніж стверджувати, як це робить Кміть, що "тото што ся зове выходословацькый діалект на Словакії є руськый язык у Войводині". Бо руськый язык у Воєводині, насправді, є значно дальший для розуміння словацькими русинами (вже не говорю про закарпатців), аніж літературна мова всіх русинів (українська). У нас на Закарпатті цю "бешіду" взагалі ніхто не розуміє, а для політрусинів вона "близька" виключно з політичних міркувань - бо вона є формально руською (навіть не русинською), а не українською. А того, що її для наших людей в екс-Югославії зовсім не з міркувань відрубності від українства кодифікував переконаний українець Гавриїл Костельник, вони воліють не помічати.
Смішно і гірко водночас. Особливо, коли бачиш, що за політику беруться непорядні, недуйдаві і неошколовані особи...

Нересницькый 2012-06-03 / 14:06:02
Про 438

Ну все,знову за рибу гроші .... "Староруське=староукраїнське." Амбіції високі.Та зосновані на "працях" українських псевдо-вчених з націоналістичним душком.Не треба брати собі те, що вам обсолютно не належить.Не даром я вам писав про староруську, котру "різнули" поляки з великоросами.А "різнули" так, що з староруської мало що залишилося.Достатньо знати польську і російські мови.От на тій ,полонізовано-поросійщеній мові і розмовляють "русини-українці",котрі з русинами мають спільного стільки, скіль мають між собою спільного серби та лужицькі серби.
Не знаю який ви корінний,та жодний корінний закарпатець не напише про спорідненість з поляком.З чехом-словаком та сербом ТАК!
Ще одна примітка - у Себії розмовляю на русинській.Як не дивно буде вам це чути - без проблем договоримося з сербом.В Польщі такий номер не проходить.Але без проблем поляки розуміють українську літературну мову.Тому вашу тезу що українець це є ополячений русин - підтримую.

438 2012-06-03 / 13:24:28
2Нересницькый 2012-06-03 / 09:17:06
“Що то є за термін - "староукраїнське походження"? Ще як би автор написав - "стасроруське походження" то має яку-таку логіку.Тому що в "староруському походженню"має коріння як руська(росіяська),так українська так і русинська.”

Староруське=староукраїнське.
Стара руська мова якоюсь мірою збереглася в нас із часів Великого князівства Литовського, де руські (русини=українці+литвини) складали собою базовий субетнос, тому й найбільшим чином присутня в сучасних українській і білоруській мовах. Не забудьте, що називаючись русинами,тим наголошувалося на своїй причетності спершу якраз до цієї Русі (Литовсько-Руської держави), а пізніше - і до Червоної Русі (Галичини і Волині, одним словом).
Ви ж не станете заперечувати, що теперішній москвин (житель Російської федерації), практично не розуміє зовсім літературної української. Натомість українець добре сприймає мову литвина (сучасно - білоруса), і навпаки.
Розмовна ж мова корінних закарпатців (а я до них невід'ємно відношуся – і це аж до сьомого коліна), історично й в основних своїх рисах близька до староукраїнської (староруської), і це вам доведе будь-який обізнаний у цій справі філолог.
А про оті три гілки (начебто одну колиску трьох народів) - це давня стара казка, творцями якої, і то з політичних міркувань, все було надто спотворено і спрощено. Українці-русини, скажімо, мовою ближчі до поляків, та ще й до інших окремих слов'янських народів, аніж до росіян (ті мають своїх ближніх мовних родичів саме на Балканах).

Відбулася зустріч представників українських організацій Словаччини і співробітників Посольства України в СР
Старий Новий рік українці Словаччини святкували в Кошицях із Закарпатським народним хором
Традиційний "Святий вечір з Карпатами" відбувся з нагоди Різдва у Кошицях
Різдвяний вечір у виконанні Піддуклянського ансамблю відбувся у Пряшеві
/ 3У Пряшеві презентували книжку про бомбардування міста Червоною армією у грудні 1944 року
Український народний хор "Карпати" представив "Різдвяні традиції нацменшин міста Кошиці"
/ 2Пряшівський Театр ім. О. Духновича вшанував Марка Кропивницького прем’єрою комедії за його твором
У Музеї української культури у словацькому Свиднику покажуть "Дари Карпат"
У Пряшеві вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні
У музеї української культури у Свиднику на Дні народних традицій проведуть міжнародне змагання з приготування вареників
/ 3У Братиславі на 103-у році помер корифей словацької та чеської україністики Микола Неврлий
У Словаччині відбувся XXIV-й літній табір "ПЛАСТу"
Українці Словаччини у День незалежності України пройдуть "Стежками Олександра Павловича"
"Шенгенський мерідіян" у Словаччині відбувся за участі митців із Закарпаття і Львова
"Український хор "Карпати" виступив з концертом на "Днях України 2019" в Кошицях
/ 3Майстрині з Закарпаття представили свої вироби на виставці "Карпатська писанка" у Словаччині
Микола Мушинка. Моя провесна 2019 року
У словацькому Свиднику клуб художнього слова організовує зустріч із закарпатським поетом Василем Густі
/ 1У Свиднику стартує ювілейне міжнародне бієнале лляної тканини "З Кросно до Кросно"
100-річчя Олени Рудловчак розпочали відзначати у Пряшеві
Пряшівський "Пулс" сприяв одному з найкращих новорічних балів і концертів в історії в Кошицях
Із колядою та віншуваннями відзначив Різдво у Кошицях український хор "Карпати"
/ 1У Кошицях відбувся різдвяний концерт хору "Карпати"
У Бардієві та Пряшеві звучала "Маковицька струна"
Українці в Пряшеві також вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні
» Всі записи