У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що більше року вв...
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем (ФОТО)...
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської ...
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода (ФОТО)...
Апеляційний суд скасував виправдання суддею Софілканич упійманого на хабарі ...
Ужгородку, немовля якої померло від переохолодження викинутим в пакеті на вул...
У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що біл...
Мирослав Сополиґа: "Культура словацьких українців є частиною культури великої України” (АУДІО)
Унікальну для України книгу представили у прес-центрі «Закарпаття». Її автор, Мирослав Сополиґа, писав її впродовж довгих сорока років. «Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва» є науковим виданням і першою спробою опису народної культури та мистецтва українців Словаччини.
Видання розміщене на 336 сторінках і має розділи, серед яких: «До проблеми етногенези української меншини Словаччини», «Традиційні способи господарювання», «Домашні промисли та допоміжні ремесла», «Народне будівництво», «Інтер’єр хати», «Народний одяг», «Народне харчування», «Вияви народного мистецтва» тощо.
Написав передмову і зробив переклад зі словацької мови, на якій це видання вперше побачило світ, професор УжНУ Любомир Белей. Під час презентації він відзначив: “Заслуга цієї наукової праці в тому, що Мирослав Сополиґа окреслив західні кордони України. От Шевченко на малюнках із Почаївського монастиря, є в нього кілька малюнків, де він на ґанку Успенського монастиря дуже туманно окреслив монастир під Каменем, то у нього були межі українства. Франко окреслював українство від Кубані аж до річки Сяну. Виявляється, що західна межа українства знаходиться ще далі від річки Сяну — і Мирослав Сополига це доводить — село Остурня. У даному випадку не йдется, що хтось має амбіції вибудовувати Велику Україну, але ми маємо знати межі нашого етносу і утримувати цей духовний зв’язок. І ця праця служить цій благородній меті. Це важливо, бо тут все аргументовано.
І ще один момент: я не є етнографом, я — любитель етнографії. Коли, під час навчання, знайомився із працями етнографів, розумів, що вони реалістичні, правильні, але статичні. Та картина детальна, правдива – беззаперечно. У Мирослава це все ожило. От, наприклад, житло. Як із однокамерного добудовують сіни, із сіней комора, як з тої комори кімната друга виростає. Він вдихнув життя. Чи про їжу. Це великий успіх автора. У мене є 300 чи 400 фотографій, які доводять, що ця книжка не грант, за 2 роки на коліні склепаний, а дійсно праця усього життя. І, крім розуму, там вкладено і серце, і душу. Я радий, що ця книжка прийшла в Україну, має загальноукраїнський резонанс завдяки видавництву “Темпора”, і потрапила у список «Книжки року – 2011”.
Сам Мирослав Сополиґа досить скромно розказує про свої заслуги. Каже, що вдячний Україні, адже тут зацікавилися роботою і вирішили видати її. “Я дуже вдячний Любомиру за якісний переклад. Він так швидко і якісно перекладав, що я навіть не встигав за ним робити коректуру тексту”, — стверджує автор.
Пан Мирослав із 1967 року працює у Музеї української культури у Свиднику. Розповідає, що це найстарший і найконсолідованіший музей етнічної меншини в Словаччині. Тільки після його створення виникли музеї інших етнічних меншин — угорців, чехів, ромів, хорватів, карпатських німців, євреїв і тощо. Завдяки роботі у цій установі, як розповідає автор, йому “не строгому академічному науковцю, а традиційному музейнику”, вдалося написати солідне дослідження наших народних традицій, зокрема, матеріальної культури.
“Ця монографія представляє першу спробу синтетично-комплексного опрацювання проблематики матеріальної культури і мистецтва українців Словаччини. Як вам відомо, у цій країні проживають представники багатьох етнічних меншин. Усього їх — 20%. Це угорці, роми, а також русини-українці, яких, на жаль, поділили на русинів та українців як представників окремих меншини, що спричинило багато проблем. Це все не йде на користь нашому національному організму. Навпаки, зникають школи. У нас була така сумнозвісна програма деукраїнізації, в рамках якої вороги українців затіяли знищити все українське в Словаччині. Одним із перших таких об’єктів став Музей української культури. У 1991 році директивним способом змінили назву нашого музею на краєзнавчий і почалася запекла боротьба за установу. Вісім разів змінювали назву, щоб змінити його український характер. У той час переважна більшість установ українського спрямування зникла. Та у 2007 році нам все ж таки повернули назву”, — зазначив Мирослав Сополиґа.
“Результати моїх сорокарічних досліджень, викладені у праці, підтверджують, що культура словацьких українців є частиною культури великої України”, — запевнив автор книги. За його словами, у багатьох населених пунктах Словаччини досі збереглися стародавні українські традиції у тому вигляді, у якому їх подекуди уже нема на Україні. Звичайно, культура українців Словаччини переплелася і з словацькою, і угорською, і ромською культурами, однак вона у своїй основі має українську. Ці впливи були як в мові, так і у проявах культури, архітектури, релігії.
На питання “Як ви оцінюєте діяльність державних установ України з підтримки української ідентифіцкації українців?” Мирослав Сополиґа відповів: “Наразі Україна бореться із своїми власними негараздами. І хоча вона вже 20 років є незалежною, але іще бореться за незалежність. Є багато проблем політичного, економічного характеру, але я би не сказав, що Україна не цікавиться життям і проблемами меншин. Ми — автохтонне населення, яке, в силу історичних обставин, опинилося за межами держави. Україна про нас знає. Наш музей відвідували два колишні президенти: Леонід Кучма і Віктор Ющенко. Кожен з них оцінив нашу роботу, мені навіть дали орден. Час від часу в наш музей приїжджають дипломати. Приїжджали депутати ВРУ, міністри. Добра у нас співпраця із Генеральним консульством України у Пряшеві. За часів Ющенка ми отримали навіть невеличку фінансову допомогу. Але допомога нам потрібна не так фінансова, як моральна. Адже всі наші негаразди випливають із негараздів України. Наша біда в тому, що Україна не є політично стабільною, економічно сильною. А як такою буде, тоді і щезнуть всі наші негаразди. Тоді слово “українець” звучатиме гордо. На жаль, у нас така ситуація, що із 5-ти статей у словацьких ЗМІі, що торкаються українства, лише 1 є позитивна. Так каже Микола Мушинка. Але я б сказав, що жодної нема позитивної. Але все це минеться. Україна просувається повільно, але вперед. Я буваю в різних містах і бачу великі зміни: змінюється менталітет. Україна має синдром безрадності або невід’ємності від свого старшого брата. Не може сама вибрати дальшу путь. Але все мине. Україна, переконаний, буде інтегруватися в Європу. Вона повинна і буде будуватися на базі спільної українськї ідеї, мови, тому нам дивно, що тут спекулюють про якісь дальші державні мови. Нам соромно, що представники влади і депутати розмовляють російською мовою. І це, вірте чи ні, має негативний вплив на нас. Тому з’являється певна закомплексованість у людей, що мають українське походження. І вони починають потім спекулювати національністю. Але всі вони, що називають себе русинами чи руснаками, знають, що наша культура має спільний корінь. Русинська карта нам заподіяла великої шкоди, але вона немає жодної перспективи, це — дорога в нікуди. Українська мова переможе. Мене особисто часто звинувачують, що я проти русинів. Але я вважаю, що русини і українці, це теж сам — терміни однозначні. Але це політика. Такий собі етнобізнес. В Словаччині держава виділяє гроші на видання книг, проведення фестивалів, і на тому заробляють. Тому у нас виникло вже понад 22 русинські організації. Русинство застосовується як непоганий засіб для прискорення асиміляції українства. Але то мине”.
Та, незважаючи на це, сьогодні переважна більшість представників молодого покоління словацьких українців спілкується аж ніяк не українською. І, як стверджує Мирослав Сополиґа, це дуже поширене явище, зумовлене багатьма чинниками. Він знову торкнувся теми русинства і наголосив, що насправді русинського руху не існує, то “тільки кілька політиканів та комедіянтів”, що називають себе такими.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
aniela Puzyk-Makohon 2012-04-14 / 14:08:00
Chauvanism, Since when does Ukrainian lands start from Kybani to San? Stop rewriting history. Volodymyr the Great sacked Rusyns on the way to conquer Poland. Volodymyr the Greats lands at the same time was being conquered by Mongol's and he had to return. How can you say the Rusyn's are Ukrainian, does one destroy its own people? Ukrainian ancestors are nothing but Polish, German , Jews with Mongol Tatar Yoke. Ukrainian Building Nation begun during World War Two where Rusyns endured Akcia Visla, deportation and imprisonment and slaughter again of our people. You want to incorporate us for you Nation Building scheme , you have altered and erased our history to fit your Nation Building scheme.
MIR 2012-01-07 / 16:43:57
Відповідно до "Правил коментування" перехід на особистості можливий тільки під власними іменем/прізвищем. Коментар видалено. Адмін
свербогузка 2011-12-29 / 20:01:26
2pfr 2011-12-29 / 13:33:44
пиш за себе не за другых. Же не знаш што школа такой видно з того што пишеш.
нехай 2011-12-29 / 15:34:26
"Соррі" це вибачення від тої істоти, що підписалася як "Олег"?
Допускаю, що ви великий вчений, але довчитися до отакої "мудрості":"...професор УжНУ Любомир Белей... під час презентації він відзначив: “Заслуга цієї наукової праці в тому, що Мирослав Сополиґа окреслив західні кордони України... Виявляється, що західна межа українства знаходиться ще далі від річки Сяну — і Мирослав Сополига це доводить — село Остурня..."!!!
Це ж в яке дитинство треба впасти, щоб отак запросто зазіхати на територію суверенної держави, на споконвічні землі народів, що віддалені від "українства" сотнями і сотнями кілометрів та гірськими хребтами Карпат!
До чого і де треба "доучитися", щоб навіть наближено не розуміючися що таке етнос, нація, раси, підраси, генетика і ще цілий ряд сучасних наукових дисциплін, в 21 столітті твердити, як мантри, в різних варіаціях текст Комінтерну 100-літньої давності!
Та нехай...
pfr 2011-12-29 / 13:33:44
свербигузко, ми тут на Закарпатті не розуміємо твого словацького "йазика", писаного кирилицею. Заказана, школство сколабовало, стороча, навштівляло, найвекшу, што ся тыче - що це за слова і як ти у школі взагалі вчився, щоб так безграмотно писати. Чи у вас кожен "руснак" як хоче чи як чує, так і пише - у цьому й полягає ваша т. зв. "кодифікована русинсчина"? Моя вчителька про таких, як ти, казала - "тато турок, мама грек, а я - русскій человек". Це ваше русинство - це ніщо інше, як продовження тої нашої закарпатської "затурканості", через яку у вас у Межилабірцях обирають комуністів, а у нас, скажімо, СДПУ(о) чи щось інше - головне щоб їсти і гроші давали, а за кого голосувати, скаже "головний" (В.І.Б. чи місний сільський піп). Через ту саму затурканість майже ніхто (2-5 процентів) не читає газет, ні книжок - ні у вас, ні у нас. В Ужгороді чи в Мукачеві у книгарнях продається одна російська попсова література - та й то ледва-ледва. І немає високоякісної книгарні на зразок "Є".
сорри 2011-12-29 / 11:26:19
нехай 2011-12-28 / 17:43:27
...УКРАЇНЦІ та РУСИНИ відносяться навіть до різних підрас білої раси!!! (с)
І отаке, вибачте, чудо, яке навіть не розуміє, що меле, бо біля науки навіть не стояло, береться судити Сополигу?!.
нехай 2011-12-29 / 10:39:53
От чистої води ХАМСТВО: "Ти повний дибілоїд чи притворяєшся? Мало таких ідіотів я бачила. Ти вибачся перед професором. Ти недолюдина, яка нічого не знає і ні в чому не розбирається."- (виписане під ніком "Олег", але він чи воно щось десь ніби "бачила")!!!
Де недрімаюче око "Адміна"?
Де тормоз, де межі для використання нацистської термінології - "недолюдина"?
Та нехай!
Микола 2011-12-28 / 22:42:52
До Марфи
А для мене ти не українка. Раз такі дурниці придумала написати.
А Сополизі превеликий респект за багаторічну працю і цю книгу.
Олег 2011-12-28 / 22:40:00
До нехая.
Ти повний дибілоїд чи притворяєшся? Мало таких ідіотів я бачила. Ти вибачся перед професором. Ти недолюдина, яка нічого не знає і ні в чому не розбирається.
нехай 2011-12-28 / 17:43:27
Писав 40 років...
Не вчений етнограф, а любитель...
Перекладав та писав передмову Белей...
"...русини-українці, яких, на жаль, поділили на русинів та українців як представників окремих меншин..."
Як можна поділити те, що ніколи не було і не могло бути одним цілим?
Адже УКРАЇНЦІ та РУСИНИ відносяться навіть до різних підрас білої раси!!!
Не те що до одного етносу чи нації!!!
Де науковість запліснявілих опусів? І де хамство хамам?
Та нехай...
нехай 2011-12-28 / 14:19:45
З хамством - на "Репортер". Коментар видалено. Адмін
KK 2011-12-27 / 20:18:12
ФП - взагалі ваша характеристика в низу можна пришити всім цим 'іншопланетним' сепаратистам, які
заморожені десь у пра-історії часу! :-)
ФП 2011-12-27 / 18:44:23
2свербогузка 2011-12-27 / 07:54:21
дві фантазмаґорії...
Погодьтеся, що все більшою фантазмаґорією виглядає присутність на цьому сайті свербогузки та ще кількох іншопланетних. Трохи він нагадує персонажа давньої французької фільми - "Заморожений", якщо не помиляюся. Так само немовби випав із іншого часу, через те у всіх контекстах неадекватний. Забавно, що він цього докуст не розуміє.
свербогузка 2011-12-27 / 07:54:21
дві фантазмаґорії
«…Мы не готтентоты… Мы – сыны великаго русскаго народа» од Кобаля
Мирослав Сополиґа: "Культура словацьких українців є частиною культури великої України”
свербогуска 2011-12-27 / 07:50:03
як по приходї комунізму была заказана русинська нація і єй приверженцї были пронаслїдованы, школы ся змінили на українськы, фактічно школство сколабовало уж в шістьдесятых роках минулого стороча, коли зістало з передкомуністічных понад 250 школ уж лем пару десяток де ся вчів предмет українська мова. Я ходив до такой школы на початку 80-років, і з цїлой класы, котру навщівляло понад 25 школярїв бісїдуючіх русинськым языком лем я собі дав писати українську націю (бо то было менше зло як писати собі словацьку) вшыткы другы собі писали словацьку. Уж у тім часї асімілація ся росшырёвала а то держава підпоровала лем українську орьєнтацію! Українське усвідомлїня ся не мать жадной перспектівы, бо є не зрозуміле і такы як Сополиґа пишуть лем про узкый круг чітателїв. Русинське холем дакус перспектівне як указують і списованя людей. Як сохранити Русинів то не треба їм давати до школ чуджій язык - українськый, котрому они не розумлять. Пан Сополиґа належыть міджі тых котры ся жывлять українством і він уж быв досадженый іщі комуністами а тото што ту пише не є актуално правда. Бо суть і люде котры ся намагяють підоймути Русинів, суть многы поеты, писателї, дїятелї, котры не же діставають грошы од державы, але они самы давають свій час і фінанції. Такых думам же бівше як такых што роблать етнобізніс, наконець і о Сополиґови годен повісти же то етнобізнісмен бо ся жывить українством. Так ці інакше, українськы і русинськы дїятелї не порозуміли, же просты люде не чітають Нове Життя, або Народны новинкы, і дотеперь не пробовали популарізовати язык ці через ТВ або радіо. Бо масмедія грають найвекшу роль што ся тыче языка. Што ся тыче Остурнї, там уж лем найстаршы люде годны бісїдовати по русинськы. Мімо того іщі было коло 8 русинськых сел на Горегронї - Шумяц, Телґарт, Завадка, Погорела ... што была найзападнїша енклава карпатськых Русинів, а хоць язык ся уже стратив, остали уже лем фраґменты языка, іщі днесь можете од дакотрых з тых сел чути же они ся поважують за Руснаків :-) ...
нехай 2011-12-26 / 17:24:07
"...Виявляється, що західна межа українства знаходиться ще далі від річки Сяну — і Мирослав Сополига це доводить — село Остурня..."
Але все це минеться. Але то мине. Але то пройде. Але то недовго...
І все це дурня...
І так далі і тому подібне...
Хай...
KK 2011-12-26 / 14:28:36
Цікава і якісна стаття де ще раз підтверцшується що: 'Русинська карта нам заподіяла великої шкоди, але вона немає жодної перспективи, це — дорога в нікуди.'
pfr 2011-12-26 / 12:15:24
Марфа вважає українцями Ахметова, Табачнікова, Януковича, Болдирєва, Колєснікова, всіх цих Шустерів-Кісєльових, ну й місцевого розливу - Сідора й ін. Марфо, на Пряшівщині тобі би коси повідривали за "європейські зарплати". Там подекуди така бідося... А ті українці, які повиїжджали - так ті посилають в Україну сотні мільйонів щороку. Так що, "патріотко" Марфо, не базікай...
ужгородець 2011-12-26 / 10:11:53
Ну ви і Марфа! ))) На Пряшівщині живуть тисячі українців, які туди не виїжджали, жили тут споконвічно цілими селами, а опинилися там внаслідок того, що при повоєнному розділі територій ці українські етнічні землі включили до складу Словаччини. То що, вони винні, що живуть не в Україні? Якась викручена логіка. Зрештою, багатьом з тих, хто живе в Україні, дуже далеко до того рівня усвідомлення українства, який на ділі демонструє пан Сополига.
Марфа Василівна 2011-12-26 / 09:54:49
Ага, фантастично! "Поважаю" людей, що сидять закордоном, отримують європейські зарплати, пенсії соціальні гарантії, і голосно кричать, як вони страшезно люблять Україну і які вони патріоти! Для мене українці всі ті, котрі живуть на території України.
Схожі публікації
"Учуйте русинов!", або Cепаратизм по-закарпатськи
Політичне русинство як інструмент місцевого сепаратизму
Чи оправдане "наше" русинство?
84-роки тому масштабний з’їзд молоді в Ужгороді проголосив приналежність русинів до українського народу
Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta