Документи свідчать... (2)

У минулому числі „Нового життя” ми опублікували лист греко-католицького священика із Удола Старолюбовнянського округу Омеляна Невицького з 1921 року до чеського історика, військового та громадського діяча Флоріана Заплетала.  В листі автор розповів про заснування першої на закарпатських землях Руської Народної Ради 8 листопада 1918 року, яка на багатолюдних зборах в Старій Любовні проголосила, що угорські русини не хочуть далі залишатися в Угорщині, а бажають об’єднатися з Україною.

Чому з Україною?

На зборах було багато колишніх вояків Угорської армії, які повернулися з полону в Україні і розповідали своїм землякам, яка то багата країна. Там, мовляв, люди щодня їдять білий хліб (такий, як ми їмо лише на Великдень), говорять тою ж бесідою, що й ми, сповідують ту ж саму „руську віру”, співають такі ж пісні, як і ми, мають звичаї й обряди, подібні до наших тощо. Отже, українці – це наші кровні брати, не те що мадяри чи поляки, які століттями зневажали нас і знущалися над нами.

Ідея об’єднання закарпатських земель з Україною викликала великий опір не лише в Угорщині, але й з боку пряшівського греко-католицького єпископату, який був промадярської орієнтації.

Вже через одинадцять днів центр Руської Народної Ради було перенесено із Старої Любовні до Пряшева, а очолив її колишній посол (аблеґат) Угорського парламенту (1906-1910), уродженець села Ганиґівці нинішнього Пряшівського округу Антоній Бескид (1855-1933) – політик москвофільської орієнтації. РНР в той же день видала звернення до русинів, в якому вже не говорилося про приєднання Угорської Русі до тої чи іншої держави, але це питання давалося на розсуд Мирової конференції, яка повинна вирішити його на основі чотирнадцятьох пунктів про самовизначення народів президента США Томаса Вільсона.  Пряшівська Рада вимагала,  щоб на засідання, на яких буде вирішуватися майбутня доля нашого краю, були покликані теж її представники. В майбутній державі закарпатські русини (тобто русини нинішньої Закарпатської області, Пряшівщини та Лемківщини) хочуть мати „повну національну свободу” та рівноправність з іншими народами колишньої Угорщини – словаками та румунами.

Засновники Руської Народної Ради закликали населення Пряшівщини засновувати місцеві організації по селах і фінансово підтримувати Раду.

Це звернення, опубліковане на окремому плакаті в пряшівській Друкарні св. Николая паралельно кирилицею (наближеною до народно-розмовної мови населення) та латиницею (з угорським правописом), було розіслане в кожне село. Його читали на сільських зборах, влаштованих переважно на площах в центрі сіл. Населення, як пише історик І. Ванат у своїх „Нарисах новітньої історії українців Східної Словаччини” (т. 1. Пряшів, 1972), сприйняло це  звернення з захопленням. Майже в усіх округах Пряшівщини (Бардієві, Свиднику, Стропкові, Меджилабірцях та Гуменному) відбувалися багатолюдні маніфестації, на яких були засновані окружні філії Руської Народної Ради.

Сподівання Руської Народної Ради на об’єднання закарпатських русинів в одній із держав не здійснились. Мирова конференція в Парижі прилучила Закарпатську Україну до Чехословаччини під назвою „Підкарпатська Русь”, Пряшівщину – до Словаччини (яка теж входила до складу Чехословацької Республіки), а Лемківщину – до Польщі.

Нижче друкуємо повний текст звернення Пряшівської Руської Народної Ради до населення в переписі із кирилиці на гражданський шрифт без найменших змін в тексті (крім виправлення явних помилок). Твердий знак (ъ) в кінці слова пропускаємо, а літери „ять” (™) та е  передаємо згідно з вимовою як і та є. Залишаємо і прикметник „русский”, хоч в даному разі його сприймали як „руський” (русинський).

Микола Мушинка

Р У С И Н Ы !

В Любовні т. г. новембрїя 8-го заложена, и днешній день в Пряшові розширена Русска Народна Рада

АНТОНІЯ  БЕСКИДА

бывшого краинского аблегата округа Любовенского за предсідателя

избравши, на єго предложенїє с великим одушевленієм єдиногласно слідующеє рішенїє принесла:

Русска Народна Рада стоит во всем на основі Вилсоновых пунктов; прото:

1. Требує для Русинов во этнографичных границах право

самовольнаго  саморяженїя Народов.

2. Соотвітно демократичным часам требує полну національну

свободу и требує,  чтобы той самой судьбы участна была, котору и иншы народы Угорщины достигнут.

3. Русска Народна Рада протестуєт против того, абы нас

порозрыванно, або против нашой волі к чужим народам приключили.

4. Русска Народна Рада требує, чтобы на международной мировой

конференцїи репрезентована была и так там, як и пред иншими факторами свои требованїя предлагати и защищати могла.

            Сей єсть короткій программ Русской Народной Рады.

            И в нєм вшытко содержится, бо Русска Народна Рада основуєся на праві саморяженїя, из котораго права слідує, что мы в этнографичных границах нашого народа так в церковных, як в школских и политических отношенїях по своему произволу желаєме распоряжатися; єдным словом, всі сіи вещи нашим внутреным ділом будут, котры по своєму призволу успорядати желаєме. Так наши внутренны діла особным программом  служити не будут, ибо в праві саморяженя уже по самому смыслу слова содержаются. Понеже мы на сіє право с такою увагою отзываємеся, что вшытки наши ціли, вшытки наши стремленїя в сей теплой жадости сосредоточаются: забезпечити будучность, щастїє и процвітанїє біднаго подкарпатскаго русскаго народа. Мы всегда величалися с тім-то:

                                          „Я русин был, есмь и буду,

                                           Я родился русином;

                                           Честный мой род не забуду,

                                           Останусь єго сыном!”

            По тисячелітних бідах и горестях на конец и нам приспіл день, Господь Бог и нам подаває способ и удобность будущность нашу так основати, як нам найблагоугоднійше и найліпше. Гріх и велику недбалость учинит каждый русин, кедь сей случай пропустит, кедь непоусилуєся всі средства употребити, которыми тоту високу ціль достигнути, основанїя положити можно. Ибо не без причины говорит пословица: „Кто як сіє, так буде и жати”; а по дождю гуню на ся брати поздно.

            Между якими околичностями треба нам буде до діла ся яти, єще не знаєме. То покаже нам межинародна конференцїя. А як она рішит? То мы  тепер не можеме знати. Но чтобы на конференцїи о нас не против нашой волі, не против наших жадостей рішили, желаєме и твердимє, чтобы на межинародну  конференцїю и мы достали приглашенїє, чтобы там и мы мали своєго посла, чтобы тот посол на конференцїи нашу волю, нашы жадости предложил, чтобы прежде, чім о нас суд выповіли, и єго там выслухали.

            Но, як мы уже сказали, на перед протестуєме против всякаго фалечного стремленїя, котороє бы подкарпатскій народ наш русскій розорвати, или против волі єго сюда или туда  приключити хотіло. Мы в сем вопросі так хочеме выслуханы быти, як и други в Угорским краю живущїи народы; ни больше, но ни меньше не желаєме, як румуны, или словаки. Єднаке с нима поступованя желаєме, в этнографичных наших границах полну свободу, полноє саморяженьє. Не їднаємеся, не милостыню просиме, но право требуєме, право саморяженїя желаєме забезпечити, в наших этнографичных границах як свободный народ жити или умерти.

            Но чтобы сїє право забезпечити, чтобы лучшой, счастлившой будущности основанїя заложити, милый народе наш, подайме собі руки, соєдиньмеся вси! Бо стремленїя наши лем так будут мати вартость, ціль нашу лем так можеме достигнути, кедь всі русине, як стіна, до въєдна  станеме. А кедь вытырваме, певны можеме быти, же и звитяжыме.

            Прото на бок тепер вся ненависть! Усилуймеся чім скорей в каждым селі основати сельску Раду, а сїи Рады най пильнуют до центральной Рады оголосити и присоєдинитися. Тоже отписати мена членов, чтобы сме знали, колько нас єст, на кого можно числити (раховати), чтобы сме знали, кто любит и почитає святы преданїя отцов наших.

            Кажда сельска Рада най избере (выволит) из членов своїх предсідателя (президента), писмоводителя и кассїєра, котры с централнов Радов сообщатися будут.

            Разом просиме кажду Раду, чтобы на выдатки святой народной ціли коллекту собирали; най офірує каждый, колько може, чтобы труды наши чім скоршїй и чім ліпшый успіх достигли. Собраны гроши просиме на адресу Дра. Владимира Туркиняка адвоката, центрального кассїєра, Пряшов, Главна улица, нр. 2. перепослати.

            Мы же изявлаєме, что неодолга  новинку будеме выдавати, в котрой всі наши діла вірно опишеме, из грошей рахунок  отдаме, о трудах наших и о том, же што сме достигли, членов рады нашой всегда точно увідомиме.

            Так встаньте, русины, ставайме до роботы! Ставайте в ряды под заставу свободы, под заставу Нашой Народной Рады,чтобы забезпечити нашу будущность, и побіду доброй долі нашой, наших жаданїй, наших надежд (уфностей)!

С нами Бог!

            В Пряшові 1918, нов. 19.                               РУССКА НАРОДНА РАДА

–––––––––––––––––––––––––––    

Книгопечатия, „св. Николая” в Пряшові.

«Нове життя», №4/2012 р.

Теги: Бескид, руський, русин

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати