Померла єдина донька мовознавця Івана Панькевича Марта Дольницька

Із Оломоуца надійшла сумна вістка, що там 12 грудня ц. р. на 95 році померла єдина дочка українського мовознавця Івана Панькевича (1887-1956) Марта (Туся) Дольницька.

Марта Дольницька 2009 рік. Фото М.Мушинки
Марта Дольницька 2009 рік. Фото М.Мушинки

Пані Марта народилася 24 червня 1916 року у Відні, де її батько працював доцентом Консулярної академії. Чотирирічною дитиною вона разом з батьками переселилася до Ужгорода. Після закінчення тамтешньої української гімназії в 1934 році поступила на філософський факультет Карлового університету в Празі (українська та німецька мови), який закінчила 1939 року. Паралельно вчилася в Українському вільному університеті.

7 січня 1941 року вийшла заміж за лікаря-психіатра та невролога Іларіона Дольницького (1900-1988) – абсольвента медичного факультету Карлового університету, з яким прожила 47 років у гармонійному подружжі, спочатку в Празі (1941-45), потім у Трнаві (1945-48) та Оломоуці (1948-1988). За весь той період була секретаркою та домогосподаркою свого чоловіка, який працював на різних лікарських посадах, і, як і вона, був великим любителем музики, туристики, лижного спорту та плавання. До речі, пані Марта написала найповнішу біографію свого чоловіка (в кн. О. Дольницький: Літопис роду Дольницьких. – Львів, 2004. – С. 201-207). Описуючи своє співжиття з чоловіком, вона зауважила: „Наше подружжя було бездітне, хоч діти були бажаними”. Разом з чоловіком вона їздила в його рідну Коломию (1962), у Київ та Канів (1963), Югославію (1965), Швейцарію (1968), Грецію та Туреччину (1977), Італію, Францію, Німеччину та майже в усі „соціалістичні” країни. З Оломоуца вони майже регулярно їздили на театральні вистави та концерти в Прагу та Відень.

Після смерті чоловіка М. Дольницька зайнялася опрацюванням архіву свого батька, який у фахово опрацьованому виді подарувала Архіву чеської літератури в Празі (частину українських матеріалів – у Пряшів: доц. Зузані Ганудель та авторові цих рядків). Про свого батька вона на підставі його архівних матеріалів опублікувала кілька вагомих наукових розвідок в чеській та українській пресі.

Я познайомився з нею та її матір’ю на похороні Івана Панькевича, мого улюбленого вчителя, в Празі 1958 року. З того часу наші взаємини не припинялися. Маю від неї кілька сотень листів, у яких є вся історія її життя та наших понад п’ятдесятирічних взаємин. З її допомогою я опублікував поширений некролог про І. Панькевича (Český lid, 1954, ч. 4), видав два наукові збірники присвячені його пам’яті (1969, 2002), кілька його не публікованих праць, листування Івана Панькевича з Іваном Зілинським, його звукові записи фольклору Закарпатської України та Пряшівщини із 1929 та 1935 років та цілий ряд студій про нього.

По дорозі в Прагу або назад (а їздили дуже часто) ми з дружиною майже завжди зупинялися в її гостинній хаті в Оломоуці й подивляли її неймовірну активність. До своїх 90 років вона регулярно ходила на прогулянки в ліс і плавати в недалеке озеро. Телевізора вона ніколи в житті не мала й принципово ігнорувала його, зате портативний радіоприймач, наладжений на українські станції, був її постійним супутником. Та ще постійно виписувала чеську та українську пресу. В останні роки була це газета „Дзеркало тижня”. З преси та радіо вона знала політичне та культурне життя в Україні до найменших деталів. Крім того, була постійною відвідувачкою Оломоуцької наукової бібліотеки та учасницею майже всіх культурно-мистецьких акцій в місті. Багато читала, а на концерти та художні виставки їздила в Прагу та Відень і після смерті чоловіка.

Пару років тому вона ексгумувала тлінні останки свого батька на оломоуцькому цвинтарі й перенесла їх в „урнову стіну” там же – поряд з останками свого чоловіка Іларіона. Там же вона заготовила нишу з відповідним написом і для себе.

Була дуже рада, що недавно до квартири поряд з її квартирою поселилася її землячка – викладач української мови в Оломоуцькому університеті Юліяна Холод з двома доньками. Про себе вона не любила говорити і суворо заборонила мені відзначати її ювілей в пресі. Цей некролог є першою згадкою про її життя.

Востаннє ми з дружиною відвідали її 25 листопада ц. р. в оломоуцькій лікарні, куди її завезли побиту й покалічену. Упала на порозі хати. „Я вже не хочу жити, – казала вона,  – бо ні ноги, ні руки, ні голова не хочуть слухатися мене. Тож навіщо мені таке життя?!”

Марта Дольницька дожилася гарного віку. Її життя не було марним. Живучи в чужому середовищі, вона, як і чоловік та батьки, залишалася щирою українкою. Любов до України вона проявляла не словами, а кропіткою щоденною працею. Мабуть найбільша заслуга Марти Дольницької полягає в тому, що вона зберегла архів свого батька, опрацювала його і зробила доступним для наукового користування. Мабуть найціннішою частиною цього архіву є „Словник говірок Закарпатської України та Пряшівщини” (116 000 реєстрованих слів) видання якого вона, на жаль, не дочекалася.

Микола Мушинка 

Марта Дольницька з Миколою Мушинкою. Фото Маґди Мушинки
 
 
Марта Дольницька 2010 р., останнє фото. Фото М. Мушинки
Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Спецпроекти
13 грудня 2011р.

Теги: Іван Панькевич, Марта Дольницька

Коментарі

сорри 2011-12-14 / 20:37:47
Свербогузко, словник Панькевича, якщо я правильно розумію, знаходиться не в Україні, а в Словаччині. То як Україна його може видати? І чого його не видає ваша Словаччина, котра так любить своїх "русинів"?

свербогузка 2011-12-14 / 20:28:39
2сорри 2011-12-13 / 23:59:07
уж давно могла Україна вами спомянутый Панькевічів словник выдати, але нашто чекать? Же прийде чудотворець і выдасть го з чаровным патыком?

Костянтин 2011-12-14 / 08:14:26
Шкода, що від нас пішли вже практично всі свідки історичних подій 20-30-х рр. ХХ ст., але таке життя. До речі, пані Марта у роки навчання була активісткою студентського руху: у 1934-1938 рр. входила до керівництва Союзу Підкарпатських Руських Студентів.
Вічная їй пам'ять

сорри 2011-12-13 / 23:59:07
От вам і другий, після Грицакового, словник, який треба би було фінансувати - „Словник говірок Закарпатської України та Пряшівщини” (116 000 реєстрованих слів). Хто в нас його бачив? А це справжня, навідміну від Чорійової, мовознавча робота.

Вічная пам’ять пані Марті і уклінна вдячність за те, що зберегла безцінну наукову батькову спадщину.

/ 3Левко Довгович – "Заслужений діяч мистецтва України" та лауреат "Премії Пам’яті народа"
/ 2Зеленський зустрівся з українською громадою Словаччини
Українці Словаччини зберуться на День народних традицій та "Пероги-2020"
У Кошицях молодь знову зустрілася на ювілейному 25-му літньому таборі "Карпати 2020"
/ 1Українці Словаччини святкують цьогоріч День вишиванки онлайн
Відбулася зустріч представників українських організацій Словаччини і співробітників Посольства України в СР
Старий Новий рік українці Словаччини святкували в Кошицях із Закарпатським народним хором
Традиційний "Святий вечір з Карпатами" відбувся з нагоди Різдва у Кошицях
Різдвяний вечір у виконанні Піддуклянського ансамблю відбувся у Пряшеві
/ 3У Пряшеві презентували книжку про бомбардування міста Червоною армією у грудні 1944 року
Український народний хор "Карпати" представив "Різдвяні традиції нацменшин міста Кошиці"
/ 2Пряшівський Театр ім. О. Духновича вшанував Марка Кропивницького прем’єрою комедії за його твором
У Музеї української культури у словацькому Свиднику покажуть "Дари Карпат"
У Пряшеві вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні
У музеї української культури у Свиднику на Дні народних традицій проведуть міжнародне змагання з приготування вареників
/ 3У Братиславі на 103-у році помер корифей словацької та чеської україністики Микола Неврлий
У Словаччині відбувся XXIV-й літній табір "ПЛАСТу"
Українці Словаччини у День незалежності України пройдуть "Стежками Олександра Павловича"
"Шенгенський мерідіян" у Словаччині відбувся за участі митців із Закарпаття і Львова
"Український хор "Карпати" виступив з концертом на "Днях України 2019" в Кошицях
/ 3Майстрині з Закарпаття представили свої вироби на виставці "Карпатська писанка" у Словаччині
Микола Мушинка. Моя провесна 2019 року
У словацькому Свиднику клуб художнього слова організовує зустріч із закарпатським поетом Василем Густі
/ 1У Свиднику стартує ювілейне міжнародне бієнале лляної тканини "З Кросно до Кросно"
100-річчя Олени Рудловчак розпочали відзначати у Пряшеві
» Всі записи