У Пряшеві показали російську класику по-руськи (ФОТО)

На цей раз їх у руськомовному перекладі Івана Стропковського поставив словацький режисер із Жиліни Марцел Шкрконь, який всі ролі звірив артистом молодшої генерації без спеціальної театральної освіти: Даніелі Либезнюк, Осифу Пантлікашу, Володимиру Чемі та Михайлові Куцеру. Всі на малій сцені ТОД, заповненій до останнього місця, зіграли свої ролі напречуд добре, про що свідчили бурхливі оплески не лише на кінці окремих вистав, але й у їх середині.

Особливо добре зіграла ролі Наталії Степанівни та Єлени Іванівни Данієла Либезнюк. До певної міри це був її дебют в головних ролях і треба сказати, що дебют дуже успішний. В першій ролі („Сватання”) вона представила себе як вповні емансиповану російську жінку ХІХ століття. Дочка сільського поміщика, яка дбає про господарство більше, ніж її батько і готова боротися із сусідом за кожен клаптик своєї землі. Та коли довідалась, що сусід прийшов сватати її, радикально змінила своє ставлення до нього, хоч по інерції не перестала сваритися з ним. Врешті-решт сусідська сварка, яка домінувала у цілій п’єсі-комедії, закінчилася гепі-ендом. Сватання виявилося успішним і закінчилося „довготривалим поцілунком”.

У ролі Єлени Іванівни („Ведмідь”) Данієла Либезнюк спочатку виступала як вірна дружина  покійного чоловіка, якого лише пару днів тому поховала. Заради любові до нього вона охоча була піти на найбільші жертви, ні з ким з чоловіків не зустрічатися і навіть прийняти сан монашки. Та в ході гри виявилося, що чоловік не був таким ідеальним як вона собі його уявляла, а в кінці несподівано для самої себе (і глядачів) закохалася до грубіяна й афериста Смирнова, якого тільки що викликала на дуель з метою вбити його за образу її честі.

Йосиф Пантликаш в обох грах ексцелював. В першій – прекрасно зіграв роль захолусного поміщика, який силоміць хоче видати заміж свою дочку Наталію – „перестарілу дівку”. В другій – грубого й необтесаного поміщика, афериста, але чудового стрільця, який в дуелях вже шістьох чоловіків убив. Був кілька разів одружений, але усі жінки від нього повтікали або він утік від них. Від вдовиці Єлени Попової, яка тільки що похоронила чоловіка, він нагальним способом вимагає негайного сплачення довгу покійного. Її аргументи, що довг виплатить через три дні, коли управитель її маєтку повернеться з грошима з міста, на нього не діють. Грубіян („ведмідь”) готовий проти волі господині перебувати в її домі так довго, поки не здобуде гроші. І ця історія закінчується гепі-ендом. Смирнов закохується у свіжу вдовицю, яка причарувала його своїм шармом, безбоязною і рішучістю, а вона закохується в нього.

Дуже добре справився з ролю сільського поміщика Степана Чубакова Володимир Чема, зігравши роль старого холостяка, який врешті-решт вирішив одружитися із сусідкою Наталією, що її знав від дитинства. Будучи переконаний у своїй правді, він навіть на сватанні дає перевагу сваркам над освіченням в кохані. Не відставав від нього ні початківець Михайло Куцер в ролі слуги Ломова Луки.

Обидві гри насичені типовим чеховським гумором, який глядача держить в доброму настрої від початку до кінця. Мова акторів відповідає місцевим діалектам і на відміну від мови інших руськомовних вистав ТОД, позбавлена зайвих словакізмів. Віримо, що так щиро, як прийняла чеховські міні комедії пряшівська публіка, прийме їх і сільське населення, для якого вони призначені в першу чергу.

Микола Мушинка 

Даніела Либезнюк – Єлена Іванівна Попова та Йосиф Пантликаш – Григорій Степанович Смирнов

Теги: руський, театр, вистава

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати