"Таємниці" річки Уж. Що краплина води може розповісти про забудову міста?

Це мало б бути достатнім для того, що у пріоритет над будівництвом сотень тисяч квадратних метрів нового житла поставили, спочатку, будівництво нових водо- та каналізаційних мереж. Останні в міській раді залишаються все ще запроєктованими на папері, тоді як забудовники вже встигли продати ще не збудовані квартири над ними. 

Найзахідніший обласний центр України, Ужгород, сьогодні переживає справжній будівельний бум. З початком повномасштабної війни сюди «потекли» гроші крупних українських девелоперів, у взаємодії з якими місцеві дотискають під забудову території загального користування – зелені зони, набережні, озера, прибудинкові території. Багатоповерхівки зводять на місцях стадіонів, дитячих садочків, шкіл, друкарень та замість підприємств, які давали сотні робочих місць.

«Друге дихання» отримали і проєкти ужгородських забудовників. І ті швидко «забрали» у містян можливість споглядати захід сонця з липової алеї або перетворили Ботанічну набережну на будівельний майданчик. 

Ужгородська міська рада на запит повідомила, що протягом 2021 по І півріччя 2026 року у експлуатацію було здано понад 664 тис. квадратних метрів житла. Аналіз вже зданих у експлуатацію і планованих до будівництва багатоквартирних будинків на порталі ЛУН, куди дані про них забудовники виставляють для продажу, свідчить, що із 2010-их років до сьогодні в Ужгороді з’явилось чи з’явиться понад 300 нових багатоповерхівок та понад 20,3 тис. нових квартир. 

^{Новобудови в Ужгороді, мапа з порталу ЛУН станом на кінець липня 2026 року}

На це все житло очікується попит у місті, населення якого за час повномасштабної війни зросло щонайменше до 160-170 тисяч зі 115-ти протягом 2015-2021 років. Однак, за «будівельним бумом» не встигає міська інфраструктура. Бракує шкіл, транспортної інфраструктури, газо- і водомереж та нових очисних споруд, існуючі перевантажені вдвічі. Цілі житлові квартали будують там, де каналізація тільки запроєктована. 

Щоб показати, як уся нова багатоквартирна забудова може впливати на місто, ми дослідили найбільші будівельні проєкти на берегах Ужа. Майже усі вони або негативно сприймаються ужгородцями, або фігурують у кримінальних чи судових провадженнях через земельні схеми або неузгодженість з Генпланом. 

А також провели журналістський експеримент і дослідили воду з річки на предмет фекального забруднення. Проби води відбирали у середмісті вздовж набережних від колектора скиду зворотних вод КП «Водоканал м. Ужгород» і до транспортного мосту по вулиці Академіка Шпеника наприкінці червня. У цей період річка ще не обміліла у період літньої межені і вже припинився сезон дощів у горах, через який спостерігається підняття рівня води у долинах. 

Для хімічних досліджень використали фотометр PF-12 Plus німецького виробника Macherey-Nagel. Мікробіологію зробили на м'ясо-пептонному агарі, вісмут сульфіт агарі та середовищі Ендо.

Фотометр PF-12 Plus призначений для фотометричних вимірювань, зокрема аналізу таких параметрів як амоній, калій, нітрати і фосфати у воді та інших рідких зразках. 

Мікробіологічні дослідження води проводяться для оцінки її біологічної безпеки, з метою виявлення фекального забруднення та запобігання поширення епідемій, так як вода є головним середовищем для поширення кишкових інфекцій.

М'ясо-пептонний агар це поживне середовище, призначене для вирощування багатьох видів бактерій та грибів у мікробіології і визначення загального мікробного числа у краплині води. Вісмут-сульфіт агар використовують для вирощування і вимірювання бактерій роду сальмонели, середовище Ендо для кишкових паличок. 

^{Карта будівництв, про які йдеться у розслідуванні (дані з відкритих джерел)}

^{Карта з точками відбору проб води з річки Уж}

«Основна характеристика будь-якої річки – це течія. Вона визначає все: якість води, фізичні і хімічні характеристики, склад, тобто, хто там буде жити. Тому, якщо течія швидка, у річці швидко проходять всі процеси, бо є хороша аерація і насиченість киснем.

Усі процеси, всі біогенні речовини, те саме фекальне забруднення, що потрапляє у річку, швидко окислюється і розпадається під дією кисню. Тому, навіть, якщо в таку річку десь попадають комунальні стоки, вода під дією течії річки досить швидко самоочищується.

А якщо ставлять греблю – сповільнюють течію. Саме гребля є найбільш вбивчою для річки, тому що вона повністю змінює її течію і гідрологічний режим. Вода весь час просто накопичується і там більше немає ніяких змін», – коментує майбутнє річки Уж к.б.н., екологиня ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук, виходячи із даних Генплану, оприлюднених на початку 2025 року. 

Ботанічна набережна

Місце відбору проб води правий берег Ужа під транспортним мостом по вулиці Академіка Шпеника та Ботанічна набережні. Тут є ознаки того, що каналізаційних мереж бракує у всьому мікрорайоні Радванка.

На Ботанічній набережній Ужгородська міська рада ще на початку літа встановила попереджувальні знаки «Купатись заборонено» через наявність у воді кишкової палички. У районі парку «Підзамковий» її кількість була 15 000 дм/куб при нормі 10 000, у районі Епіцентру – 21 000 дм/куб.

Ми теж знайшли цю та інші бактерії на обох вказаних локаціях. Ось так це виглядає:

За кілька десятків метрів нижче – ботанічний сад Ужгородського національного університету. Тут зібрані червонокнижні і рідкісні рослини з цілого світу. 

По сусідству будівельний майданчик п’ятиповерхового будинку преміум-класу «Botanic Club House» на 21 квартиру, ціна яких за метр квадратний коливається від 130 до 150 тис. грн, з підземним паркінгом, від ТОВ «Ботанік Девелопмент». Будинок зводять попри відсутність затвердженого детального плану, інвестором у розробку якого виступила згадана компанія.

Містобудівні умови та обмеження Ужгородська міська рада видала на погоджену, департаментом культури Закарпатської ОВА реконструкцію 5-ти підсобних будівель, які були раніше на цій території, ТОВ «ГРІНБУД Ужгород». Це компанія, яка є засновником згаданої «Ботанік Девелопмент». 

Забудовник зайняв землі загального користування – провулок Ботанічний та частину земельної ділянки університету. Департамент інфраструктури міськради у суді домагається стягнення від бізнесу майже півмільйона гривень заборгованості за оренду провулку і демонтаж огорожі, а УжНУ дало дозвіл користуватись своєю територією в обмін на 20 вантажівок ґрунту.

Глибокі фундаменти залили усього за кілька метрів від реліктового мамонтового дерева – секвоядендрона гігантського, рідкісного екзота для України і одного із небагатьох на Закарпатті. Також поруч зона охоронної пам’ятки «Замкова гора», де, згідно із Генеральним планом міста (що із чинним від 2004 року, що із пропонованим від 2025-го) – територія садибної забудови. 

«Зараз «м'яч на полі» прокуратури – це раз. І ще один «м'яч» на стороні громади, місцевих мешканців того мікрорайону. Зокрема, одному з них прямо підкопують фундамент його огорожі, проте він мовчить. Хоча скарга від його імені до органів Державного архітектурно-будівельного контролю була б обґрунтованою, бо питання проведення заходів контролю по самочинному будівництву в межах провулку Ботанічний сад має вирішуватись за погодженням із Мінрозвитку саме з огляду на загрозу життю, здоров’ю та майну людини. Міська рада з її робочою групою також має бути на це готова. 

І ще одне. За фактом самовільного заняття забудовником території провулку Ботанічний і проведення робіт в межах охоронної зони пам’ятки «Замкова гора» без погодження з Мінкультом є кримінальне провадження. Є ухвала про тимчасовий доступ до території будівельного майданчика з метою проведення експертизи та збирання доказів. Результати її виконання нам не відомі.

Також, знехтувані планувальні обмеження - це територія буферної зони ботсаду, на території якого є об'єкт ПЗФ. Той, хто видавав містобудівні умови та обмеження не згадав про це у документі», – розповідає про ситуацію адвокатка Наталія Майстренко, яку залучили ужгородці до участі у захисті від знищення чергової «зеленої зони».

^{Будівельний майданчик на межі з ботсадом УжНУ, червень 2026}

Бенефіціарні власники ТОВ «Ботанік Девелопмент» – Олександр Волошин та ТОВ «ГРІНБУД Ужгород» з бізнес-групи родини Ковальських. Зв’язок з цією групою прослідковується через компанію-засновника «ГРІНБУД Ужгород» – «ГРІНХАУС Ужгород», де у Яни Ковальської значиться частка 50%.

Олександр Волошин – син Івана Волошина, першого заступника міського голови Ужгорода у 2014-2015 роках, який значиться керівником компанії.

Це не перша скандальна реконструкція Івана Волошина в Ужгороді. За матеріалами видання «ПравдаЄ» раніше, під виглядом таких же робіт, зруйнували та перебудували пам’ятку архітектури – готель «Корона» на площі Театральній. Міська рада продала готель і через ряд компаній його придбала пов'язана із Волошиним фірма. 

За даними аналітичної системи YouControl, ключова особа у бізнес-групі родини Ковальських – Анатолій Ковальський. Депутат Ужгородської міської ради від «Батьківщини» і штатний радник міського голови Богдана Андріїва, фігурант кримінального провадження про нелегальне розміщення розважальних атракціонів у парку «Боздош». 

Анатолій Ковальський заперечив відношення до будівництва його родини та додав, що, на його думку, скандал навколо забудови набережної трапився через відсутність достатньої комунікації з боку міської ради і забудовника з ужгородцями. 

«На даний момент ні я, ні моя донька до даного будівництва не мають відношення. Давно, напевно, в 21-му році ми придбали там будинок, а потім його продали і вийшли з проєкту. І на початок отримання містобудівних умов вона вже там не була учасником. До даного об'єкту ні вона, ні я не маємо ніякого відношення.

З моєї точки зору забудовники, які не ведуть активну інформаційну політику, де і що вони мають будувати, як воно має виглядати, дозволяють формувати точку зору активістам. Міська рада теж не вбачає у цьому потреби», – каже Анатолій Ковальський. 

Іван Волошин на питання, чому компанія його родини розпочала нове будівництво за дозволами на реконструкцію, без затвердженого детального плану і на землях загального користування відповів, що нічого не порушує:

«Законодавство дозволяє такий вид робіт, як реконструкція готових об'єктів. Реконструкція формально дозволяє проєктування з урахуванням наявних конструкцій або частини наявних конструкцій. Іншими словами, навіть якщо там лише частину фундаменту застосували, це називається реконструкція. Це не суперечить законодавству. Всі імпровізації, трактування, або спроби зробити на цьому якусь історію (забудова Ботанічної набережної без затвердженого детального плану – ред.), просто не мають під собою ніякого юридичного підґрунтя.

Детальний план мені не потрібен. В мене є, скажем так, готові документи на готові об'єкти, які ми реконструюємо в рамках тієї цільової форми, яка має бути. Розумієте? Мені не треба. Це знову шаблонна маніпуляція». 

«Botanic Club House» будується у заплаві річки – природна функція якої приймати надлишок води під час повеней і паводків, захищаючи прибережні території від підтоплень. Для захисту люксової забудови у міській раді запланували побудувати на набережній семиметрову дамбу, нібито відповідаючи на потребу Ужгородського національного університету захистити ботсад від підтоплень. Останній раз катастрофічні для Ужгорода і, відповідно, для ботсаду повені були у 1992 та 1998 роках.

Сторічна чеська каналізація

Наступна точка – біля 3-ї школи на набережній Незалежності, під відомими ужгородськими липами. Кишкова паличка є і тут, тому що самосплавна каналізація приймає як дощові води так і усі інші стоки. 

Начальниця відділу благоустрою управління ЖКГ департаменту міської інфраструктури Ужгородської міськради Олександра Турянчик це підтверджує. Але головною причиною влада називає безколодязні врізки у каналізацію міста з приватної індивідуальної житлової забудов, куди спускають неочищені стоки. 

«Є система водовідведення поверхневих стоків, через яку здійснюється скид безпосередньо в річку через систему відстійників. Там стоять просто вловлювачі твердих речовин, хімічне знезараження не здійснюється.

Це відбувається і біля 1-ої школи, і вище, біля дитячої залізниці, і в районі Слов'янської набережної та вулиці Некрасова. Там є наші випуски для поверхневих стічних вод.

Напевно це наслідок безколодязних врізок, які здійснили власники приватних будинків. Але доступу з території загального користування до них немає. Для того, щоб підтвердити наявність врізки, необхідне відповідне судове рішення для доступу на приватні земельні ділянки», – коментує Олександра Турянчик показники фекального забруднення, виявлені у центрі міста. 

Сто років тому, у міжвоєнний період, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, історичним центром Ужгорода на правому березі Ужа протікав його рукав – річка Малий Уж. Тут була заболочена заплава. У 20-30-их роках річку спрямували у підземний колектор, русло засипали, а долину осушили і забудували. Так з’явився, зокрема, район Малий Галагов.

Назва кварталу – це топонім, що походить від італійського «lago» — озеро. Архітектори пояснюють назву періодом трьохсотлітнього панування італійського роду Другетів в Ужгороді і припускають, що у 16–17 століттях, навесні, коли гірська річка Уж затоплювала цю територію, ця місцина дійсно нагадувала озеро. 

Каналізація у центрі Ужгорода, яка у одну мережу приймає господарсько-побутові стоки і дощову воду, не витримує сучасного навантаження і руйнується. Множать проблему самовільні врізки приватного сектору у районах Кальварії і БАМу.

Мешканці житлового кварталу Рафанда відчули це на собі. Люди показують підтоплені каналізацією підвали, зруйновані труби і просівшу землю. Все осушують і ремонтують власним коштом.  

– Два роки тому ми протягнули повністю нову мережу, а зараз ми її проливаємо, бо все сідає. Там не було ґрунту знизу місцями до 40-ка сантиметрів. Маю на увазі, що зверху він є, а знизу пустота.

– А від чого утворились ті пустоти?

– Болото засосало, – кажуть, і показують підвали у тій частині житлового комплексу, де ще мережа потребує ремонту.

^{Підвали житлового комплексу «Рафанда»}

^{Річка малий Уж на картах, схема колекторів з Генплану (каналізація)}

Тому у Рафанді без ентузіазму сприймають плани міської влади перетворити частину річки якраз навпроти їхнього комплексу на водосховище з греблями і огородити дамбою Ботанічну набережну. 

Багатоповерхівка, що «вкрала» сонце

Нижче липової алеї транспортний міст ім. Томаша Масарика, одразу за яким будується ЖК преміум класу «Royal Park», загальною площею понад 19 тис. квадратів на 110 квартир по ціні від 71,5 тис. гривень за один метр квадратний. Наприклад, однокімнатна квартира обійдеться від 4,57 млн гривень, а трикімнатна – від 8,75 млн. Зовсім поруч історична частина міста і два сквери.

Ужгородці вже «охрестили» багатоповерхівку на Студентській набережній такою, що назавжди «вкрала» у них і у гостей міста заходи сонця. Містобудівні умови та обмеження міська рада видала на 12 поверхів, головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський називав 13 поверхів, активісти заявляють про 16, а на макеті у офісі забудовника їх можна нарахувати 17. Це будівництво фігурує у кримінальних і судових провадженнях.

^{Фото із допису на фейсбук-сторінці ужгородця Олександра Ровняка}

За версією слідства, забудовник захопив територію Ужгородського національного університету. Університет зробив так само, як і у випадку із Ботанічною набережною: постфактум уклав із забудовниками договір сервітуту, яким практично за 32 тис. гривень у рік дозволив користуватись своєю землею.

^{Будівельний майданчик поруч з гуртожитками, весна-літо 2026 року}

Багатоповерхівка невизначеної висоти порушує Генплан, за яким тут зелені насадження загального користування; детальний план, за яким тут – сквер університету; та історико-архітектурний опорний план, за яким тут – зона регулювання забудови 1 категорії, де б не мало допускатись домінування висот новобудов над будівлями історичного ареалу.

Лазівка у містобудівному законодавстві залишає право кожному розробнику опорного плану самостійно визначати висотність. Саме це дозволяє не бачити проблеми майже двадцятиповерхового ЖК «Royal Park», що будується посеред переважно п'ятиповерхової забудови.

Забудовник ТОВ «Закарпатська будівельна компанія», що належить партнерам по тенісу ужгородського міського голови Богдана Андріїва – депутату міської ради Віталію Коціпаку та Олексійю Баранюку. Дружина останнього, Наталія Баранюк, також депутатка міськради і очолює міське управління освіти. Навпроти ЖК що будується, через річку – готель «Ужгород», який належить Олексію Баранюку. 

^{Партнери по тенісу: Богдан Андріїв і Олексій Баранюк, джерело}

Із відповіді Закарпатської обласної прокуратури на запит відомо, що досудове розслідування за фактом будівництва, яке «вкрало» сонце, ведеться шостий рік.

Греблі і мала гідроелектростанція

Родина міського голови Богдана Андріїва теж будує багатоповерхівки, але своїх проєктів безпосередньо на набережних вони, поки що, не мають. Проте розглядають річку Уж як потенційний ресурс для іншого бізнесу – енергетичного. 

Можливо, зокрема тому Ужгородська міська рада підтримує будь-які ініціативи по будівництву гідроспоруд на річці. Одна з таких – підпірна гребля уздовж Студентської та Слов'янської набережних біля підвісного мосту парку Боздош, висотою до 5-метрів, яка перетворить цю частину річки на водосховище. Її проєкт розробляло Басейнове управління водних ресурсів річки Тиси за кошти програми транскордонного співробітництва. Журналісти знайшли зв’язок між цим проєктом, ідеєю 960 кВт-ої малої гідроелектростанції у Боздоському парку та пов'язаною із родиною Андріїва енергетичною компанією «РЕНЕР».

Хоча у міській раді гребля подається як складова заходів із обводення та захисту міста від підтоплень. Головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський у інтерв’ю онлайн-журналу «Varosh» називав цей проєкт таким, від якого «залежить майбутнє міста».

Обидві гідроспоруди включені у новий Генплан Ужгорода.

– [...] Ми маємо підготувати повний пакет документів для будівництва греблі. Для цього потрібно вирішити багато питань, зокрема отримати вихідні дані для проєктування.

Крім того, щоб розробити сам проєкт, міська рада також має виділити кошти. Аби залучити інвесторів, ми принаймні повинні розуміти, про які суми йдеться і скільки коштів необхідно для реалізації проєкту.

– Але гребля планується?

– Так. Від греблі залежить майбутнє міста. Ми маємо думати за загальний розвиток його території, – казав Олег Боршовський у інтерв’ю журналу «Varosh» у березні 2026 року. 

Додаткові гідроспоруди – гребля, або каскад перепадів, плануються між набережними Київська та Незалежності, вище мосту Масарика. Вона також є на кресленнях нового Генплану. Це вже подається як екологічно-туристичний простір від громадської організації «Ужгородська Венеція».

Засновник і керівник громадської організації – депутат Запорізької міської ради Дмитро Міщенко, соратник Богдана Андріїва по ОПЗЖ. Міщенко декларує частку у компаніях бізнес-групи «НКМ ГРУП» та зареєстрованих у Чеській Республіці «NKM GROUP DR s.r.o» і «NKM DR Invest Limited». Серед бізнес-інтересів цих компаній – генерація енергії з відновлюваних джерел.

Міський голова Андріїв ідею Міщенка похвалив: «Дійсно, ідея гарна. Тому що ми десь бачимо світлини 60-их років минулого століття, де ця ділянка річки Уж, водне дзеркало було видно і там плавали човни, водні велосипеди і, дійсно, був такий привабливий вигляд нашої річки».

^{Пропоновані проєкти гребель на набережних}

Екологи ідеям забудувати Уж греблями, дамбами чи іншими гідроспорудами у пропонованому владою вигляді не так радіють, як міська влада. Зокрема, знову згадують про ризики підтоплення для Ґалаґова, які знайомі мешканцям вже згаданої Рафанди. 

«У результаті будівництва греблі, фактично, там буде піднятий рівень води, який буде триматися приблизно в середньому цілий рік. Так, він може дещо підійматися чи опускатися, залежно від того, як шлюзи будуть пропускати там воду. Але, все-одно, він буде триматися приблизно таким самим.

Оскільки, все-таки, в нас всі дамби насипні, ґрунтові, то це, по-перше, буде підмивати ці дамби. Тобто, додатково треба вкладати гроші в їх укріплення, що теж вплине на саму заплаву річки. Тому що, фактично, ми заливаємо всю ту заплаву, яка зараз є. Де гуляють люди, хтось намагається купатися. Зараз там багато птахів, особливо багато чаплевих, лелека чорний прилітає. Якщо підняти рівень води, то все це зникне.

По друге, там буде стояча вода. Склад фауни і флори, які є в річці, абсолютно зміниться. У цьому місці піднімуться ґрунтові води, що найбільш небезпечно для району Ґалаґов, який побудований у заплаві. Його роками висушували перед тим, щоб там можна було мостити вулиці і будуватися», – каже к.б.н., екологиня ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук. 

Сусіди стічних труб 

Дві наступні точки забору проб – місця скиду зливової каналізації, так званої «лівньовки», по вулицях Загорській навпроти парку Боздош та Миколи Боб’яка, біля гіпермаркету «Епіцентр».

Вода з річки, взята на аналіз у цих точках, показує найгірші результати: у краплині води є не тільки дуже багато кишкової палички, але і інші небезпечні бактерії. Усі вони свідчать про фекальне забруднення, яке визнають у департаменті інфраструктури. 

Хімічний аналіз води з Ужа, відібраної у семи точках експерименту, показав значне фосфатне забруднення, тоді як показники нітратів та амонію – у межах норми.  

Фосфатне забруднення – надлишкове накопичення сполук фосфору у водоймах і ґрунтах через побутові стічні води та сільське господарство. Воно викликає масове цвітіння річок та озер, різке зниження рівня кисню та загибель риби.

«Наявні результати аналізу води з Ужа викликають тривогу, оскільки вміст біогенних речовин у воді свідчить про поганий екологічний стан нашої річки. Так, якщо відштовхуватись від ГДК, визначеними чинним в Україні ДСанПіН 2.2.4-171-10, то на себе звертає увагу лише амоній в одній точці (точка 3 – ред.) та фосфати, вміст яких по усій протяжності річки у межах міста перевищує ГДК у сотню разів! 

Однак тут слід зауважити дві речі: по-перше, якби ми орієнтувались на ГДК не за українськими підзаконними актами, а за європейськими нормативами, то можна було б сміливо сказати, що ГДК у річці перевищено за двома вимірюваними компонентами – амонієм та фосфатами. По-друге, важливим є не ГДК, оскільки цей показник визначає пороговий вміст речовини у воді і його перевищення сигналізує вже про існування небезпеки. 

Причиною такої ситуації є очевидні скиди у річку несанкціонованих каналізаційних труб в кількох місцях від району Радванка до очисних споруд. З очисних споруд також витікають недоочищені стоки. Від катастрофи річку рятує лише швидка течія!

Фосфати, як і нітрити та амоній, є причиною евтрофікації річок. Інтенсивне розмноження синьо-зелених водоростей у літню спеку викликає так зване «цвітіння водойм», яке супроводжується великим споживанням кисню. Результатом цього є масова загибель риби та інших гідробіонтів через задуху. Якщо така річка має сповільнену течію, то вона поступово заростає рослинами, міліє і заболочується», –- каже к.б.н., екологиня ГО «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук. 

На думку Валентини Петросової, доцентки кафедри генетики, фізіології рослин і мікробіології УжНУ, яку ми попросили прокоментувати результати мікробіологічного дослідження, знайдені у воді бактерії мають людське походження, а саме – виділяються з фекаліями.

«Подивіться, скільки кишкових. Це називається бактерії групи кишкової палички. Це і сальмонели, і шигели, і вібріони, і все разом. Звертаю на це вашу увагу і поясню чому – загальне мікробне число. Воно, подивіться, взагалі суцільність в одному міліграмі. Я намагалася приблизно порахувати, але це суцільність», – каже Валенитна Петросова. 

У відділі благоустрою міської ради не заперечують критичність ситуації. Але тепер, окрім самовільних врізок, вже кажуть про відсутність комунікацій і перевантаження очисних споруд.  

«Переважно на території міста каналізація є загальносплавною, але в деяких мікрорайонах, це таких як Червениця, частина вулиці Собранецької, частина вулиць від Грушевського в бік В'ячеслава Чорновола, там є паралельні гілки відведення поверхневих стоків, з яких відведення вод здійснюється безпосередньо в річку Уж.

Гілка, яка облаштована з напрямку вулиці Володимира Лендєла, Івана Коршинського, через Собранецьку, через так званий Компотний район, з неї відбувається безпосередній скид в районі вулиці Загорської, це біля будівлі водного господарства. Біля торгового центру «Епіцентр-2» є ці два випуски. Ми також фіксували неодноразово, разом з працівниками екологічної інспекції, наявність сторонніх домішків та фекальних стоків у місцях, де виявили їх і ви.

Там необхідно будувати окрему гілку для водовідведення та каналізаційних стоків. Однак існуючі очисні споруди, вони, як всім вже відомо, працюють вже на піку своєї проектної потужності. І нову гілку вони вже не зможуть забезпечити належним очищенням», – коментує Олександра Турянчик. 

Проте у міській раді продовжують погоджувати детальні плани і видавати містобудівні умови та обмеження для багатоквартирного будівництва на територіях, де ще не побудовані водо- та каналізаційні мережі. Водоканал продовжує видавати технічні умови на приєднання, а забудовники – продавати одні із найдорожчих квартир у місті. 

Одразу за трубою зливової каналізації біля Епіцентру будується ЖК «RIVERVILLE». Одинадцять восьмиповерхових будинків бізнес-класу на 261 одно-, дво- і трикімнатні квартири за ціною від 51,5 тис. гривень за метр квадратний. Реклама також обіцяє школу, садочок і басейн. 

Житловий комплекс будує ТОВ «АвестаБуд» на замовлення ОК «ЖБК «Срібна Долина».Серед учасників будівництва також значилась компанія «Авеста», яка вийшла з проєкту. Керівниками і бенефеціарами першої є мукачівець Іван Окаль, другої – вінничанин Ярослав Буняк. Буняк також значиться бізнес-партнером Андрія Петьовки – сина нардепа Василя Петьовки у будівельному бізнесі. 

Земельні ділянки належать компаніям «Лендстор», «Агро-Рент» та «Стіора», бенефіціарами яких є Андрій Петьовка та дружина і онука голови Конституційного Суду України часів президента-втікача Віктора Януковича Андрія Стрижака – Галина Сергата та Анастасія Мегела. 

До кінця 2024 року серед бенефіціарів «Лендстор» та «Агро-Рент» були секретар Київради часів Леоніда Черньовецького та екснардеп Олесь Довгий і його сестра Оксана Гуляєва.

Згаданий вище кооператив «ЖБК «Срібна Долина» є суборендарем земельних ділянок. Тепер частки кооперативу у рівній кількості належать компаніям Петьовки-Стрижака. До червня 2026-го серед засновників «Срібної Долини» значились, зокрема, Юлія Радченко та Роман Топазли, які пов’язані із київськими забудовниками Максимом Микитасем та Денисом Комарницьким. 

У відео-рекламі ЖК забудовник обіцяє садок, школу і басейн. Одразу нижче ЖК  – колектор зворотних вод водоканалу, через який ужгородська каналізація після очисних споруд скидається у річку. А вище - труба самопливної каналізації, звідки в Уж потрапляють не очищені, забруднені фекаліями стоки. 

Ми звернулись до керівника генпідрядника Івана Окаля та до Андрія Петьовки, як до одного із співвласників замовника будівництва, з питаннями, чи відомо їм, що прямо під вікна квартир бізнес-класу, які зараз продаються, скидається міська каналізація, і чи ведеться забудовниками з міською радою діалог про вирішення проблеми забруднення річки?

Андрій Петьовка заперечив, що має відношення до діяльності чи намірів компанії-забудовника ЖК «RIVERVILLE»: «Наскільки мені відомо, земельні ділянки передані в оренду під забудову, а всі необхідні погодження та комунікацію з Ужгородською міською радою й іншими відповідними органами забудовник здійснює самостійно».

Іван Окаль і чоловік на ім’я Олександр, який брав участь у телефонній розмові і з його слів теж має відношення до ТОВ «АвестаБуд», однак не хотів називати ані своєї позиції у компанії, ані прізвище, прокоментували, що частину комунального колектора стічних вод, яка проходить територією їхнього та сусідніх будівництв, забудовники перекладували власним коштом і також сплатили до водоканалу благодійний внесок, який повинен піти на будівництво нових очисних споруд.

«Я від них отримав чіткі ТЕ (технічні умови – ред.) на воду, на каналізацію, на дощову. Звідки те тече (неочищені стічні води з труби біля Епіцентру – ред.) – я не знаю. Я знаю, що ви зверталися до водоканалу і вони розповідали про це», – відповів Олександр. 

На питання, чи вважають прийнятним продавати квартири бізнес-класу і замовчувати безпосереднє сусідство нових мешканців з каналізацією, забудовники не відповіли. Зате дізнались, що КП «Водоканал м. Ужгород» повідомив їм про це розслідування. 

Закрите «місто в місті»

Навпроти ЖК Петьовки-Стрижка – перша черга житлового кварталу «Central Park», яку будують на тринадцяти з половиною комунальних гектарах території колишнього заводу «Модуль-М». Забудовник планує звести 16 багатоквартирних будинків на майже 3 тис. квартир, висотою 4-7 поверхів. Ціна одно- та двокімнатних квартир стартує від 2,16 та 3,08 млн грн, трикімнатні та паркомісця вже розпродані. 

На території закритого і охоронюваного кварталу обіцяють дитячий садок і школу, заклад швидкого харчування «Макдональдс», Сільпо і торговий центр, спортклуб і різні магазини. Набережну Ужа перетворять на алеї, велодоріжки, зони відпочинку та барбекю. 

^{Проєкт благоустрою набережної річки Уж}

Раніше частина колишнього заводу була вкрита фруктовими деревами, які вирубали під будівництво кварталу. При порівнянні супутникових знімків за 2023 та 2026 роки бачимо ще значну частину дерев на території колишнього підприємства.

^{«Сади заводу Модуль» які вирубали, щоб побудувати квартал}

Міська рада погоджень не давала, а територія ніколи не мала цільове призначення, яке б вказувало на наявність там рослин. У документах Генерального і опорного планів та детального плану території, хоча там наявні відповідні позначки, про дерева теж не йдеться. Крім того, готуючи територію до забудови, знесли колишній поміщицький палац Буттлера XVI-XVII століття, який мав охоронний номер і значився пам’яткою історії та культури.

^{«Сади заводу Модуль» позначені у містобудівній документації}

На паспорті об’єкта ми знайшли номер виконроба Олександра Новака, зателефонували йому і спитали, як так сталося, що під час підготовки до будівельних робіт знесли палац Буттлера? Виконроб заперечив, що їх об’єкт має до цього відношення, але визнав вирубку садів.

«Мені нічого не відомо. Я будую не на цій території, а там, де був сад якийсь чи щось таке раніше. А в ту частину, де будинки з «Модуля», ми туди навіть не дійшли. Так що я нічого про це не знаю. У нас є дозвіл на початок будівельних робіт, значить ми отримали дозвіл на все те, що робимо. Є ще містобудівні умови і обмеження, і якщо б були якісь обмеження, то тоді дозвіл не дають. Нам його видали – ми будуємо», – прокоментував Олександр Новак. 

«Закарпаття онлайн» пов’язувало схеми привласнення комунальної землі із іменем міського голови Богдана Андріїва. Судові справи щодо деяких ділянок тривають і досі. Однак правоохоронці, які розслідували можливі земельні схеми, не знайшли доказів для пред'явлення підозр.

Землі колишнього заводу орендують компанії «Інвестгруп К», «Інвестгруп К-2» та «Мону-ТСМ». Керівником і бенефіціаром двох перших є Олександр Букатко. «Інвестгруп К» також є замовником будівельних робіт. Із 2018 по 2021 роки разом із Букатко бенефіціаром компаній значився Валентин Стельмах – працівник ПрАТ «Закарпатавтотранс», яке належить родині мера Андріїва.

Бенефіціаром ТОВ «Мону-ТСМ» значиться Ірина Підлубна, яка у компанії «Інвестбуд К» перетинається із запорізьким забудовником Марком Марченком – засновником і власником компанії-забудовника Sensar Development. Генпідрядником виступає ТОВ «Буд Хауз Констракшин».

Ужгородський міський голова у відповідь на пряме питання заперечив відношення до земельних ділянок на території колишнього заводу. Каже, «пишуть всякі дурниці в тих інтернетах» і запрошує приходити і отримувати інформацію з «перших уст». 

Крайнім місцем, де ми відбирали проби на Ужі, була точка на сто метрів нижче після колектору зворотних вод КП «Водоканал м. Ужгород». На березі, який планують перетворити на набережну житлового кварталу «Central Park». За результатами мікробіологічного аналізу, у цьому місці річка найменш піддана фекальному забрудненню. 

Що кажуть мер Андріїв і керівник водоканалу Карташов

Як довго ще річка Уж зможе самоочищатись від каналізаційних скидів, якщо забудова у пріоритеті над будівництвом водо- та каналізаційних мереж?

У міській раді та депутатському корпусі про цю проблему знають. Експерти, які розробляють звіти із Стратегічної екологічної оцінки до детальних планів територій прямо у документах попереджають про неспроможність каналізації прийняти усі стічні води й подати на станції очистки і очисні споруди, що вже призводить до фекального забруднення річки Уж.

Зокрема, у звіті Стратегічної екологічної оцінки до детального плану території для вулиць Загорської, Юрія Нікітіна, Черешневої, Миколи Боб’яка та ТЦ «Нова лінія» (тепер це гіпермаркет «Епіцентр» – ред.) від 2024 року - там, де будується «RIVERVILLE», про це теж йшлося. 

^{Скріншоти зі згаданого звіту СЕО}

^{Схема запланованих міськрадою колекторів в уже забудованій частині міста}

У водоканалі кажуть, що продовжують працювати над проєктом нових очисних споруд, потреба у яких назріла ще 7-8 років тому. Вже відвели під проєкт 10 га біля існуючих очисних і тепер вивчають програму публічно-приватного партнерства замість ЄБРР.

Виходячи з практики реалізації таких проектів і викликів війни, на нові очисні Ужгород, який наразі будується щохвилинно, може очікувати ще не один рік.  

«Основне питання – це будівництво нової лінії очисних споруд, про яку ми говоримо уже 7-8 років. Проєкт розроблений, оцінка впливу на довкілля на завершальній стадії. Шукаємо механізм, як це реалізовувати, тому що ну саме просте – це взяти кредит. І будемо 30 років цей кредит віддавати.

Заходимо зараз у програму публічно-приватного партнерства через Міністерство регіонального розвитку. Можливо, зайде донор, який за власні кошти збудує. Тобто, спочатку надасть пропозицію, що він може побудувати для міста очисні споруди з усіма технологічними процесами. Зорієнтують на собівартість очистки куба стічних вод. Проаналізуємо, якщо ця собівартість влаштує місто і водоканал по розрахунках, і воно буде дешевше, ніж очистка на сьогоднішній день, тоді ми можемо з ними заходити у публічно-приватне партнерство, де вони відповідають за будівництво і експлуатацію, а ми з ними розраховуємося у об'ємі стічних вод.

Як тільки ми прийдемо вже до якогось шляху реального, чіткого, щоб ми дорожню карту розробили, ми винесемо це на громадські слухання», – коментує директор ужгородського Водоканалу Станіслава Карташова.

Міський голова Богдан Андріїв підтвердив, що з кредитом ЄБРР міська рада «справу мати не хоче». 

«Так, дійсно, перевантажені наші очисні споруди. Система збудована у минулому столітті, коли населення міста сягало 60-70 тисяч, тепер воно мінімум в два рази більше. Попередньо ми займалися цим цим питанням і в нас є напрацювання щодо отримання кредиту з Європейського банку реконструкції та розвитку, це десь понад 25 млн євро. Але там у нас виникли такі розрахунки, що ми десь 20 років повинні би були сплачувати відсотки за тіло кредиту за отримані кошти. Тому від цього напрямку ми відійшли», – підтверджує міський голова. 

З квітня цього року, поки ми досліджували історії обраних для розслідування об’єктів, збирали і аналізували документи, проводили журналіський експеримент, спілкувались із забудовниками і посадовцям, багатоповерхівки продовжували рости. Під них продовжили вирубувати дерева і розчищати «зелені зони», безповоротно та назавжди змінюючи Ужгород.

За цей час суди не зупинили жодні роботи, а правоохоронці не вручили жодної підозри. Водоканал не розпочав будівництво нових каналізаційних мереж чи очисних споруд. Міська рада продовжила видавати містобудівні умови та обмеження і затверджувати документацію для багатоквартирного будівництва, стічні води з якого, ймовірно, за рік-два додадуться як ще одна причина показників фекального забруднення у річці Уж. 

Олена Мудра

Теги: забудова, каналізація, фекалії, забруднення, Ужгород, Андріїв, Боршовський, Карташов

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати