Закарпаття онлайн » Блоги » Володимир Кришеник

Надкусити Андруховича

Признаюся, мені завше не до вподоби були оті збіговиська, що в них автор презентує новонароджену книжку. Такі собі призначені хрестини, де інтимно вистражданий плід довгих творчих старань належиться виставляти напоказ. Ще ніхто тієї дитини ані голосу не розчув, ані справжнього виду не розгледів, а звичай вимагає її освячення. Щойно в Ужгороді – батьківства Юрія Андруховича роман-есе подорожей і переміщень у часі та просторі «Лексикон інтимних міст».

Про народжену дитину начулися раніш – вона ж бо виграла головну номінацію антипремії “Золота булька” від ЛітАкценту. Хтозна, може про оцю підлянку сам автор їх добряче попросив. Кажуть-бо, гарний знак. Схоже було і в Петра Мідянки, то що там невдовзі прийшло...

Беруся передбачити, ніяк не обійде і цю книжку Андруховича гомінке ремствування та глуха невдоволеність професійних читачів. Таке траплялося й раніше. З його «Московіадою», «Рекреаціями», «Перверзією». Десь тоді, на початку 90-их, хтось навіть виголосив про швидку кінцеву погибель «Сучасності» з посталого всенародного невдоволення грошовитих заморських читачів часопису, лиш тільки осмілилися видрукувати художньо ризиковані твори. Вже потім – Юрій Шевельов-Шерех зі своєю схвальною рецензією. Когось таки добре попустило.

Довгий час ми є в очікуванні з’яви великого українського роману. Були спроби Л. Костенко, О. Забужко, і ще декого … Сього разу маєте на руках роман з подорожами і зі своїм перевіреним досвідчено-вправним мандрівцем. Цього могло би бути достатньо для великого. Однак не раз сповіщалося про «смерть роману». Якщо повірити, то чи належить мріяти й далі, аби і нам колись дісталося своє, таке подібне на до дір зачитані світом «літературні» міста – Дублін, Відень, Йокнапатофа, Макондо, ба навіть Дрогобич? Хіба-ось залишиться Житомир – від Вал. Шевчука.

Ми не повинні б випрошувати в автора того, чого нам не було обіцяно. Андрухович вважає нове творіння найліпшим зі своїх минулих. А чому б і ні. Як і раніше, добротна проза, приємне читво, яке варто споживати з легкою душею, зі щасливим смакуванням книжкового гурмана. Є ж бо в романі все потрібне – вразливі спогади, настрій, тонке відчуття часу і місця. А також – перебірлива калейдоскопічність спіткань людини та міст, а з тим і своєрідний парад атракціонів. Хтось вподобає видиму легкість, належно продуману недбалість і необов’язковість у письмі, ексклюзивну авторську гру, контактне загравання з читачем (як ото вихоплена фраза про Єнакієве).

Що ж, тому й раджу віддатися сповна авторській волі та бажанню, так отримати увесь букет обіцяних задоволень.

Володимир Кришеник, Закарпаття онлайн.Блоги
10 квітня 2012р.

Теги: Андрухович, роман

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Слов'янин 2012-04-12 / 19:57:47
Іван Купітман 2012-04-12 / 09:50:17
Слов'янин 2012-04-11/21:35:21
Коли немає аргументів, вмикаються «аргументи» Іоанів Купітманів, які, хочеться вірити, все ж таки полюбляють жінок

Кришеник 2012-04-12 / 10:09:20
До: Ребрик 2012-04-12 / 09:39:15
Пане Ребрику!
Не звертайте увагу. То є фон.

Іван Купітман 2012-04-12 / 09:50:17
Слов'янин 2012-04-11/21:35:21
"На сусідньому сайті..."

Ай-ай-ай, пац. Слов'янине!
У вас до всього букету додався ще й вуаєризм.

Ребрик 2012-04-12 / 09:39:15
Айнштайн якось зазначив, що знає дві безмежні речі: Всесвіт і людську глупоту. Щодо першого він, щоправда, мав сумнів...

Слов'янин 2012-04-11 / 21:35:21
На сусідньому сайті є цікаві коментарі про завушниці «дивакуватих» «друзів-довговолосиків» Андруховича та Любки...
Не знаю що їх обєднує в особистому житті, бо свічку не тримав, але, якщо серйозно, їх обєднує потяг до усього мутного, химерного, хаотичного, інтелігентно-дегенеративного, космополітичного за духом...

еФПе 2012-04-11 / 21:27:07
Поговорили...
Ну,повний конткст.

ярослав орос 2012-04-11 / 21:05:54
річарде, як був Ти споконвіку безіменним доннером, так і віко труни (деревища) прикриють над Твоїм безіменним фейсом "віртуальним"...
а я -- пішов спати: щирий і конкретний пацан...

річард доннер 2012-04-11 / 20:51:45
To: ярослав орос 2012-04-11 / 20:18:40
Пане оросе, ви не кіношний SуперMен, що ночами воює зі всілякою начебто нечистю. Інакше біда. Боюся, вчергове переплутаєте. Одні випадкові жертви.
Не те бовкнули, та й з хвактажем прямо провал. Тож кінчайте зі збором непотрібної інформації. Тут ви не професіонал.

ярослав орос 2012-04-11 / 20:18:40
пане ребрик, а про що в даному разі вести мову...
про -- блеф жидівсько-московського вихованця?...
бійтеся (Б)ога (здається, Ви, з королева) королівський патрійот...
хвактів у мене стачає на сю нечисть...

Ребрик 2012-04-11 / 17:10:02
Щось схоже на естетичний пересит або інтелектуальний перегруз.
Ніхто ж із Андруховичем не носиться. Це самодостатній письменник. Здається, жодного разу не давав підстав для підозри в непрофесійності. У нас загалом хронічно завищений "поріг очікування". Але ніби очікуючи більшого, нам часто не вистачає снаги "перетравити" дане. Андрухович дає достатньо і естетичної, і інтелектуальної "поживи". Власне, в такому контексті й варто б вести мову...

нечитач 2012-04-11 / 14:36:41
Носяться з тим Анруховичем. Надута булька. Встиг колись заповнити собою порожню літературну нішу. І пішло, поїхало.

Іванна 2012-04-10 / 22:02:51
Надкусити й виплюнути... УкрСУЧліт є, на жаль, тільки укрСУЧлітом.

Кришеник 2012-04-10 / 18:16:31
Пане Ярославе!
Ви у нас надто вразливі. Немає з цим жодної небезпеки.

ярослав орос 2012-04-10 / 16:33:25
пане володимире, щось Ви мене лякаєте з своїми надсексуальними пристрастями: "надкусити", "віддатися", "задоволень"...
будьте обережні з чоловіками!..