Так сталося, що в розпалі літа нас – редакцію газети "Нове життя", а заодно, і сотні її читачів –
облили крижаною водою. Жоден радикальний крок не може не позначитись на здоров'ї. Може
мати небачені наслідки. Так це буває в житті людини, так це буває і в житті газети, яка є живим
словом, живим організмом.
Як відомо, Словацька Республіка керується нормою, а саме, що кожна національна меншина в Словацькій Республіці має право видавати свій засіб масової інформації (у відповідності до норм Європейської хартії регіональних мов або мов меншин – цитата "podporovať alebo uľahčiť
založenie alebo udržanie aspoň jedného denníka v regionálnych alebo menšinových jazykoch... Výbor expertov vyzýva slovenské orgány, aby prijali primerané opatrenia, ktoré umožnia vydávať s dostatočnou frekvenciou aspoň jedny noviny v ukrajinskom jazyku") на кошти держави.
У зв'язку з тим, що в СР не було прийнято закон про фінансування національних меншин і їх преси, видавання преси реалізується посередництвом ґрантової системи. Від 2011 року механізм реалізації ґрантової системи з Міністерства культури СР перейшов в управління заступника голови Уряду СР Рудольфа Хмела. Уряд для кожної національної меншини створює комісію,
яка обговорює і рішає справу виділення коштів для окремих проектів, в тому числі для видавання преси. Окрему комісію було створено і за українську меншину. У цю комісію в цьому році входили Людмила Ґар'янська, Маруся Няхай, Мілан Бобак, Михайло Чабала, адміністрацію Уряду СР представляв Ян Лайош.
Члени комісії одностайно проголосували за те, щоб для видавання газети "Нове життя" були виділені проектовані кошти. На жаль, як виявляється, комісія є лише дорадчим органом, тому
остаточне рішення щодо фінансування було прийняте в адміністрації заступника голови Уряду
СР.
Від виникнення Словацької Республіки у 1993 році до 1995-го року газета виходила як тижневик і всі витрати на її видавання були повністю покриті з державних коштів. На жаль, через обмеження коштів від 1996-го до половини 2011 року газета виходила лише у двотижневому інтервалі. На протязі цього періоду з редакції були звільнені всі працівники. По суті, видавання газети забезпечувала одна людина на договірній базі (в редакції на цю пору нема ні одного штатного працівника через неможливість його оплати).
Так було до половини 2011 року, коли через неймовірно прострочений процес ухвалювання ґрантів (замість березня – квітня поточного року – до половини липня) було прийняте рішення далі обмежити кошти на видавання газети. 8 липня 2011 року видавець газети – Союз русинів-українців СР – одержав офіційну інформацію з адміністрації заступника голови Уряду СР Рудольфа Хмела про обмеження коштів для видавання газети "Нове життя" більше як наполовину – з проектованих 24 440 євро на 11 000 євро. Додаймо, що до 8 липня 2011 року було вже видано половину випусків газети в 2011 році – січень – червень (13 з запланованих 26). Отже, сума 11 000 євро достатня лише до половини 2011 року. Всі досі видані номери газети до сьогоднішнього дня вийшли на борг.
Через суттєве обмеження коштів 15 липня 2011 року (останній номер 25-28/2011) було припинено видавання газети.
У нашої громадськості виникає закономірне питання, що коли було потрібно економити, чому не було економлено на інших, менш важливих проектах, а обрізано фінансування саме "Нового
життя"?!
І так замість святкової передо вої до 60-річчя "Нового життя" наводимо сумні думки, бо дальша доля видавання газети залежить лише і лише від держави.
Висловлюємо всім читачам і співпрацівникам газети подяку за їх щире ставлення до українського друкованого слова з надією, що воно не заникне.
Дякуємо спонсорам, які, видя чи незавидну ситуацію газети, простягають їй руку допомоги.
А все ж таки актуальне питання: Чи до такого "стандарту" щодо національних меншин прямує
Словацька Республіка?
Мирослав Ілюк
Спонсор цього номера газети – громадянин України, голова Київського обласного товариства Лемківщина ім. Антонича Михайло Мацієвський – 500 євро.
Пожертви на газету ідіяльність Союзу русинів-українців СР можна надсилати на такий рахунок Союзу:
VUB Prešv, čslo uču: 2234-572/0200
Редакція
Павло Білецький 2011-09-06 / 10:49:00
Доброго дня, Мирослав. То вас турбує журналіст з Ужгорода. Хотів би приїхати до вас у пряшів чи може десь ближче і поспілкуватися детальніше на цю тему, про яку ви тут пишете і деякі інші. А потім на міжурядовій комісії можна буде підняти це питання. Думаю, має бути ефект. Що скажете?