Свято у Свиднику очима фольклориста (ФОТО)

57-ме Свято культури русинів-українців Словаччини у Свиднику розпочалося 17 червня ц. р. дводенною міжнародною конференцією „Україна в прикордонних областях Карпат: проблеми акультурації, асиміляції та ідентифікації”, в якій взяло участь майже сорок науковців із п’ятьох країн: України, Польщі, Румунії, Сербії та Словаччини.

Свято у Свиднику очима фольклориста (ФОТО)
Конференція проходила в просторах Музею української культури і була одночасно відзначенням 55-ї річниці заснування цього музею. Засновника музею Михайла Дубая (1910-1993) у зв'язку з ювілеєм було вшановано персональною виставкою його картин, а нинішнього директора Мирослава Сополигу, доктора історичних наук, нагороджено високою державною відзнакою „Премією Андрея Кметя".
        
Суботня післяобідня фольклорна програма, що відбувалося у скансені музею була присвячена контроверсійні темі „Жіночі ярмарки в Красному Броді". Справа в тому, що в Краснобірдському монастирі ніхто ніколи жінок не продавав і не купував. Були це звичайні отпусти (проці), в яких брали участь переважно молоді люди із Пряшівщини, Закарпатської України та Лемківщини. А на отпустах хлопці з дівчатами взаємно знайомились, а часто й вінчалися в монастирській церкві.
 
Перед вінчанням родичі жениха й невісти взаємно домовлялися про придане (яке зараз же віддавали невісті грошима й натураліями, найчастіше коровою та вівцями), про термін і місце народного весілля та інші побутові справи. Тобто тут же на території монастиря справляли сватання (вогляди), заручини (руковини) та інші довесільні обряди. Угорським спостерігачам, які стежили за цим обрядом, не розуміючи мови населення, все це здавалося куплею-продажею дівчини і вони в пресі означували краснобрідські отпусти „жіночими ярмарками". Владні структури намагалися заборонити їх навіть королівськими наказами. Та викоренити цю народну традицію, яка дозволяла русинам в невеличких гірських селах зберегти здоровий ґенофон, так і не вдалося. Краснобрідські отпусти ще довго коментувалася в пресі як „ярмарки на дівчат". Такими представляли її письменники Антон Сірмай, Божена Нємцова, найновіше – Михайло Шмайда (драма „Продана Гануся"). Та й автор цієї статті в молодості підляг цій тенденції.
 
Сценарист програми Петро Беґені сприйняв Краснобрідські опусти не лише як „ярмарки на дівчат", але і як свято народних ремесел і промислів. Кожній із девятьох фольклорних груп він приділив у скансені конкретну хату, на подвір'ї якої вони перед очима глядачів повинні були презентувати типові промисли своїх сіл: Орябина – ткацтво й вишивання, Стащин – виробництво мітел та плетення кошиків, Словинки – колоття свині, Тихий Потік – біління полотна, Курів – сукання мотузів, Порач – „баницьку офіру" (закінчення шахтарського сезону), Руська Поруба – обжинки, „Маковиця" зі Свидника – ромські танці, „Карпатянин"– сватання. Кожен колектив мав необмежений простір для імпровізації.
 
Після певного часу всі колективи зустрінулися на „монастирському майданчику" (в даному разі – перед корчмою), де мали відбуватися „жіночі ярмарки". На щастя, колективи сприймали замір сценариста й режисера Йосифа Вархола) не як відображення реальної історичної дійсності, а як народну гру, тобто пародію „жіночого ярмарку", даючи повну волю фантазії. Колективи справилися зі своїми ролями знаменито. Одну з дівчат „продали" навіть мерові Свидника Яну Голодняку, який сприйняв задум виконавців і за наречену (танцюристку колективу „Маковиця") заплатив банківською платіжною карткою. „Наречена" взяла мера під руку і в супроводі всіх колективів повела до дерев'яної церкви, де на них (згідно зі сценарієм) чекав православний священик о. Сович, який тут же „повінчав" їх. І священик вжився до ролі учасника народної гри, сприймавши „ярмарок" як пародію на весілля. Ціла програма була чудовою імпровізацією. Члени колективів по-справжньому забавлялися і цю веселість переносили й на публіку, якої, на жаль, було порівняно мало. Програми автентичного фольклору в музеї під відкритим небом і досі не знайшли масового глядача, хоч для відеокамер і, фотоапаратів вони давно стали привабливими об'єктами.
 
Вечірня програма в суботу розпочалася концертом дитячих колективів „Дітям належить світ" (сценарій та режисер Марія Пайзинкова) на відновленій (накритій) сцені Свидницького амфітеатру заповненої майже повністю (понад чотири тисячі глядачів). Відкрила її місцева „Маковичанка" циклом дитячих народних ігор, танців та співанок та пряшівський "Шаришанчик". На їх програму нав'язував тернопільський дитячий ансамбль „Сонечко" та „Лопаточки" з Москви темпераментними українськими та російськими танцями й піснями.
 
Третя вечірня програма „Спільна радість" належала фольклорним колективам дорослих: танцювальній групі Кошицької консерваторії, пряшівському „Карпатянину-сеньйору", свидницькій „Маковиці" й гіральтівському „Топляну". Кожен представив глядачам кращі номери свого репертуару. Програму дотепно модерували місцеві артисти Михайло Ільканин та Володимир Чапа, збагатила – популярна ромська оповідачка Йожко-Йожка.
 
Нічна суботня програма „Зачаровані піснею" належала двом професіональним музичним колективам. Скрипкова музична капела Андрія Кандрача підняла адреналін публіки чудовими народними мелодіями у бездоганному виконанні. Гостями капели були найпопулярніші співачки Пряшівщини – Моніка Кандрачова (мати керівника-скрипаля), Ганка Порачова та „нестаріюча" Марка Мачошкова. До їх пісень приєдналася вся багатотисячна публіка не лише бурхливими оплесками, але й співом.
 
Вокально-інструментальна група „Стожари" із Чорткова в Україні зазнала повного провалу перш за все тим, що понад півгодини настроювала на сцені звукову апаратуру. Під час цієї вимушеної перерви половина глядачів (не призвичаєна до такого „сюрпризу") покинула амфітеатр, а ті, що залишилися, відійшли після перших акордів, не витримавши надзвичайну висоту „децибелів". Подібна капела може мати успіх на молодіжних дискотеках, однак для свидницького фольклорного фестивалю вона аж ніяк не годилася.
 
У неділю дополудня в усіх трьох свидницьких церквах і костелі відбувалися урочисті Служби Божі. В просторах амфітеатру перед полуднем проходив Концерт духовної пісні, що в ньому виступили три церковні хори із Свидника (греко-католицький, православний й римсько-католицький) та православний хор з Орябини. Всі хори були на високому рівні. На жаль, публіки було малувато.
 
Обідню перерву збагатив гуцульських духовий оркестр із м. Рахова Закарпатської області, який дав концерт прямо на Головній вулиці.
 
В заключному недільному післяобідньому ґала-концерті виступили чотири закордонні і шість домашніх колективів. Мабуть найбільше оплесків здобув Зразковий дитячий ансамбль танцю „Сонечко" із Тернополя граціозними народним танцями. „Іршавська родина" із Закарпаття зачарувала глядачів автентичністю пісень (зокрема коломийок), танців і музики та оригінальністю національних музичних інструментів та одягу. До речі, в її складі виступав і завідуючий відділом культури Закарпатської облдержадміністрації Юрій Глеба. Львівська „Ватра" подала низьку популярних пісень і танців у модерній обробці.
 
Урочистість заключної програми підкреслила особиста участь у ній міністра культури Словацької республіки Данієла Крайцера та вітальний лист учасникам Президента України Віктора Януковича, що його зачитала генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч. На Свято прибули й поважні делегації споріднених організацій Закарпатської області, українців Польщі, Сербії, Румунії. Делегацію Львівської обласної ради очолив її голова Олег Панькевич. Серед поважних гостей були член Президії Світової федерації українських лемківських об'єднань Лідія Плахтій, голова Всеукраїнського товариства „Лемківщина" Олександр Венгринович, голова Об'єднання лемків Польщі Степан Гладик та десятки інших.
 
Наперекір прогнозам синоптиків погода фестивалю сприяла.
 
З фестивалем було пов'язано і кілька цікавих супровідних акцій: виступ Закарпатського обласного театру ляльок „Бавка", бесіда з письменниками Ужгорода (Галиною Маміло, Оленою Кухарською) та Любліна в Польщі (Збігнєвом Фронцеком, Войтехом Песткою, Івоною Василевською), продажні виставки книжок, виставки фотографій Івана Чижмаря, малювання на асфальті, курс народного танцю (рекордне число танцюючих „карічку"), молодіжні дискотеки, покладення вінків до пам'ятників тощо. Добре представив себе й модератор більшості програм Степан Гій.
 
Було й кілька новинок, які притягли публіку в амфітеатр. 1. Вхідні квитки контролювали не при вході в амфітеатр як у минулі роки, а вже при вході у торгово-розважальний ареал. 2. Всі програми були моніторовані на великих екранах і поза сценою. 3. Вхід в Музей народної архітектури був прямо з простору амфітеатру. Не треба було обходити навколо цілого ареалу як раніше. Та основна новизна полягала у більшій розкутості окремих концертів. Сценаристи й режисери не диктували колективам чим мають виступати, а дали їм можливість виступати з кращими номерами. За два дні на сцені амфітеатру виступило понад сімсот учасників народної художньої самодіяльності.
 
57 Свято культури русинів-українців Словаччини у Свиднику довело, що українська культура в Словаччині ще не пропала. Вона живе і буде жити наперекір не дуже сприятливим умовам.
 
Микола Мушинка, для Закарпаття онлайн Фото автора
 
 
Частина учасників міжнародної наукової конференції
 
 
Хрещення книжки З. Джупінкової „Науковий збірник Музею української культури у Свиднику: бібліографічний список статей"
 
 
Головний бубнар (М. Буйда з Курова) оголошує початок „Краснобрідського ярмарку"
 
 
Фольклорна група „Порачан" представила один із шахтарських звичаїв
 
 
„Бескид" із Стащина показав на „ярмарку" виробництво мітел, кошиків і опалок
 
 
Член ансамблю „Карпатянина" Секерак „купив" на „Краснобрідському ярмарку" мітлу і розбитий глечик
 
 
Новоспечений жених (мер міста Свидник Ян Голодняк) веде „наречену" до шлюбу
 
 
Молоді члени фольклорної групи „Курівчанин" дякують дідові Миколаю за сценарії курівських звичаїв
 
 
Керівники фольклорної групи „Курівчанин"
Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Блоги
22 червня 2011р.

Теги: Свидник, русин, фестиваль, фольклор, Мушинка, Сополига

Коментарі

Русин 2011-06-24 / 20:23:00
Миколі Мушинці і всім словацьким друзям щира подяка. Шкода, що не попав на фестиваль.

KK 2011-06-23 / 15:09:00
Lashkun Val - Бачу що знайшовся вам соратник (Олекса) для ваших анти-українських ідей. Шкода що у него в кишені
не можна знайти дві копійки, і не зможети йому продати файну leicу. :-)

KK 2011-06-23 / 15:01:00
Lashkun Val - Що так ся стогниш? Тобі зле в Чехії, де продаєш фотоапаратів??.....Бідний ти хлопе!

Rusyn Val 2011-06-23 / 14:56:00
Та ні,тут Олекса трошку не правий,Україна не фантом.Україна дно Европи.Після нас тільки Молдавія.
А ви ВВ,не нервуйтеся так."Шо маємо то маємо"(с)

вв 2011-06-23 / 14:20:00
Олекса, 23.06.2011 11:45
Україна - фантом?
Це так собі думають фантомні люди?
А якщо без ненависті і жовчі? Не пробували? Може, полегшить? І здоров'я наладите.

сорри 2011-06-23 / 12:57:00
Низький вам уклін, пане Миколо, як і всім нашим людям по той бік українсько-словацького кордону, за вашу подвижницьку працю...

Олекса 2011-06-23 / 11:45:00
коби сьте знали што вти "русино-украiншi" плюют на Вкраину та бись те туй тулько не писали... та о чум туй бисiда? Украина - вто ФАНТОМ

KK 2011-06-23 / 01:54:00
Як гарно бачити, що тут русини на відміну від тих, яких часто тут на цьому ресорсі бувають, гордо і голосно на бубнях всім розголошують, що вони є українцями. І не тільки молодиці з гуртка Курівчанин цілують і дякують Професорові Мушанки за його без мірну роботу у з'єднанні цієї дорогої гілки українського народу!

/ 1Українці Словаччини святкують цьогоріч День вишиванки онлайн
Відбулася зустріч представників українських організацій Словаччини і співробітників Посольства України в СР
Старий Новий рік українці Словаччини святкували в Кошицях із Закарпатським народним хором
Традиційний "Святий вечір з Карпатами" відбувся з нагоди Різдва у Кошицях
Різдвяний вечір у виконанні Піддуклянського ансамблю відбувся у Пряшеві
/ 3У Пряшеві презентували книжку про бомбардування міста Червоною армією у грудні 1944 року
Український народний хор "Карпати" представив "Різдвяні традиції нацменшин міста Кошиці"
/ 2Пряшівський Театр ім. О. Духновича вшанував Марка Кропивницького прем’єрою комедії за його твором
У Музеї української культури у словацькому Свиднику покажуть "Дари Карпат"
У Пряшеві вшанували пам’ять жертв Голодомору в Україні
У музеї української культури у Свиднику на Дні народних традицій проведуть міжнародне змагання з приготування вареників
/ 3У Братиславі на 103-у році помер корифей словацької та чеської україністики Микола Неврлий
У Словаччині відбувся XXIV-й літній табір "ПЛАСТу"
Українці Словаччини у День незалежності України пройдуть "Стежками Олександра Павловича"
"Шенгенський мерідіян" у Словаччині відбувся за участі митців із Закарпаття і Львова
"Український хор "Карпати" виступив з концертом на "Днях України 2019" в Кошицях
/ 3Майстрині з Закарпаття представили свої вироби на виставці "Карпатська писанка" у Словаччині
Микола Мушинка. Моя провесна 2019 року
У словацькому Свиднику клуб художнього слова організовує зустріч із закарпатським поетом Василем Густі
/ 1У Свиднику стартує ювілейне міжнародне бієнале лляної тканини "З Кросно до Кросно"
100-річчя Олени Рудловчак розпочали відзначати у Пряшеві
Пряшівський "Пулс" сприяв одному з найкращих новорічних балів і концертів в історії в Кошицях
Із колядою та віншуваннями відзначив Різдво у Кошицях український хор "Карпати"
/ 1У Кошицях відбувся різдвяний концерт хору "Карпати"
У Бардієві та Пряшеві звучала "Маковицька струна"
» Всі записи