Спогад про судовий процес над україністами Пряшівщини

У липні 1965 року в Україні арештували понад 75 молодих українських науковців, письменників, студентів, а 1 квітня 1966 року засудили їх за нелегальне розповсюдження протимосковської літератури на кількарічне позбавлення волі (П. Штепа: Московство. Дрогобич. „Відродження", 2005). Історик Володимир Піпаш у монографії „Народний Рух України'' (Ужгород „Ґражда", 2008 р.) у зв'язку з тим пише, що окремі матеріали дисидентів надходили за кордон через Закарпаття на Пряшівщину. На його думку, їх вивозила нелегально за кордон студентка Київського державного університету, громадянка Чехословаччини Ганна Коцур.

Спогад про судовий процес над україністами Пряшівщини
Заради справедливості слід відмітити, що в цій діяльності брали участь і деякі україністи з Пряшівщини. Той факт був приводом порушення проти них кримінальної справи Обласним управлінням держбезпеки в Кошицях. Слідчий пред'явив їм обвинувачення, незважаючи на те, що в їх діяннях не було складу жодного злочину. Причому, незабаром після того в Пряшеві були арештовані доктор П.М., викладач університету, та вчитель Педагогічної школи П.Ґ. З матеріалів справи випливає, що взяття під варту як запобіжний захід був до них застосований начебто з метою перешкодити їм в продовженні антидержавної діяльності.
 
Справа надійшла від прокурора в Обласний суд в Кошицях в кінці грудня 1972 р. Звинувачували україністів у вчиненні злочинів проти держави світової соціалістичної системи і підриву республіки через неприязнь до соціалістичного суспільного та державного ладу республіки. Арештованих звинувачували в тому, що доктор П.М. з 1966 р. до кінця 1971 р. на території СРСР і Чехословаччини разом з вчителем П.Ґ., доцентом, доктором Ю.Б. та студенткою Г.К. зосереджував, розмножував і розповсюджував підривну антирадянську самвидавничу літературу, як, наприклад, працю "Інтернаціоналізм чи русифікація" українського письменника Івана Дзюби, "Собор у риштуванні" Євгена Сверстюка та іншу антирадянську літературу, поширюючи ідеологію українського буржуазного націоналізму, передусім тим, що неправдиво описував мовну ситуацію в УРСР та в перекрученому вигляді інформував про працю органів юстиції в Україні.
 
Справа була призначена керівництвом суду п'ятичленному сенату першої інстанції у складі двох суддів, з яких один був головуючим у призначеній для розгляду справі, та трьох народних засідателів, які при голосуванні мали всі права суддів. Усі питання, включно, чи підсудні винні у вчиненні злочину, вирішувались згідно з законом, простою більшістю голосів.
 
Голова сенату, яким був автор цих рядків, після вивчення справи повідомив керівництво, що дана справа підлягає закриттю за відсутністю в діях обвинувачених україністів складу злочину. Відверто заявив, що немає жодних законних підстав про призначення справи на судовий розгляд. У зв'язку з тим був викликаний, нібито на робочу нараду, але насправді це був виклик "на килим". Першим виступив з критикою заступник голови обласного суду з кримінальних справ, а потім начальник Обласного управління держбезпеки в Кошицях та декілька високопоставлених функціонерів цього ж управління. Вони з особливим акцентом одноголосно підкреслювали, яким суспільно небезпечним посяганням на російсько-українські відносини є український буржуазний націоналізм. Одночасно наказовим тоном говорили про необхідність рішуче боротись з ним і на Пряшівщині всіма законними засобами, а значить, і засобами кримінального права. Через те, що "перевиховання" було безуспішне, суддя був  звільнений ad hoc з посади голови судової колегії. Таким чином, процесом керував сам тодішній голова обласного суду.
 
З протоколу судового засідання випливає, що підсудна Г.К. була допитана судом першою. Вона заявила, що відносно перевезення матеріалів самвидаву з тодішньої УРСР на Пряшівщину була допитана органами держбезпеки у Києві. Перед обласним судом в Кошицях спонтанно свідчила про те, що, коли, де і за яких обставин перевозила самвидавничу літературу на Пряшівщину. Визнала, що в Києві дістала згадану літературу від українського літературного критика Івана Світличного та деяких інших авторів, а потім на Пряшівщині передавала підсудним.
 
Доктор П.М. перед судом категорично заявив, що ніяку самвидавничу літературу не отримував, а поки поширював на Пряшівщині публікацію "Інтернаціоналізм чи русифікація" українського письменника Івана Дзюби, то, на його думку, вона не мала підривного, антисоціалістичного чи антирадянського характеру. Рішуче відстоював своє переконання, що своїми діями не вчинив ніякого злочину. Під час судового розгляду справи тримався мужньо і спокійно, відповідав на всі запитання. По суті, так само  захищали свої законні інтереси доцент, д-р Ю.Б. та вчитель П.Ґ.
 
Питання, чи обвинувачені своїм діянням насправді ганьбили радянську дійсність, вирішував суд на підставі допиту одного з фахівців у галузі української мови та літератури, який був у даній справі в складі експертної комісії. Він доповів про висновки експертизи, яка була призначена слідчим ще в стадії досудового слідства, нібито з метою встановлення характеру змісту згаданої літератури. У зв'язку з тим, крім іншого, констатував, що твори, які підлягали експертному дослідженню на підставі постанови слідчого Обласного управління держбезпеки в Кошицях, зневажали соціалістичний суспільний лад в УРСР, ленінський принцип вирішення національного питання в Радянській державі та професійну діяльність радянського правосуддя. Але цей загально формульований висновок ніяк не конкретизував, хоча підсудні, особливо підсудний доктор П.М. наполягав, щоб експерт пояснив, які обставини описані в них неправдиво, що ганьблять радянську дійсність. Таким чином, ця обставина залишалась надалі без належного з'ясування всупереч тому, що мала принципове значення для справи.
 
Нарешті, слід зазначити, що про кримінальне переслідування української інтелігенції та про русифікацію українців не лише у дореволюційні часи, але і під час радянської влади, було загально відомо і за межами України. Тому зрозуміло, що ця загальновідома дійсність в Україні стала предметом експертного дослідження тільки з метою використання завідомо неправдивого висновку як приводу для порушення кримінальної справи.
 
Суд  вважав висновок так званої експертизи за правдивий і ясний і, таким чином, на підставі нього, а також деяких "безперечних" свідчень визнав невинних україністів Пряшівщини за винних. Вирок був суворий: доктора П.М. засудили на чотири з половиною роки, а доцента д-р Ю.Б. – на три роки тюремного ув'язнення.
 
На   підставі   апеляції   прокурора   Найвищий суд   Словаччини   визнав докторові П.М. тюремне ув'язнення на шість з половиною років, а доцентові д-ру Ю.Б. – на чотири роки. У 1990 р. вони були повністю реабілітовані.
           
Згаданим рішенням Найвищий суд однозначно виніс ухвалу про залишення апеляційний скарг дружини Ю.Б. та доктора П.М. без задоволення.
           
Щодо вчителя П.Ґ. та студентки Г.К. кримінальне переслідування у даній справі було припинене на підставі амністії президента республіки від 22.02.1973 р. У зв'язку з тим П.Ґ. був звільнений обласним судом з-під варти.
 
Д-р Петро ДУБІВСЬКИЙ, суддя на пенсії
"Нове життя", № 43-44/2010
Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Блоги
11 травня 2011р.

Теги: україніст, кримінальна, Пряшівщина, Кошиці,

Коментарі

Obozryvatyl 2011-05-15 / 07:06:00
Нетреба говорити "про насильну українізацію", а чого СМЕРШ и НКВД (КГБ) арештовало в 1944 представителів Русинського народа, які боролися за автономію краю и отсудило іх на смирть, або депортовало іх на 25 ртоків до ГУЛАГУ? Лем наскоро пару із них яких я тямлю, як губернатора А. Бровдій, віце-губернатор М. Демко, С.Фенцик, І. Гарайда, П.Цібере, Блаженний єпископ Ромжа, а за часів СССР П.Кампов.

"...коли маємо беззліч відомостей, як судили українців Закарпаття і Пряшівщини..."
Кого конретно в Чехословакіі, Гренджу Донського, ани лем не виверли з роботи. В статі не суть конкретно уведени имена переслідованних українців. Чого?

По інвазіі Чехословачини войсками Варшавського договора и СССР, каждого кто бов звязанний с політиков Александра Дубчека переслідовали.

Українізовані-русини Чехословакії на чолі с Біляком в тісном контакті с членми Політбура СССР, особено 1-м секретарьом ЦК КП України товаріщом Шелест, приготовили окупацію держави в 1968 році и одстранили Александра Дубчека, якого спец-войско КГБ унесло на КГБ базу на Закарпаті, а пак до Москви.

Ось, внесок до історії українських русинів и зато треба боти будь українцьом, або русином а в нуяком припаді не гібрідом "русин-українець". То є звязане с Сталінізмом, совєтізаційов и окупаційов Чехословакії в 1968 році войсками Варшавського договора и СССР.

Obozryvatyl 2011-05-15 / 05:31:00
Иштьи раз прочитайте пан сорри:Блаженний єпископ П.П. Гойдич ясно говорив:
"Не єм Рус, не єм Украйинець, єм Русин, котрий туй хоче жити и умерти."
hhttp://www.rusin.sk/data/att/5712_subor..jpg

Не знаву, як иншак можно се розуміти як : "Не єм Рус, то значить, що Він [Блаженний Єп. Гойдич] Не Росіян [не русский]; не єм Украйинець, то значить, що Він [Блаженний Єп. Гойдич] НЕ Українець]; єм Русин, то значить, що Він [Блаженний Єп. Гойдич] Русин.
Ага, то вам в ухо шепкав, що він Бл. єп. Гойдич "не казав":"що русини - це інший від українців народ."
Лем як ви обясните, што Блаженний Єп. Гойдич одинаково себе діштанцує як від росіян, так ай від українців?

Подля вашої видуманої логіки пан сорри ай росіяни можуть казати, що Блаженний єпископ Павел П. Гойдич є Русский (Росіян). Окрем того, што одинаково ся діштанцьовав від росіян и украйинців, пудписовав ся Блаженний єп. Гойдич як "Павел", а не "Павло". То иштьи росіяни скоріше можуть говорити, що він (Бл.єп. Гойдич) є росіян бо Павел є Павел не лем по-чеськи, по-русинськи, але ай по-російськи!
Окрем того, пан сорри, не ображайте близьких родствеників Бл. єп. Гойдича за то, што ся голосять за русинів, а не за українців.

сорри 2011-05-15 / 00:35:00
Якщо ви "ниґда не говорили", то і не треба впихати свою дурню не до теми. За "русинство" в часи Чехословаччини не судили нікого, бо "русинськких" героїв, котрі би боролися за свій народ і своє національне право, не існувало на світі. Тому не треба говорити про насильну українізацію. Тим більше, коли маємо беззліч відомостей, як судили українців Закарпаття і Пряшівщини за "український буржуазний націоналізм"...

1) мене не цікавлять родичі Гойдича. Сам Гойдич ніколи не казав, що русини - це інший від українців народ. А авторитет - це він. А здрібнілі родичі і нащадки - для мене нецікаві...

2) Це вже доказано сотні разів. Не маю потреби доказувати це для одної недуйдавої особи.

3) Зайдіть в форум. Навіть там є тема, що Лев Данилович, син королля Данила Галицького, був володарем Берегова. Це доказано документально. Я вже не говорю про безліч опосередкованих речей, які говорять про духовну єдність народу по цей і по той бік Карпат - іконопис, книгодрукування, мова, фольклор і т.д. і т.п.

4) Дем'янюк не був "гілф-поліцаєм" на Західній Україні і його вина взагалі кінцево не доведена. Те, що жидам треба знайти крайнього, це і так зрозуміло. Але ваша здатність вишукувати серед українців Дем'янюків, коли паралельно були десятки Праведників Світу, котрі рятували євреїв від нацистів, зокрема і угорських - це патологія.

Якщо хочете, дайте докази, що Голокост (якщо він був) розпочався з Західної України. Бо як на мене, висловлена вами теза тягне на науову сенсацію. До такогот неи додумався навіть одіозний Вад Яшем...

А те, що ви патологічно не здатні чути українську точку зору, то я знаю і без вас... :)))

Obozryvatyl 2011-05-14 / 22:08:00
Нигда, нигде м не говорив, што Блажений єпископ Павел Гойдич бов засудженний за русинство, а не за то, што удвер переступ з Грекокатолицизму на Православіє. Він зістав до кінцязістав вірним Грекокатоликам и Ватикану. То ви кладете ми в рот такі слова и тведження які я нигда не говорив. Файна тактика, або для глупих яку употребляли комісари.

1.Докажіть, што родственники Блж. єпископа П. Гойдича, які живуть на Словакії числяться за українців чи словаків, а не русинів.

2.Дайте докази, што Голодомор не був на Кубані, на Поволжі, в Казахстані, а шт6о бов замірянний лем на українців.

3.Дайте докази о том, што Подкарпатська Русь/Закарпаття ай даколи боло частиною Київської
Русі.

4.Дайте докази о том што міжнародні закони, починаючи від Сен-Жермень/Тріянон аж по рокі 1991 в том числі ай голосовання за автономію/самосправу жителів Закарпатя не боли грубо порушені.
Я також не хочу чути лем ваше українське бла-бла-бла и переписовання історії.

5.Дайте докази о том, што Голокост не зачав на Західній Україні с помощу гілф-поліцаїв з групи Бандера-Лебідь-Шухевич, а што Демянюк є не винний.

Докази які ви просите позбераву и дам вам.
Я також не хочу чути лем ваше вкраінське переписовання історії с сказками споза перевалу.

сорри 2011-05-14 / 20:47:00
Обозривателю
1) докази, що "60% депортованных там умерло з голоду а з інфекційних хворот"

2) докази, що до цього якесь відношення мали українці

3) докази, що єпископ Гойдич вважав русинів окремим від українців народом

4) докази, що Гойдича судили політично як русина, а не греко-католицького єпископа

5) докази, що взагалі в Чехословаччині (чи й Радянському Союзі) будь-кого судили за "русинство"

Хочу, нарешті. почути щось суттєвіше і конкретніше від отого вашого вічного "русинського" "бла-бла-бла"... :)

Obozryvatyl 2011-05-14 / 19:50:00
Талегоф для свідомих як сорри бов "відпочинок", бо 60% депортованных там умерло з голоду а з інфекційних хворот. Талергоф як концентрационный лагер служив образцом подля чого німці за Гітлера будовали свої "славні" концентраціоні лагеря.

Obozryvatyl 2011-05-14 / 19:40:00
Балеженний єпископ П.П. Гойдич:"Не єм Рус, не єм Украйинець, єм Русин, котрий туй хоче жити и умерти."
hhttp://www.rusin.sk/data/att/5712_subor.jpg

Ай товарищ Шелест козацького роду на заседаниях Политбура СССР говорив, што Дубчек враг народа, а каждий амеріканец - шпіон и агент. Так ай Магочi, як говорите бов агент, а Руде Право довго боло новинками соудругов, як Шелест.

сорри 2011-05-14 / 18:58:00

Обозриватилю, не меліть дурниць. Павло Гойдич ніколи не говорив, що русини окремий від українців народ, і судили його не як русина, а як єпископа і греко-католика.


В Талергові відпочивали (саме, відпочивали, а не були тортуровані, і, тим більше, не загинули) не руські лемки, а всі русофіли (без вибору - лемки, бойки чи хтось інший), які під час війни ідеологічно підтримували ворожий бік - Росію). І українці до того жодного діла не мали, то були справи уряду Австро-Угорщини. Крім Біляка, кар'єру в комуністичній Чехословаччині робили тисячі людей, зокрема і багато з тих, хто нині називаються русинами. Зокрема, "Руде Право" публікувало списки аґентів спецслужб, серед яких числиться, зокрема, закордонний нянько "русинства" Пол Роберт Маґочі...


Ви, Обозриватилю, як завжди заблукали у трьох "русинських" смереках... :)))

Obozryvatyl 2011-05-14 / 18:32:00
Истинних русинів зачали судити комуністи на приказ Сталіна від року 1948 , а пак пузніше на політичний нажим від таких членів Політбура СССР, як товаріща Шелеста козацького роду.
Так наприклад, Русинського Епископа Блаженого Павла Гойдича одсудили комуністи в 1951 році и помер Блаженний Епископ Павел Гойдич во вязниці в 1960 році.
А русини які ся українізовали, як Біляк, зробили великі політичні карєри.

Кидь коммуністичний режим Чехословаччини скраховав, українізовані русини на чолі с Біляк-ом совмістно с Українськими коммуністами особенно товарищом Шелест пригласили войска СССР в 1968 році для "оздоровлерння" соціалізму в Чехословакії.

Історія ся лем повторила троху в иншкій подобі в 1968 році. Українці, особенно свідомі нехотять о том чути, ош в 1914-1916 роках, Українізовані русини Галиччини с Австрійскими жандармами посилали Руських лемків Галиччини до концлагерів Терезін и Талергоф.

сорри 2011-05-13 / 18:32:00
Ага, а так званих русинів тоді не судили тому, що вони тоді, як і завжди, підтримували діючу владу. І тільки українці боролися за правду, свободу слова і взагалі права нашого народу

Obozryvatyl 2011-05-13 / 17:34:00
В рокох 1970 -1972 судили в Чехословакії в том числі ай в Кошицях, тых які пуддержовали ліберальну політику Александра Дубчека и Пражську весну в 1968 році, а не за украйинськый націоналізм, як автор статі пише.
Єдним з организаторів окупації Чехословакії війсками СССР и держав Варшавського договора в 1968 році бов член політбура таварищ Шелест - українець. Він (Шелест) выйшов с ідеёв письма о "помощи" уд членів Політбура КП Чехословаччини на основі якого Політбуро СССР рішило окуповати Чехословакію 21-го августа, 1968 року. То бов товарищ Шелест козацького роду з України, якому ся подарило дістати лично письмо від товарища Біляка українизованного русина з Пряшовського краю.

ІВАН 2011-05-13 / 17:31:00
Знову ж таки, національно-визвольний рух у Словаччині повязаний з українством. Русинського - не було.

Музей української культури вже 60 років є перлиною міста Свидник у Словаччині
/ 22У Пряшеві за участі Глави УГКЦ відбулася архиєрейська хіротонія та інтронізація Глави Словацької греко-католицької церкви
/ 5Архиєпископом і митрополитом Пряшівським іменовано ігумена Святоуспенської Унівської лаври УГКЦ
На Пряшівщині втридцятьдруге пройшли туристично стежками будителя Олександра Павловича
Свято "перогів" пройшло у музеї української культури у Свиднику
Пласт відзначив 95-ту річницю перших гуртків на Пряшівщині таборуванням
Український народний хор із Кошиць завершив цикл різдвяних концертів
Через проблеми з фінансуванням у Пряшеві можуть закрити клас для українських дітей в місцевому дитсадку
Після річної перерви у Кошицях у рамках Днів України відбувся концерт хору "Карпати"
Табір "Карпати-2022" у Словаччині знов приніс дітям і молоді багато знань і забави
Музей української культури у Свиднику запрошує на "рекордні" та антивоєнні "Вишиті обійми"
У музеї української культури у Свиднику пройде День народних традицій зі змаганням у приготуванні вареників
У таборі Пласту "Карпати 2021" у Словаччині знов зустрілася майже сотня дітей і молоді
/ 2Микола Мушинка. Боротьба за "минуле"
/ 1Миколу Мушинку з Пряшівщини нагороджено найвищим орденом України
Після довгих місяців в Кошицях прозвучав традиційний концерт хору "Карпати"
/ 1На Пряшівщині на 89 році життя відійшов у вічність професор Юрій Бача
Ювілей визначного україніста. До 90-ліття Михайла Романа з Пряшівщини
/ 1Перший лемко, творчість якого визнали в Європейському Союзі
/ 335 років відзначає хор "Карпати" у Кошицях
У Кошицях вітали з ювілеєм Левка Довговича
/ 3Левко Довгович – "Заслужений діяч мистецтва України" та лауреат "Премії Пам’яті народа"
/ 2Зеленський зустрівся з українською громадою Словаччини
Українці Словаччини зберуться на День народних традицій та "Пероги-2020"
У Кошицях молодь знову зустрілася на ювілейному 25-му літньому таборі "Карпати 2020"
» Всі записи