Закарпаття онлайн » Блоги » Українці Словаччини

Національна меншина перед зникненням?

Протягом останніх ста років 156 руських (українських) сіл Східної Словаччини стали «словацькими»

Національна меншина перед зникненням?
"Тату, поясни мені, навіщо потрібна історія", – такими словами видатний французький учений, один із засновників історичної школи Анналів Марк Блок розпочинає свою знамениту працю "Апологія історії, або Ремесло історика". Вся книжка  – відповідь на це по-дитячому пряме й на перший погляд наївне запитання. Проте всі ми знаємо, що прості й наївні дитячі запитання стосуються зазвичай тих речей, над якими дорослі не замислюються – чи то внаслідок загрубілого сприйняття світу, чи то через страх позбутися стереотипів і втратити точку опори. "Історія потрібна, відповідає Марк Блок, – бо захоплює, дає насолоду від напруженої розумової праці, тамує інтелектуальну спрагу, безкінечно прагне до кращого розуміння – минулого і нинішнього, іншого і самого себе..."
 
Ці думки видатного французького історика я пригадав у зв'язку з публікацією, виданою друком напередодні загальнодержавного перепису населення в Словаччині. Її автори, батько і син – Микола й Олександр Мушинки.
 
Завданням книги є мотивувати читача ознайомитися з основними історичними та статистичними даними про рідне село, або хоча б про село своїх предків. Це знайомство мало б дати поштовх міркуванням про свою національну приналежність, поставити собі запитання: чи почуваюся, чи можу вважати себе ланкою ланцюга, що єднає покоління – мертвих і живих – завдяки переданим з покоління до покоління духовним цінностям і материнській мові. Отже, йдеться про те саме, на що вказав Марк Блок: краще зрозуміти минуле і сучасне, іншого і самого себе.
 
Гадаю, що людина, яка себе поважає, десь у кутику душі, хоч, може, й не часто, проте ставить собі запитання: "хто я і чиїх батьків дитина, хто були мої предки, де їхнє і моє коріння".
 
Саме, щоб шукати відповідь на таке запитання, для цього призначена понад 600-сторінкова публікація, видана у Пряшеві 2011 року словацькою мовою під назвою Národnostná menšina pred zánikom?
 
Книга містить основні статистичні дані про 260 русинських (українських) сіл Східної Словаччини за останні понад 220 років (1773 – 2001).
 
До русинських (українських) сіл автори книги зараховують ті села, в яких мешканці ще й нині розмовляють (або ще зовсім недавно розмовляли) русинською (українською) говіркою, і в яких принаймні під час одного перепису населення протягом останніх 120 років (1881-2001) більшість мешканців села голосилася до руської, русинської або української національності та до "руської віри", під якою слід розуміти греко-католицьке або православне віросповідання.
 
Якщо у всіх 260 селах нинішньої  Східної Словаччини до руської (русинської) національності голосилося в 1881 – 1910 роках більше ніж 50%  їх мешканців, то під час перепису населення в 2001  році лише в 104-ох селах до русинської, української, російської національностей, разом узятих, зголосилося 20 і більше відсотків їх мешканців. Це свідчить про те, що протягом останніх сто років 156 руських (українських) сіл стали "словацькими".
 
Я не переповідатиму зміст багатої на інформації передмови. В ній автори заторкнули й головні причини основних проблем, з якими русинсько-українська меншина в Словаччині нині, напередодні чергового перепису населення  (не вперше) конфронтована.
 
Якщо мова про ХХ століття (від Першої світової війни), то факторів, що призвели до зменшення кількості населення русинської (української) національності, було кілька.
В 1939 -1945  роках це була агресивна політика Словацької клеро-фашистської держави супроти русинів (українців). Щоправда, початки цієї політики у Словаччині помітні вже у двадцятих роках ХХ століття.
 
В Чехословацькій республіці, владу в якій 1948 року узурпували комуністи, життя нашого русинсько-українського населення зазнало  деформацій, відомих як насильна православізація, адміністративна українізація та примусова колективізація. В той самий час серед русинів-українців у нашому краю додатково в хід пущено шептану пропаганду про те, що, якщо зголошуватиметеся українцями, вас вивезуть до СРСР. Крім цього, післявоєнна масована комуністична пропаганда в ЗМІ, в окремих книгах, навіть у кінофільмах  навіювала серед громадськості ЧСР переконання, що бандерівці (Українська Повстанська Армія), які після війни переходили територією ЧСР на Захід, це бандити, горлорізи тощо. Цим пропаганда працювала над утвердженням негативного стереотипу українців як таких. До цього слід додати  й "витівки" комуністичних догматиків сталінського штибу як, скажімо, професійного інтернаціоналіста Василя Біляка, який на початку 50-их років узявся боротися проти "українського буржуаного націоналізму".  Вчорашніх, ще дезорієнтованих русофілів одразу перехрещено на українських та ще й – "буржуазних націоналістів".
 
Все-таки, українізація населення і колишніх російських шкіл, як також і соціально-економічний розвиток Східнословацького краю, приносили для наших людей, в основному, позитивні результати, зокрема в кількісних проявах. Однак із штандпункту якості весь цей період та процеси, що в ньому відбувалися, констатують автори передмови до книги Národnostná menšina pred zánikom?, на свою оцінку лише чекають (стор. 34).
 
Предметом аналізу досі не стало й питання, чому дійшло до зміни ціннісних орієнтацій у діяльності Греко-католицької та Православної церков на Словаччині. Якщо в минулому (до 1948 року) Греко-католицька церква була головною опорою національної свідомості русинів-українців, то після "ніжної революції" 1989 р. ця Церква пішла шляхом словакізації обряду і віруючих. Православна церква зберігає в храмах традиційний церковнослов´янський обряд, але у виховній роботі й в комунікації з віруючими також надає перевагу словацькій мові (стор. 37).
 
Якщо вже заторкнено тему Церкви, то при цій нагоді варто згадати про відгук на видання книги Мушинків предстоятеля Греко-католицької церкви в Словаччині митрополита Яна Баб'яка. Дякуючи за подарований примірник праці, у своєму листі подяки авторам книги він, крім іншого, написав:
Táto kniha je jedinečná svojho druhu, a môžem povedať, že som sa s takto spracovanou publikáciou ešte nestretol. Veľmi podrobne mapuje väčšinu našich obcí na severovýchode Slovenska. Je pekne prehľadne spracovaná a pomôže nám pri našich pastoračných aktivitách.
 
Після 1990 року виникли суперечності між русинськими та українськими організаціями, що лише пришвидшило процес асиміляції.
 
Вихід із глухого кута автори бачать у потребі співпраці між представниками русинської та української національної меншини. Тим більше, що антагонізму не було і немає між населенням тієї чи іншої орієнтації.
 
Щó єднає проукраїнські та прорусинські організації, – ставлять запитання автори праці й вказують на 8 таких чинників. Якщо узагальнити одним-двома реченнями, то як представникам русинських, так і українських організацій йдеться про збереження спадщини предків (в релігійних обрядах, мови, народної пісні, музики, звичаїв тощо). Отже, обидвi орієнтації прагнуть збереження цінностей, що передали нам наші предки.
 
Бракує, на думку авторів статті, основного: компромісу і взаємної толерантності   поглядів протилежної сторони (стор. 40).
 
Якщо представники русинських та українських організацій справді і щиро прагнуть порятунку русинсько-українського села, то, на мою думку, інтелігенція повинна серйозно до цього поставитися. Бо село ще живе - животіє і без нього ще швидше щезнуть і українці, і русини в місті.
 
Знавці проблематики прогнозують, що українську національність запишуть собі цього разу менше громадян Словаччини, ніж це було десять років тому. Не виключено збільшення кількості громадян-русинів. Дехто з представників "Русинської оброди" з цього приводу, може, й торжестуватиме, що українців дедалі менше і це трактуватимуть як перемогу. Та чи є над чим радіти? Перемога над ким і чим? Звісно, не над асиміляцією, яка "на очах" пожирає русинське (українське) село.
 
"Втрата мови з тисячолітньою традицією буде втратою не лише для однієї з найменших національних меншин на Словаччині, а й для Словаччини, ба навіть для слов'янства", доходять висновку автори передмови Микола та Олександр Мушинки в передмові  до книги Národnostná menšina pred zánikom?
 
У вересні 1966 року єпископ тоді ще забороненої в ЧССР Греко-католицької церкви владика Василій Гопко у приватному листі до православного cвященика Франтішка Данцака, на той час пароха в рідному селі Гопка – в  Грабському, крім іншого, написав про своїх земляків Північно-Східної Словаччини, що наші люди, котрі живуть у Північно-Східній Словаччини та вздовж кордону з боку Польщі, це – лемки. Далі владика продовжував:
 
Je to národ, ktorý zle hovorí ukrajinsky, akcent tam dáva, kde netreba, a hovorí Lem (miesto len)... No priznávam sa, že keď to tak pôjde, tá denacionalizácia, ako to pekne ide (napríklad svjaščenikovi už hovoria pán farár), to by v minulosti bol veľký hriech, lebo len plebani sú farármi a evanjelickí pastori. Školy majú slovenské, to za 25-30 rokov už len par starých ľudí bude hovoriť lemkovsky, ktorí sú už pred hrobom a s nimi pôjde do hrobu i ukrajinčina. Nie je to morálne! Kristus Pán plakal nad svojím národom. To znamená, miloval ho. To je príklad, že i my máme milovať svoj národ a nie zotrieť ho zo sveta.
 
Написано це 45 років тому. Здається, як ніколи раніше, пекуче актуальними залишаються ці міркування великого патріота русинсько-українського народу блаженного владики Василія Гопка.
 
                                                                                              Іван  Гвать, "Нове життя", № 15-16/2011, 21.04.2011
Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Блоги
21 квітня 2011р.

Теги: русин, Словаччина, руський, перепис

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Rusyn 2011-04-23 / 21:36:00
KRASNI VELYKODNI SVJATKY VINCTHUJEME USIM KRAJANAM NA PUDKARPATSJKU
RUSYNY CZ

Христос воскресе! 2011-04-23 / 16:58:00
http://www.c-rs.org/RadioPgm/crshp.html

Наш 2011-04-23 / 15:05:00
Украинська меншина на Подкарпатськуй Руси йши не пропала.

Magyar Ember 2011-04-23 / 00:51:00

На словацкой странице о подавлении Словацкого Национального Восстания силами Waffen SS – 14 Гренадёрской Дивизии СС «Галичина» никаких конкретных записей пока нету. http://sk.wikipedia.org/w/index.php?title=14._div%C3%ADzia_gran%C3%A1tnikov_SS&action=edit&redlink=1

Другая словацкая страница тоже пока не приводит обширной информации о действиях батальйона из Ваффен СС, который подчинялся полковнику Вильгельму Виттенмайеру – обрати внимание на «…skupina Wittenmeyer....»
http://sk.wikipedia.org/w/index.php?title=Skupina_Wittenmeyer&action=edit&redlink=1

„Pod sústavným tlakom prešlo veliteľstvo povstaleckej armády spolu s partizánskym štábom z Donovalov do hôr. Vtedy už brigáda Dirlewanger energicky očisťovala severné svahy a skupina Schill s divíziou Horst Wessel južnú stranu Nízkych Tatier. Divízia Tatra prenasledovala partizánov a rozbité jednotky povstalcov v Kremnických vrchoch, zatiaľ čo skupina Wittenmeyer očisťovala priestor Liptovský Mikuláš - Poprad.“ Эта цитата взята из:

http://sk.wikipedia.org/wiki/Slovensk%C3%A9_n%C3%A1rodn%C3%A9_povstanie

2 Rusyn val, 22.04.2011 16:49
14th SS-Volunteer Division "Galician"
*******
The division in Slovakia.
The Germans rebuilt the division over several months using reserve units. From the end of September 1944, the division was used against the Slovak National Uprising.
The first unit, the 29th regiment with auxiliary units, arrived 28 September 1944. Eventually all divisional units was transferred to Slovakia. From 15 October 1944 they formed two Kampfgruppe, Wittenmayer (which included 3 battalions) and Wildner.
Jan Stanislav, the director of the National Uprising Museum in Slovakia, denied that the division or that Ukrainians took part in any brutalities committed against the Slovak people at this time.

Перевод с английского :
Немцы восстановили дивизию через несколько месяцев, создав из нее резервные (запасные) батальйоны. С конца сентября 1944 г. дивизия принимала участие в борьбе против Словацкого Национального восстания. Первый батальйон, 29 регимент из Hilfstruppen – вспомогательные подразделения, прибыли 28 сентября 1944 г. Возможно, что все подразделения дивизии были переведены в Словакию. С 15 октября 1944 г. из них была сформирована Kampftruppe – боевые отряды, которые подчинялись полковнику Wittenmayer_y (в который входило три батальйона) и Wildner_y.
Jan Stanislav, директор Музея Словацкого восстания не имеет сведений о том, что Украинская Дивизия или Украинские части были вовлечены в насильственных действиях против словацкого населения в этот период.

P.S. Наяву, что материалы, документирующие подавление Словацкого Восстания силами Вермахта и их союзниками - 14th SS-Volunteer Division "Galician", находятся в Праге.

Rusyn Val 2011-04-23 / 00:07:00
Славіку - казала ти мамка - не пий тулько.Не слухаєш старшину.Будеш бановати.

А мадяри з "вас" сміються,у нас з мадярами проблем ниє.

ярослав орос 2011-04-22 / 23:51:00
Іштван, 22.04.2011 23:31
Сьогодні в обід в Ужгороді відбулася таємна процедура отримання закарпатськими угорцями паспортів подвійного громадянства: http://uzhgorod-ua.com/view_post.php?id=1127

васьо чи так пак Rusyn Val, видиш, уже й мадяри з нас сміються...

Іштван 2011-04-22 / 23:31:00
Сьогодні в обід в Ужгороді відбулася таємна процедура отримання закарпатськими угорцями паспортів подвійного громадянства: http://uzhgorod-ua.com/view_post.php?id=1127

ярослав орос 2011-04-22 / 23:07:00
Rusyn Val, 22.04.2011 22:54
Славіку - ти там "квась" з міров.Бо Віктор Андрійович тоже "квасив" з людями з органів ... "Рєзультат на ліцо" - в прямому і переносному ...

васьо, у Тебе бізнес лівий... договоришся...
а я не омолоджуюся...
язичок прикуси...
ой, Твої білі гаті будуть чоколадові... дещо вже Ти просрав... я ж то знаю...
раджу Тобі під ніками не фраєритися...
щиро, земляк...

Rusyn Val 2011-04-22 / 22:54:00
Славіку - ти там "квась" з міров.Бо Віктор Андрійович тоже "квасив" з людями з органів ... "Рєзультат на ліцо" - в прямому і переносному ...

:-)

ярослав орос 2011-04-22 / 22:49:00
Васьо, вибач, тут я тав маху, попердній допис мій... васьо, я ж Тебе знаю, як (ти) мене... не фіглюй...

2011-04-22 / 22:46:00
Rusyn Val, 22.04.2011 22:04
/// ... якось днями я квасив з одним з органів ... ///

Хто би сумнівався, що Славік "квасить" в компанії людей "з органів"."Скажи з ким "квасиш",побачимо хто ти"(каламбур)

васьо, чи як там Тебе звати, безумовно, "я на сторожі коло них поставлю слово"... мушу бути на варті від зарази...

Rusyn Val 2011-04-22 / 22:04:00
/// ... якось днями я квасив з одним з органів ... ///

Хто би сумнівався, що Славік "квасить" в компанії людей "з органів"."Скажи з ким "квасиш",побачимо хто ти"(каламбур)


:-)

2011-04-22 / 21:33:00
Сорри, после праздника дам описание сборника, но могу попросить и занести тебе...
Но тема немного о другом...

ярослав орос 2011-04-22 / 21:15:00
якось днями я квасив з одним з органів і кажу йому: старий, мене на закарпаття онлайн ніки паплюжать аж гай гуде... на що мені високий пан каже: ми всі тих ніків знаємо... та на те вони й ніки, щоб нікали... нехай хвороба буде біля нас... не переймайся...
балакайте, фатьови... лем помали...

2011-04-22 / 21:02:00
2 анонім, 22.04.2011 18:39

+ 1 0 0 ! ! !

Rusyn Val 2011-04-22 / 20:16:00
Для "свідомо-щиро" заангажованих Соррі та КК - я спеціально привів вам БЕЗ купюр англійську та словацьку версії.Ну а ви, як завжди не "до петрали".Ну та то пусте.Чекайте на форумі тему - "пригоди сс-галичан в Словакії".Цікавий матеріал.Заслуговує на опублікування.
:-)))

Obozryvatyl' 2011-04-22 / 19:59:00
Блаженний Епископ Гойдич бов истинним христіянином на першому місті, а пак бов русином! Блаженний Епископ Гойдич не бов ани анті-словак, ани анті-русскій, ани анті-семіт, ани анті-українець і.т.д. То треба боти сліпим націоналістом, убо за горами мож боло відіти лем свідомих, а білорусів чи росіян, які суть за горами також, о них не знати.
Образливий примитивизм твердити о таких великих людьох, як суть отиць Духнович чи Бл.Еп. Гойдич, што они не знали и не думали о братох слвянох - о білорусох и россіянох за горами на востоці, а лен о українцьох думали и українців числили за майважнішіх братів за горами.

Накониць, історично предки росіян и білорусів також ся називали русинами починаючи од князя Олега з Новгороду, од року 911. Як отиць Духнович, так ай Бл. Еп. Гойдич мали свуй розум и мудрість, а сліпими не боли и дуже добре віділи який є світ. Зато они суть не лем русинами ай великими людьми.

сорри 2011-04-22 / 19:20:00
Єпископ Гойдич ніколи не був антиукраїнцем і ніде не казав, що русини - не українці. А тому не баламутьте народ.

Так само і з Духновичом, який казав, що за горами - той самий народ...

сорри 2011-04-22 / 19:14:00
анонім, 22.04.2011 18:39
В прошлом году у знакомого в личной библиотеке я видел сборник документов (воспоминания свидетелей, фотокопии документов и фотографии результатов деятельности украинских "гостей" в Словакии. (с)

Русин облажався з "аргументами", то на поміч прийшло ще більш аргументоване чудо - "В прошлом году у знакомого в личной библиотеке я видел...".

Блін, не народ, а зборище пацієнтів клініки...

Obozryvatyl' 2011-04-22 / 19:02:00
В сій статі ани єнным словом не є спомянутый Блаженный Епископ Гойдич. Интересовало бо мене, цы автори Мушинка&Мушинка спомянули в книзі Блаженного Епископа Гойдича, котрый майефективніше охороняв Русинув Словакії уд словакізації за клеро-фашыстського режиму президента Тіса. Правда, Бл. Еп. Гойдич, як истнний христіян, охороняв ай євреїв уд депортацій и зато Вун є, як майвысший католицький гіерарх в Яд Вашемі (Єрусалимі) між справодливими.

Блаженный Епископ Гойдич ясно говорив о собі:"Ни єм Рус, не єм Українець, єм Русин, котрий ту хоче жити и умерти."

А коли боло перепись населення (цензус) на Словакії Блаженный Епископ Гойдич сесе говорив вірникам в 1940 році:" ... же бы ся наш вірник записав такым якым досправди є; зато, же наші люди хоснувуть вшелиякі назви Русин, Руснак, Руськый, Пидкарпатськый Рос, Украйинець и.т.д., што нас роздроблює и ослаблює, зато барз прошу, же бы про єднообразность, мы при майближшом списованю людей запысалі ся за Русина, за Русинку, як нас назвав отиць Духнович.

http://www.molody-rusyny.sk/index.php?


Українці Словаччини
Публікації:
У Пряшеві відбувся 4-й український книжковий фестиваль
/ 5ЧИН МИКОЛИ МУШИНКИ
/ 1Роковий концерт і лемківське весілля. Пласт в Словаччині знов підготував дітям і молоді 9 незабутніх таборових днів
/ 3Проща до Марійського відпустового центру Лютина у Словаччині зібрала українців
У Музеї української культури в Свиднику відбудеться 70-е Свято русинсько-української культури
Музей української культури вже 60 років є перлиною міста Свидник у Словаччині
/ 22У Пряшеві за участі Глави УГКЦ відбулася архиєрейська хіротонія та інтронізація Глави Словацької греко-католицької церкви
/ 5Архиєпископом і митрополитом Пряшівським іменовано ігумена Святоуспенської Унівської лаври УГКЦ
На Пряшівщині втридцятьдруге пройшли туристично стежками будителя Олександра Павловича
Свято "перогів" пройшло у музеї української культури у Свиднику
Пласт відзначив 95-ту річницю перших гуртків на Пряшівщині таборуванням
Український народний хор із Кошиць завершив цикл різдвяних концертів
Через проблеми з фінансуванням у Пряшеві можуть закрити клас для українських дітей в місцевому дитсадку
Після річної перерви у Кошицях у рамках Днів України відбувся концерт хору "Карпати"
Табір "Карпати-2022" у Словаччині знов приніс дітям і молоді багато знань і забави
Музей української культури у Свиднику запрошує на "рекордні" та антивоєнні "Вишиті обійми"
У музеї української культури у Свиднику пройде День народних традицій зі змаганням у приготуванні вареників
У таборі Пласту "Карпати 2021" у Словаччині знов зустрілася майже сотня дітей і молоді
/ 2Микола Мушинка. Боротьба за "минуле"
/ 1Миколу Мушинку з Пряшівщини нагороджено найвищим орденом України
Після довгих місяців в Кошицях прозвучав традиційний концерт хору "Карпати"
/ 1На Пряшівщині на 89 році життя відійшов у вічність професор Юрій Бача
Ювілей визначного україніста. До 90-ліття Михайла Романа з Пряшівщини
/ 1Перший лемко, творчість якого визнали в Європейському Союзі
/ 335 років відзначає хор "Карпати" у Кошицях
» Всі записи