Обережно, любов

Спектакль про кохання, як воно накриває людину непереборною хвилею і годі йому опиратися. Про кохання як катастрофу. А відомо, що якщо катастрофи не уникнути, то її треба обставити з шампанським і музикою. І музики у виставі — понад край. Актори натхненно співають і танцюють (балетмейстер О. Самарук, педагог з вокалу К. Якубик-Гамага). При цьому постійно переодягаються (художниця-постановниця В. Степчук). Історія відбувається у Нью-Йорку 1970-х. Нагадує це химерні комікси, які раптом ожили, збагатилися рухом, звуком, а головне — заразними емоціями, що втягують глядача у свою атмосферу.

Головний герой Том (Р. Дзуринець) — успішний офіс-менеджер. Актор не ідеалізує свого героя — навпаки, грає його досить жорстко, інколи навіть сатирично. Він постійно балансує між щирою (хай і не надто глибокою) закоханістю і сумнівами. Його співочий дует із коханою — кульмінація всього дійства. І все ж таки... Ця людина звикла грати у бізнесі за чіткими правилами. Тут же виявляється, що правил немає ніяких (окрім знаменитого “взявся — ходи”), тому герой у постійній прострації. Як усе узгодити, звести докупи, зав’язати єдиним вузликом (як колись казав І. Плющ, “упихнути невпіхуєме”), він так і не вигадує. Зате він демонструє усі стадії еволюції кохання, проходить через них, як учень-бешкетник (недарма драматург дав йому ім’я Тома Сойєра, але і Фоми Невіруючого теж).

Д. Горшкова у своїй ролі стрибнула вище голови. Зіграти жінку зовсім іншої комплекції, ніж ти сама, — це треба уміти. Героїня живе у своє задоволення, їй начхати на всі умовності. Того самого вона чекає і від партнера, але... І все ж вона переконливо демонструє, що справжній чоловік завжди доможеться того, чого хоче жінка. Роль просто випромінює колосальну любов до життя, нездоланне бажання насолоджуватися ним - і хай увесь світ зачекає. Дівчина заражає цим настроєм Тома, тягне його за собою, роздмухує йго багаття, шарудить у вогнищі палицею — аж іскри розлітаються по цілому залі і запалюють кожного глядача. При цьому чекає такої самої сліпої пристрасті, проте з цим раціоналістом доводиться вовтузитися не на страх, а на совість.

Дуже драматична роль у М.Савенко, її героїня бореться за втрачене кохання, як тигриця. Цей образ — своєрідна енциклопедія ревнощів, ходячий посібник про те, як треба і як не треба поводитися у такому стані. Найчастіше героїнею керує не її свідомість, а сама жіноча природа, щось глибинне, правічне, тому інколи образ перетворюється навіть на щось міфологічне, архетипне.

О. Рибчинський грає офісного колегу Тома, такого собі хлопчика “навпаки”. У його коментарях до роману Тома це перетворюється на щось максимально збочене. Це необхідний кожному позитивному герою протагоніст, який висміює усі його вчинки, відверто блазнює, але тим самим привертає увагу до них, ставить гострі питання і у кінцевому підсумку навіть по-своєму виправдовує їх. Без таких фріків життя було би прісним і надто прямолінійним.

Час від часу компанію цій четвірці складали танцівниці Е. Ліпунова, О. Грицаїшин та вокалістка К. Кожевнікова. У виставі також залучені студенти Академії культури та мистецтв

О. Свіщов, Т. Міхалко, А. Єжов. Фактично це різні іпостасі основних героїв, які вносять все нові нюанси до їхніх образів, ще більше заплутують і так непросту історію.

Як зауважив присутній на прем’єрі А. Шекета, невідомо, як поставилися би до такого спектаклю брати Шерегії, проте публіці, яка була у залі і яка ще прийде на наступні покази, вистава цілком до душі. Справді, виходиш із залу дещо зазомбований, ошалілий від усього, що на тебе обрушилося. Усе йшло, в принципі, до трагічного фіналу, хоча в епілозі все виглядає зовсім навпаки, але чи насправді воно, чи то тільки марення — кожен може вирішувати по-своєму. Головна ж думка твору: любов — це вам не просто так, нею займатися треба.

Теги: прем'єра, вистава, спектакль, Бенюк, Лабют

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати