Театр про театр

Глядачі сиділи у масках, потребуючим їх видавали при вході, перед виставою у залі працювали встановлені там стаціонарні апарати для очищення повітря. Попри таку дещо напружену атмосферу публіка прагнула дійства, бо наші тривожні часи особливо потребують позитивних емоцій. Та й привід небуденний, адже сезон не рядовий, а ювілейний.

Твір належить до популярного жанру театру в театрі, де показано, як готується типова вистава, які конфлікти спалахують між учасниками процесу, які плетуться інтриги, виникають комічні ситуації. Уся та залаштункова кухня аж ніяк не менш цікава, ніж саме сценічне дійство, хоч вона і лишається поза увагою глядачів. Тут же її вирішили показати загалові, і сміх у залі практично не стихав. Тонкий французький гумор драматурга увійшов у резонанс з сучасними закарпатськими інтерпретаціями цих жанрів, а також із зацікавленістю глядачів, які вже відчутно скучили за такими речами.

Багатофігурна композиція виявилася напрочуд виграшною, бо дозволила продемонструвати глядачам і досягнення досвідчених акторів, які становлять золотий фонд трупи, і таланти театральної молоді, яка переймає творчу традицію старших. Власне, і сама п’єса великою мірою про це саме. Представникам двох поколінь вдалося сформувати злагоджений ансамбль. Місцями це навіть нагадувало таку собі музичну скриньку, де під мелодію крутяться різні фігурки, ховаються, з’являються знову - настільки усе було зрежисовано з точністю до міліметра і до секунди.

Актори грали практично самих себе, тому були максимально розкуті і переконливі. Як підкреслила двічі зі сцени С.Матл, вона не грає свою героїню, вона і є нею. Водночас декому вдалося спробувати себе у суміжних амплуа — Р.Ланьо грав директора театру, В.Фурдь — метра-драматурга.

Окремо слід сказати про костюми і реквізит — це окреме захопливе видовище. Все ж таки оповідь про славетний паризький театр, тому костюмери і реквізитори стрибнули вище голови. Актори переодягаються по кілька разів, причому щораз у все більш вигадливі вбрання. Просто фантастичною була хореографія — здається, що актори танцювали не менше, ніж говорили. Порадувала вистава також оновленим світлом та звуком. По її завершенні міські власті подарували театрові до ювілею ще й новий проектор.

А за кілька тижнів у театрі — ще одна прем’єра, яку готує запрошений з Грузії режисер.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати