70 років творчості

Майстер народився 19 травня 1951 р. у с.Лісковець (тоді Ляховець) на Міжгірщині. Навчався 1966-1971 р. в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва (нині коледж мистецтв ім.Ерделі при Закарпатській академії мистецтв), де набув фах по художній обробці дерева (вчителі І.Гарапко, В.Свида, В.Берец, І.Чепа).

1975-1979 р. на замовлення облвиконкому виконав галерею передовиків виробництва (52 мальовані портрети, а з них виліплено 23 бюсти). Від них почув багато цікавого, і про кожного може написати повість. 1977-1983 р. навчався у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчих мистецтв і архітекутри), де отримав фах скульптора, художника, педагога. Дипломною роботою вперше в історії інституту стали складні за композицією медалі, присвячені художникам Відродження та майстрам-передвижникам. Попередньо керівник дипломної В.Бородай спрямував студента до Ермітажу переглянути там фондову колекцію з 16 тис. медалей, що стало додатковою школою.

Вступає 1984 р. до Спілки художників, 1996 р. до Спілки журналістів, 2006 р. до Спілки дизайнерів, 2018 р. до Об’єднання професійних художників Закарпаття. З 1986 р. був головним художником Закарпатського художньо-виробничого комбінату Художфонду України. Член правління Закарпатської організації спілки художників (1986-1987), голова її секції скульптури (1987-1990), член експертно-художньої ради по скульптурі Художфонду України (1986-1990). Член худради при Ужгородському міськвиконкомі. Член худради при обласній раді (1992-1998). Лауреат республіканської премії ім.М.Островського (1989), обласної премії ім.Д.Вакарова (1989).

Продовжує навчання аспірантом академічних майстерень Київської філії Академії мистецтв СРСР (консультанти ­ академіки М.Анікушин, О.Комов, В.Цигаль, Д.Бісті).Неодноразовий учасник міжнародних форумів “Дзинтарі”, “Паланга”, “Сенеж”. Їздив у творчі відрядження до Бухари, Самарканда, Чити, Іркутська, Грузії, Вірменії, Молдови, Литви, Латвії, Естонії. Двічі їздив місцями Шевченкового заслання, результатом чого стала графічна серія “Життєвий шлях Тараса Шевченка”. А 1991 — 1993 р. вже як турист відвідав більшість країн Західної Європи, звідки привіз сотні замальовок. У Парижі 1994 р. відвідав 60 музеїв, тільки тиждень оглядав Лувр. Пізніше відвідав Єгипет.

Від 1973 по 2018 р. провів 15 персональних виставок.

Виграв державний конкурс, створивши образ Оранти, який Л.Кучма вручив папі Павлу-Іоанну Другому під час його візиту до України 2001 р. Заслужений художник (2001), доктор мистецтвознавства (2004). Виграв державний конкурс 2004 р. на встановлення Монументу соборності в Ужгороді (співавтор В.Ганзел). Нагороджений Відзнакою МВС (2009).

За книгу графіки “Олександр Духнович” нагороджений дипломом 1-го ступеню Світового фестивалю бойків (2005). Достойник “Золотого фонду Бойківщини” (2010). Був радником голови ОДА з питань культури і мистецтв.

З 2012 по 2015 р. писав історію санаторію Деренівська Купіль, для чого зібрав 62 історичні документи, починаючи з ХVII ст.

Почесний громадянин м.Перечин (2003), смт Міжгір’я (2007), смт Ясіня (2010), Ужгородщини (2011). Академік Міжнародної академії богословських наук (2018). Голова Закарпатського осередку Львівського регіонального відділення Спілки дизайнерів України. Голова Ужгородського товариства ім.О.Духновича (2018).

На середину 2020 р. створив 24 пам’ятники,, 87 меморіальних дощок, розробив 20 гербів населених пунктів, понад 500 медалей, 30 живописних творів, 970 графічних творів. Твори зберігаються у 38 музеях України і світу. Автор графічної серії «Етнографія Карпат» (35 аркушів), понад 40 портретів князів та гетьманів України.

Видав десятки наукових та публіцистичних статей, 4 книги “Cмерековий херст” (1995), “Карпатська Україна в портретах” (1998), “Скарби предків” (2000), “Олександр Духнович” (2003), комплект листівок “Тарас Шевченко” (1997).

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати