Хустські канікули

У третій повісті нарешті подається передісторія головних героїв. Носій типового закарпатського прізвища киянин Роман Попадинець таки виявляється нашим земляком. Щоправда, у цій повісті київський музейник практично не діє — він перебуває по обміну досвідом у США, обмінюється з сином Ясем яскравими листами. Натомість його 80-річний батько виявляється сином карпатського січовика і січовички (Січ мала жіночий підрозділ). Оцей дід з онуком Ясем у березні 2019 р. відправляються зі столиці на історичну батьківщину, на відзначення 80-річчя Карпатської України, у надії знайти якісь дані про свого предка (батька і прадіда).

Саме тут, у хустському музеї Ясь зустрічає знову магічне крісло-гойдалку, зникле у Києві. За його допомогою він фізично переміщується на 80 років назад і на власні очі бачить події Карпатської України, стає їхнім учасником. Дуже драматичною є сцена зустрічі Яся зі своєю прабабусею, якої у власному житті вже не застав (хлопець представляється цій дівчині товаришем-односельцем її нареченого), подальша мандрівка персонажу на передові позиції, де тримав оборону його юний прадід, стає свідком його поранення.

Яскраві образи отця С.Сабола (Зореслава) – поета і капелана Карпатської Січі (його зображено і на обкладинці), також журналіста і письменника В.Гренджі-Донського, вчителя і січовицького командира Я.Голоти. Чи не вперше ці три закарпатські діячі виявляються настільки жваво змальованими для нашого юного всеукраїнського читача. Маємо цікавий зразок, як можна нестандартно, але при цьому переконливо оповідати про минувшину нинішньому комп’ютерному поколінню дітлахів, поведеному на різноманітних гаджетах і орієнтованому на перш за все візуальне (а не текстове) сприйняття інформації. Уперше в сучасній літературі маємо вражаючі замальовки Хуста — і нинішнього, й історичного, що сприяє підвищенню туристичної привабливості цього міста.

Ясь кілька разів переміщується у часі назад і уперед. У минулому він не тільки зустрічається з власними предками, а й бачить чимало яскравих картин з повсякденного життя наших краян, колоритні сцени останніх днів Карпатської України.

Натомість у 2019 р. він видирається до руїн хустського замку, стає свідком відкриття оновленої експозиції місцевого музею, а також реконструйованого будинку хустського театру. Він дивиться виставу “Останнє танго у Хусті”.

Третя повість циклу виявляється найбільш складною за композицією і найбільш відщліфованою у сенсі сюжетно-тематичних ліній. Її читаєш на одному дихання, настільки усе хвацько закручено, а кожний епізод щільно припасововано до попереднього і наступного. І хай наприкінці хустське крісло знову загадково зникає, проте воно так само несподівано знаходиться у столиці. Отже, пригоди триватимуть і далі.

Теги: Гаврош, Карпатська Україна, Сабол, Зореслав, Гренджа-Донський

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати