Карантин оновлює ужгородський театр

По всій Україні театри зараз зайняті інтенсивними репетиціями. Відсутність  глядачів має як свої мінуси, так і плюси. З’явилося більше часу на шліфування спектаклів, для роботи над деталями. Зокрема, наш театр оновив виставу А.Філіпова “Здрайстуйте, я ваша тітонька!” Причин до того дві. По-перше, зміна кадрів у трупі. Ідуть  геть одні актори, їхні ролі доводиться доручати іншим, при цьому часто змінюється увесь рисунок. По-друге, тепер у виставі значно збільшено кількість вокальних і танцювальних номерів, через що ранішу музичну виставу перетворено на мюзикл. Ну і з’явився цілий ряд подальших режисерських знахідок.

Спектакль максимально відійшов від відомої кінофільму, повернувшись ближче до оригінальної авторської версії. Також він став, наскільки це можливо, максимально закарпатських: така історія могла відбутися в Ужгороді десь сто років тому. Така Собі “вуйна з Бразилії”, потрапивши на Підкарпатську Русь, мала вчинити якраз подібний рейвах. Принаймні, закарпатські типажі проступають в усіх персонажах.  

Чарівний лакей, немов зійшов на сцену прямо з закарпатських народних казок. Це настільки місцевий типаж, що його навіть не маскує химерна перука.

Набагато яскравішими, ніж у фільмі, вийшли два парубки, які закручують всю інтригу. Вони зосереджують на собі добру половину всієї глядацької уваги.

Два дідугани у їхньому змаганні за вуйну – немов анекдотичні два куми.

Сама бразильська тітка і її вихованка подаються як цілком романтичні особи, але парадоксальним чином вписуються у створений навколо низ балаган.

Ну і нарешті Бабс. У своєму відчайдушному намаганні вижити в тому абсурді, в якому він опинився, чоловічок нагадує кожного з нас, хто заплутався у карантинних тенетах.  Загалом вистава вже нагадує добре настояний борщ,  де усе притерто одне до одного єдиним ароматом. Актори перетворилися на єдиний мурашник.

На малій сцені оновлено виставу М.Фіщенка “Краще залишайся мертвим”. Це така фантасмагорична притча на трьох акторів і двох статистів-санітарів. Спектакль цікавий цілим каскадом перевтілень, він нагадує калейдоскоп, який постійно обертають, щоразу оновлюючи візерунок.

Жіноча роль – це щось. Ми бачимо сім абсолютно різних жінок, різної вдачі, різного віку, соціального статусу, не кажучи вже про зовнішність. Навіть не віриться, що це та сама   актриса. Жіноча натура пластична до неймовірності, але тут цю рису доведено просто до краю. Жінка – це рай і пекло в одному флаконі,  але продемонструвати це у семи етюдах – спробуйте самі!

Надзвичайно виріс у головній ролі Р.Дзуринець. Ще на прем’єрі два роки тому він був цілком органічним. Тепер же його максимально суворий і холодний на початку образ дещо пом’якшав і набув тепліших рис. Нашій сцені страшенно бракує позитивних персонажів, а це якраз один з них.  

С.Барабаш – містер Перевтілення. Усе негативне і усе позитивне, що зустрічається у чоловічій натурі тут щедро демонструється глядачеві. Інколи його просто не впізнаєш. Особливо голос. Водночас він ніби друге я головного героя,  постійно відтіняє його і примушує також змінюватися.

Вистава справді набула нового шарму.. Тепер вона сприймається не тільки як протистояння героя з долею,  але й як відвічне змагання двох протилежних натур – чоловічої і жіночої. 

Отже, наш театр вповні готовий до гідного закриття сезону на обох сценах (це якщо карантин буде відповідно послаблений до середини липня) або ж до відкриття нового сезону восени.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати