Письменник у книгарні

На відміну від грудневої серії, ця проходить у затишку другого поверху. Згори чуєш, що до книгарні вчащають переважно жінки – матусі за казками для дітей, дівчата – за навчальною літературою і романами про кохання.

Як не дивно, заходила публіка і на другий поверх – ближчі і дальші знайомі. Дивом  дивувалися, що я наважився писати багатотомну історію України. Обмацували перший том з того проекту як щось таке, чого не мало би існувати в принципі – як палаючу кригу. Найбільш відверті щиро зізнавалися, що не вірять, ніби я доведу це до нашої сучасності. Ну, щоб описати нашу сучасність треба бути не так істориком, як психіатром. Писати про колективне божевілля цілої нації буде справді тяжко. Та справа не в тім. Воно ж бо не перше і не останнє в нашій історії. Насправді незабаром вже має вийти з друку другий том. Готовий до здачі у видавництво том третій. Зараз завершую четвертий. Потім дозволю собі місяць-другий перепочити, бо воно витягає з мене геть усі життєві сили – як ембріон з матері. Але за два-три роки все завершиться.  

За понад тридцять років педагогічного стажу (стільки не сидять), я “проходив” наскрізь всю вітчизняну історію десь з півтораста разів. Звичайно, набагато поверховіше, ніж пишу зараз. Окремі шматки читав для істориків більш детально. Там почуваюся дещо комфортніше. Певним річковим порогом завжди було для мене (підозрюю, не тільки для мене) ХІХ століття, яке М.Драгоманов взагалі називав втраченим часом. Хоча і там чимало яскравих драматичних моментів: Кармелюк, через чиї загони пройшло десятки тисяч осіб (це ж якась УПА початку ХІХ ст.), прорив вчорашніх кріпаків у цукрозаводчики, два польські повстання, весна народів, кримська війна, незаслужено забуті земства і громадівський рух, не кажучи про сотні захопливих біографій. Коли десь через рік перевалю через цей поріг, далі вже буде легше.

Довірливі книголюби спокушалися. У кожній людині глибоко в натурі сидить колекціонер, тож кортить узяти перший том, щоб поступово зібрати їх усі. Це у нас ще з кам’яного віку. На окремих стоянках знаходять необроблені каменюки химерної форми. Вважають, що кроманьйонці приносили їх з суто естетичних міркувань, як колекційні предмети.

Наш фольклорист Іван Сенько повідомив мені, що відоме китайське прокляття “Щоб ти жив у добу перемін!” – це насправді вже англійська інтерпретація. У китайців воно звучало дещо грубіше: “Краще бути собакою у мирний час, ніж людиною у час перемін”. Є, правда, ще третя альтернатива: історик завжди почувається собакою у час перемін. Тому і кортить утекти до минулого, де, звичайно, нічим не краще (якщо не обманювати себе), а все ж таки інакше. А зміна форми болю – це вже якийсь перепочинок. З багатьох визначень щастя це, можливо, найбільш чесне.

Пишучи, не раз переконувався: викладати історію слід так, ніби сам ще не знаєш, чим воно усе скінчиться. Історія не має іншої мети, окрім себе самої. Тому цінною є сама по собі кожна окремо взята доба. Хоча нас змалку привчали, ніби є більш і менш “козирні” епохи. Історики люблять перші і пробігають скоромовкою другі. Я намагаюся розтікатися думкою по всьому часові рівномірно. Чи виходить? Гм. А.Ейнштейн якось обмовився, що коли Господь творив цей світ, воно Йому явно подобалось – от що жахливо. Мені те, що виходить, не надто подобається. Воно й зрозуміло – у далекого нащадка вигнанців з раю так і має бути. Написане дуже далеке від повчальної казки: кров, підлота, страждання-випробування, втрачені шанси. Але й протилежне до цього всього теж. Ормузд постійно бореться з Аріманом. То звіряче долає небесне, то навпаки – оце і є пульс історії.     

Пишу, щоб самому дізнатися, що там буде наприкінці. Подібні же зустрічі-бесіди з  читачами, як була у “Кобзарі”, це наче зазирання у шпаринку (всякий історик вуайєрист, навіть якщо він це заперечує). Чергова зустріч з читачами – 10 березня в обласній бібліотеці о 17-й годині. Це день смерті автора “Кобзаря” (того, що книжка, а не крамниця), незадовго до якої Шевченко видав “Буквар” для недільних шкіл і планував написати для них ще й історію. Ми тепер сплачуємо багато подібних заборгованостей.

Теги:

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати