Жива Карпатська Україна

Книжка вийшла як 13-й випуск популярної серії “Ім’я на обкладинці”, оскільки у ній містяться нариси про цілий ряд політичних і культурних діячів Карпатської України, а також п’єса “Останнє танго у Хусті” про театр “Летюча естрада”.

Про Карпатську Україну за останні три десятиліття у нас написано дуже багато. Проте так сталося, що місцеві видання тяжко долають карпатські перевали і мало відомі на великій Україні. Винятками є хіба що львівське перевидання мемуарної книжки “Карпатська Україна у боротьбі” та київська книжка О.Пагірі про Карпатську Січ. Згодом до них приєдналося ще кілька видань з Києва і Чернігова. Тепер цей список поповнює і книжка О.Гавроша, яка зусиллями видавництва розходиться по цілій Україні і формує уявлення масового читача про наш край, нашу локальну історію. 

П’ятнадцять статей подають тогочасні події із різних ракурсів, з погляду дуже різних, кардинально несхожих між собою людей, створюючи тим самим об’ємну, 3D картинку.   

У статті “Невиконані обіцянки президента Масарика” змальовано драматизм перебування нашого краю у складі першої Чехословацької республіки, позитивні і негативні моменти тієї доби, зав’язані тоді вузли суперечностей, які стали розв’язуватися лише 1938-1939 р.  

Не менш концептуальний текст “Карпатська Україна: непрості відповіді на непрості запитання”. Це інтерв’ю з істориком М.Вегешем, де у формі напруженого діалогу з’ясовано найбільш дискусійні моменти тих подій – хай і не остаточно, але читачеві бодай подано багатий матеріал для роздумів. Також книжка містить інтерв’ю з О.Довганичем, що свого часу теж був серед першопрохідців даної тематики.

Окрему статтю присвячено фільмові-хроніці К.Лисюка .про Карпатську Україну, там, зокрема, подано стенограму зафільмованих засідань Сойму. Саме за варіантом О.Гавроша це джерело зараз цитується у багатьох дослідженнях. Є і про інший американський фільм, що ішов у тодішніх кінотеатрах США, а нині вважається загубленим. Є про кілька книжок написаних іноземцями про Карпатську Україну.

Є також біографічні нариси про А.Волошина, С.Клочурака, єпископа Д.Наряді, Р.Шухевича, де зроблено спробу максимально стереоскопічно, з різних позицій подати складність кожної з цих фігур.   

Подано біографії драматурга і керівника “Летючої естради” Миколи Чирського, художника, плакатиста Михайла Михайлевича, художника Миколи Бутовича, хореографа Анатоля Демо-Довгопільського, письменників О.Олеся, Ю.Горліса-Горського, У.Самчука.

Повний текст п’єси суттєво різниться від того варіанту, який вже вісм місяців з успіхом  іде на сцені Хустського театру. Зокрема, тут активно діє поет, журналіст і літописець Карпатської України Василь Гренджа-Донський, більш повно подано спілкування місцевих діячів з зарубіжними журналістами (воно дуже перегукується з реаліями наших днів), на порядок глибше показана історія молодої артистки Василини з Колочави та її батька.  Діалоги і монологи сповнені різних світоглядних, філософських моментів, чимало афоризмів.   

Перефразовуючи відомий вислів про дитячу літературу, скажемо, що для масового читача слід писати так само глибоко, як і для науковців, тільки набагато захопливіше, більш образною мовою, з частішою пульсацією викладу. Саме такого стилю дотримується автор. П’ять місяців Карпатської України у викладі О.Гавроша постають рельєфніше.

Видання гідно завершує рік 80-ліття Карпатської України. Закарпаття, що отримує від інших регіонів України масу історичної і краєзнавчої літератури, нарешті починає віддавати свої борги, докладаючи щось своє у загальнодержавну скарбничку.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати