220 v

Дійство на дві години з хвостиком (головний режисер Т.Гарагонич) демонструвало увесь спектр емоцій. Як казав Попандопуло: “Хочу, щоб душа розгорнулася, а потім загорнулася!” Було і того, й іншого (загортання часом більше). Місцями це були шанобливі реверанси перед Закарпатським народним хором (шануємо, вивчаємо, робимо по-своєму). Просто бурю оплесків зірвала нова версія класичної композиції М.Суслікова “Бокораш на хвилі”. Хореографія у нерозривному зв’язку з акробатикою стає візитівкою коледжу. А місцями це був замах взагалі на Голівуд. Просто божевільне світло било зі сцени у зал і навпаки. Згадувалася стара телереклама: з точністю до міліметра і до секунди. Звук інколи передавав куті меду (а от ми ще і так можемо!), але в цілому був суголосний світлові, інколи вів його за собою. Дуже цікавими були слайди на великому екрані.

Понад усяку хвалу – костюми. Досі найбільш масове костюмоване дійство, бачене мною – Бородінська битва у подачі С.Бондарчука. Те, що творилося на сцені, наближалося до того. Студенти щораз з’являлися у все нових і нових вбраннях (уявляю, що чинилося за лаштунками). Там було все – народні костюми мінімум п’яти чи шести етносів, чимало естрадного і театрального. У деяких номерах вбрання ставало епіцентром: співачка у червоній сукні-дзвоні розміром на усю сцену кілька разів перетворювалася на різні живі композиції, не припиняючи вокалу. Не дивно, що зал був переповнений – хіба що на люстрах не висіли.

Почалося усе з багатосерійної хореографічної композиції, присвяченої закарпатському виноградарству. Спершу – “половецькі перепляси” якихось нетопирів, Чугайстра та іншої нечисті. Але людина відкриває виноград – і починається цивілізація. У більшості наступних танців обігрується мотив колеса. Традиційний бал вино брання обіграно на всі сто відсотків.  Далі іде етнічна серія: словаки, румуни, мадяри, кожна група виконувала мінімум по два танці. Ромська тематика заходить уривками зі студентської вистави “Папуша” (за драматичною поемою Л.Костенко). Свого часу довелося бачити цю роботу повністю. Виконавиця головної ролі щасливо поєднує кілька талантів: драматичний, декламаційний, танцювальний (на звіті був якраз її весільний танок). Хор-табір – це якийсь синхронний мурашник, кожний член колективу дуже різний, а водночас усі є єдиним колективом.   

Композиційним центром концерту стали уривки з інсценівки “Аліси у країні чудес”. Сама Аліса нагадувала ожилу ляльку Суок з радянського кіно, тільки набагато динамічнішу й іронічнішу. Хореографічна класика у фраках і вечірніх сукнях. А також: медузи і золоті рибки, Чеширський кіт з цілою бригадою, Капелюшник з Березневим Зайцем, Королева з шахами-мажоретками (цього  разу у пруських чорних одностроях Фридріха ІІ), були Гральні Карти. Дана казка екранізувалася десятки і десятки разів, та версія коледжу аж ніяк не губиться між ними. Л’юїс Керролл вже сам обирає, кого допускати до своєї казки, а кого – ні. Коледж – серед допущених.   

Підготовані О.Тазінгером чотири музичні композиції вражали різноманіттям. Було і щось джазове, і “Верховина” М.Машкіна у незвичному аранжуванні. Ансамбль естрадних інструментів (гітари і акордеони) запалював аж іскри летіли. На рівні був і вокальний дует. Танець журавлів під відому пісню Б.Лепкого примусив зал затамувати подих. .

Насамкінець директор коледжу Н.Шетеля повідомила, що у звіті брали участь 220 студентів і всі викладачі спеціальних дисциплін. Уперше довелося побачити настільки розчуленими обласних керівників Й.Борто і В.Мікуліна, бо й було від чого. Концерт попри неминучий жанровий різнобій все ж таки став єдиним цілим, залишив стійкий після смак. 

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати