За сімома замками

На обкладинці – перед закритими дверима меланхолійний чоловічок у червоному кафтані (привіт дев’яностим рокам з їхніми статусними малиновими піджаками!). Хоча, судячи з заголовку, там мав би бути людський череп, проштрикнутий блискавкою. Інакше кажучи: не влізай – уб’є! Назва провокаційна: кому же не закортить улізти, якщо заборонено?! Адже ітиметься явно про якісь таємниці, смертельну небезпеку, ризик і драматичний фінал. Так воно й є. І чоловічок з тим цілком гармонує – більшість малинових піджаків пройшли через подолання заборон, нехтування правилами, а потім знайшли свій трагічний фінал.

Десять оповідань – про загадкову чоловічу натуру. Кожний персонаж – як сучасна суперточна зброя, вона здатна творити чудеса, досягати мети попри все, перемагати, але ціною власного демаскування і знищення. Та й крім того, у кожну таку махіну обов’язково вмонтовано механізм самоліквідації. Отак і ці дядьки: пройшли Рим і Крим, сам чорт їм люльку розкурював, а результат завжди один. Такі собі Голіафи, які навіть без Давида кінець-кінцем самі беркицаються з копит. При цьому багато філософствують, а ще більше пізнають різні істини, якими вже ні з ким не поділяться.         

Оповідання І.Яцканина традиційно насичені численними афоризмами. Наприклад: “Та навіть одне дерево серед широкого поля, якщо підійти до нього впритул і глянути вгору, на його крону, може нагадувати гущавину, хащі, якими не пройти...”

Оскільки наша література несе на собі родимі плями закарпатського живопису, тут багато осінніх пейзажів: “Осінній день. Тихо, село немов зачаїло подих. Над ним розливався сумний спокій. Лісоруби з вишнього і нижнього кінця села зійшлися, ідучи на роботу аж під Дівничками. У траві ще спала роса і скривджено дзвеніла під їхніми чобітьми”. А чому з усіх пір року закарпатським митцям найбільш суголосна осінь? Теж є відповідь: “Восени, коли замріяне поле, луки, ліс філософствують з кольорами, ні на мить не заплющивши очей, оді все найбільше страждає. Нічого дивного, осінь і є пора страждань”.

Інший афоризм, що в перспективі може стать приказкою: “Село пустіло, і він міг вибрати хату, хоча й не належав до тих, які довго вибирають, але ж хата не піджак: вдягнув – не пасує, взяв і скинув”. Топос запущеної (помираючої) батьківської хати взагалі центральний у цій новелі: “Хата лісничого пустувала. Час від часу син лісничого приїжджав і відчиняв вікна переконатися, чи все гаразд. Усе в нього виходило смішно і нагадувало танці шамана: двері настіж, вікна відчинені, три рази обійшов хату, уважно заглядаючи у всі закутки, швиденько зачинив вікна, замкнув двері, залишивши за собою лише дим від машини”. Чи не така зараз уся центрально-східна Європа: заробітчани час від часу повертаються додому, але тільки провітрити порожні їхати. Із Литви нібито виїхало до третини її населення. З України начебто менше, але теж відчутно.

Коли життя перетворюється на тінь, тіні минулого стають особливо реальними: “Вранці встає, з ним просинаються ранні тіні. Вони ще охлялі, немоторні, смішні, але не заважають, навпаки, живуть своїми турботами, щоб пізніше вирівнятись. І все твориться непомітно, навіть коли схиляються перед ним. Новий день крутиться-вертиться на подвір’ї, пропонуючи нові постаті. Але все в тиші. Галас лишився десь інде”.

Новелістика І.Яцканина і є отаким японським театром тіней. Сатира на нинішнє “життя по-новому” просто убивча: “Гм, конем хотів бути, а вийшов з нього осел”. Або ж: “Земля – то не шкарпетки: забрудниш одні, інші на ногу натягнеш”. Останнє – це просто епіграф до нашої земельної реформи.

І.Яцканин постійно руйнує межу між абстрактним і конкретним. Тому “життя в Андрія Псоти стікало, мов краплі води по кришталевій чарці”. Або: “Кожне село має пам’ять. І не треба йому для того ні назв вулиць, закутків. Кожна хата знає свого господаря. Відчуває і впізнає, хто увійшов. Кожна хата знає, як смакує смуток, відчуває його гіркість”.

Новелістика – це гомеопатія сучасної літератури. Тому її терапевтичний ефект такий потрібний у нашу складну добу.  

Теги: Яцканин, новели, Словаччина

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати