Серенча і хосен

На першому показі домінували школярі, які хвилин п’ятнадцять трималися традиційно, потім принишкли. Схоже, що дехто почав впізнавати прочитане у школі, дехто, навпаки, перестав впізнавати. Більшість же просто почали слідкувати за інтригою, котра закручувалася все вигадливіше. Паперові персонажі дійсно набували плоті і крові, поводили себе далеко не прогнозовано. П’єсі рівно двісті років, а психологія наша, виявляється, зовсім не змінилася. Герої легко телепортувалися у нашу сучасність, подали історію про сучасних заробітчан. Ну як історію? Мрію. Бо у багатьох сучасних заробітчан після чотирьох років поневірянь світами сім’ї розпадаються. А тут – навпаки.  

На другому показі були студенти, викладачі, представники ужгородських і мукачівського театрів, інша творча інтелігенція. Усі собі на умі. Усі поблажливі: за перший млинець не б’ють. Принаймні, на повну силу.  Під кінець – багато посмішок: чи то дипломатичних, чи то справді сподобалось.

Порівняно з прем’єрою (місяць тому) спектакль продовжує розвиватися, спілкування з глядачами іде на користь акторам.  Авторський текст І.Котляревського максимально збережено, оркестр вживу виконує 19 з 22 музичних композицій, написаних до твору М.Лисенком. Дуже делікатно зроблено пару вкраплень закарпатського фольклору (“Де серенча – там хосен”). Серенчі вистачає не всім.  

Перед початком дійства актори шикуються на сцені, як шахові фігурки – спершу чоловіки, відтак – жінки. Все готово до партії, лишається тільки розіграти її. Поступово різні пішаки зникають, лишається тільки ферзь з королем. Кожному глядачеві ніби пропонується – давай зіграй!

Петро пару разів матеріалізується із спогадів Наталки. Зовсім, як у “Солярісі” Лема – Тарковського. Потім з’являються ще маки – символи пам’яті. Пам’ять, звісно, страшна штука. Особливо коли вона наркотик – саме так у героїні. Загалом Наталка розійшлася не на жарт. Видається, що де би вона не вчилася, їй там добре викладали  Святе Письмо. Вона постійно нагадувала  то одну, то іншу героїню Старого Завіту, але найбільше алюзій від неї – з Пісні  Пісень. Розбурхана жіноча натура магмою затоплює довкілля, спопеляє усе навкруг. Як на маневрах: спалах зліва, спалах справа! Чоловіки падають штабелями, а їй усе мало.  

Великою мірою хустська версія “Наталки-Полтавки”  – це оповідь про Возного, його еволюцію. Возний – представник влади. А хто найгірші державотворці на світі? Отож. Зате ми найкраще співаємо і танцюємо. Це він справді робить з блиском і натхненням: “Всякому городу суд і права” – одна з найкращих пісень у виставі. Усе інше – вже гірше: ні хабарі брати, ні жінку звабити. Хоча так, як він її прагне, – це, можливо, вперше на закарпатській сцені. Ясно, що від того граничного напруження усіх душевних сил стає трохи втомленим (це дуже м’яко сказано), робить якісь слабкі ходи, але все одно вперто повертається до сильних. Справжній лицар абсурду. Перемикає його нібито після Грому Небесного.  Не надто переконливо, але іншого пояснення ні драматург, ні режисер не придумали.

Петро співає ще краще за Возного. З усім же іншим у Петра, схоже, так само не надто. Проте йому це не дуже і треба. Наталка падає в його обійми без особливих зусиль з його боку.  А навіщо ? На крайній випадок, є побратим Микола, який завжди підіграє. Зрештою, голос у чоловіка – штука важлива, тим паче, що жінки люблять переважно вухами. Та й Петро на відміну від Возного  постійно демонструє свою спортивність. Коротше, мачо. Цікаво, скільки Наталка з ним витримає? Але це вже зовсім інша історія.  

Мати Терпелиха – вічна дівчинка: у дитинстві гралася лялькою, зараз грається донькою. Лялькою виходило краще. А на кому око відпочиває у цій химерній історії, так це на Виборному. Завдяки таким типам і їхнім шкурним інтересам у нас ще не все до кінця розвалилося. Як анекдотичний космонавт, готовий виконати завдання будь-якого уряду. Не забуваючи при цьому і самого себе. Може, так і треба. Принаймні, він єдиний там виглядає адекватним ситуації.   

Отже, першу партію зіграно. У творчих планах театру наразі, принаймні, дві наступні роботи – для дітей і для широкого глядача.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати