Код Ерделі

Нова книжка Олександра Гавроша «Таємниця Ерделі”(100 с.) – третя в його авторській серії “Post scriptum” (після подібних видань про О.Духновича і І.Фірцака), вона містить п’ять авторських матеріалів, ряд текстів самого художника, статтю мистецтвознавця Г.Островського.

Код Ерделі

Видання покликане дати початкову інформацію про метра студентам або туристам, заінтригувати їх, показати, що і тут люди не ликом шиті і здатні поставити не одну загадку.  Задля цього одразу подаються 50 фактів із життя митця – кожний як цвях у голову. Отак-от, живеш-живеш, а лишається від тебе усього п’ятдесят блискіток. П’ятдесят анекдотів у кривому дзеркалі людської пам’яті. І добре ще, що бодай вони. Від більшості не лишається і стільки.

Також тут інтерв’ю з одним із київських колекціонерів і галеристів Миколою Білоусовим, де подається цікавий погляд збоку. Сама книжка побачила світ за сприяння відомих ужгородських колекціонерів Михайла і Анжели Манів. Інтерв’ю важливе тим, що при відкриває завісу у цей теж по-своєму загадковий світ: як побутує класичний живопис в сучасній Україні, через які кола пекла він змушений проходити. Багато чого, звісно, лишилося між рядками – маємо на увазі і трагічну загибель Магди Ерделі, і неможливість продажу викрадених від  неї картин і багато чого іншого.

Натомість є уривки з нотатників-щоденників Ерделі, велика добірка його  афоризмів і навіть його вірші (білі) у перекладі з угорської П.Балли. Є огляд дванадцяти книжкових видань про Ерделі.

До книжки, на жаль, не увійшла п’єса О.Гавроша про А.Ерделі «В Парижі гарне літо”, яка тут дуже очікувана і цілком доречна (авторський варіант суттєво різниться від сценічного). Щодо неї виникає така асоціація. Великий сталінський терор в український літературі стартував у ніч з 11 на 12 травня 1933 р., коли арештували харківського письменника Юліана Шпола. Відтоді арешти стали ледь не щоденними. Так от, ще до того Шпол постійно наспівував:

Скоро солнечное лето,

Скоро сбудутся мечты,

Покупайте у Сюзетты

Ароматные цветы.

Типу передчував, що все збудеться з точністю до навпаки, тому треба любити життя поки воно ще триває. Це фактично варіант тієї самої улюбленої пісеньки Ерделі, за якою названо п’єсу. Нашому художникові не судилося бути репресованим, хоча балансував на тій межі не раз. Він співав ту саму пісеньку практично водночас зі Шполом, тільки зі свого прекрасного далека. Бо комусь нари, а комусь – Канари. В смислі – Мюнхен і Гаржилес. Закарпатці перебули 37-ий рік у більш демократичній державі, а коли вже потрапили під владу Сталіна, то теж якось проскочили. Режимові, очевидно, потрібен був невеличкий кавалочок Європи всередині власної держави. От Ерделі це і забезпечував. Розслабитися йому не давали ,але і з’їсти теж не з’їли.

Ну а загадка Ерделі – в чому вона? Це своєрідний Мауглі світового живопису. Народився у лісовій глибинці, що і підкреслюється його прізвищем, але далі розвивався не в цьому  традиційному середовищі, а потрапив до зграї вовків – європейських модерністів різних напрямків. Став там своїм. Зграї, щоправда, не очолив (хоча міг – і не раз), але врешті-решт повернувся до свого роду-племені, як і його літературний аналог.  Життя Ерделі – казка наяву, вибудована  за всіма композиційними законами цього жанру, із відповідними персонажами навколо нього. Мовляв, пройдеш цілий світ, а щастя знайдеш лише вдома. Правда, воно дуже специфічне, більше посмертне, ніж прижиттєве, а все ж.

У книжці-колажі, книжці-мозаїці вдалося створити дуже специфічний  портрет справді великої людини – з окремих цяточок складається незнищенний життєлюб, який мав що сказати людям і умів це зробити.  То ж не дивно, що вже добрих 70 чи 80 років увесь закарпатський живопис розвивається під його знаком. Закодував.    

26 червня 2016р.

Теги: Ерделі

Коментарі

іван м. 2016-10-21 / 21:19:52
Відкрив, почав читати. І що? На обкладинці Гаврош, а тексти Ерделі. Так хто автор? Палкий прихильник правди (ой, не правдолюб) Сашко вкотре украв чуже і видав за своє. Хоч би зазначив, , що переклади здійснив світлої памяті Повло Балла.
Цікаво, ще які "відкриття" учинить цей борзописець.Моде після перепеисання Копинця, Ерделі візьметься за Чендея. А що? "Невідомий Чендей" класно!. Чому б не пропіаритися. Дивуюся, чому мовчить Спілка письменників. Невже вони не читають один одного?

9846 2016-07-05 / 06:16:33
На Закарпатті так мало видається книжок, що треба радіти кожній новій. Тим паче, що про Ерделі було усього кілька видань, та й ті вже розійшлися.

Несподівано 2016-07-04 / 16:01:36
Солоденька стаття Федаки про здобутки товариша-клептомана чомусь розбудила в Табаці хамло. Шкода, бо досі сходив за філософа...(

Тарас табака 2016-06-30 / 23:21:08
Дегенеративно-цнотливому аноніміу:
Перевіртесь у психіатра, любий.

гаврошу 2016-06-30 / 16:53:17
Нічого путнього у цій книзі не написано,та не знайдено нічого нового.Досить піаритись гАврош

Тарасу Табаці 2016-06-29 / 22:04:29
Дегенеративне мистецтво, чим ви займаєтеся, ще не облагородило жодну людину.
Нічого примазуватися до Ерделі!

Тарас Табака 2016-06-28 / 10:22:54
Я б радив коментаторам цієі подіі не міряти своі овечі мізки до життєвоі трагедіі, котра відбулась поза лаштунками "великих перемін"...

Гриць 2016-06-27 / 16:55:09
Місити глину не скульптуру ліпити. Кожному своє.

В чому новизна книги? 2016-06-27 / 12:13:14
Тобто, це - все, що видав Небесник, але в скороченому і, на думку Гавроша, "покращеному" вигляді?
Так було і з напрацюваннями А.Копинця про Івана Силу.

Федаці 2016-06-26 / 17:18:37
Ви дуже влучно порівняли постмодерністів зі зграєю вовків. Наш талант Ерделі, перебуваючи у Франції, грішним ділом, потрапив під вплив цієї деструктивної секти. Це видно на одному з етапів його творчості. Метру це можна вибачити, адже в нього не було свого вчителя-духівника, який би йому своєчасно вправляв мізки.