Іди і дивися

Книжка народилася як продумана композиція різночасних записів, які врешті-решт складається у єдину тему. Тому тут багато цитат – переважно несподіваних, як-от з в’язня сталінських таборів М.Козирєва, що створив оригінальну астрофізичну теорію часу: «В космосі існують дві сили, спрямовані проти ходу ентропії – зорі і люди”.

            Найбільш продуктивною епохою в інтелектуальній історії людства автор вважає перші віки нашої ери. Справді, це був час, коли людське мислення не розмінювалося на дрібниці, а намагалося взяти бика за роги. ХХІ  століття тільки починає відкривати ту добу, інтерес до неї зростає з кожним роком, доказом чого стають численні перевидання отців церкви, єресіархів, гностиків, різних інших пізніх римських та ранніх візантійських інтелектуалів. Ще більше коментарів до них  і навіть синтетичних історій тогочасних духовних пошуків. Наприклад, Карен Армстронг в «Історії Бога” пише: “Близько 320 р. церкви Єгипту, Сирії і Малої Азії були охоплені пристрасними богословськими суперечками. Моряки і подорожні співали популярні пісеньки, які твердили, що тільки Отець є істинним, незбагненим і єдиним Богом… До нас дійшли оповіді про банщика, який набридав відвідувачам постійними балачками, що Син явився з нічого; про міняйлу, який постійно супроводжував обмін грошей довгими міркуваннями про різницю між сотвореними всесвітом і предвічним Творцем; або про пекаря, який у розмові з покупцями не забував нагадати, що Отець набагато вище від Сина. Простолюд обговорював ці високі матерії з тим же запалом, з яким нині обговорюють футбол”.  От приблизно у такому ключі і пише П.Часто.

            Інтелектуальна історія людства постає як висока драма. Фараон Ехнатон з його спробою утвердити єдинобожжя. Реформи Мойсея і Заратустри.  Намагання апостолів сказати словами про те, що ще ніколи не озвучувалося. Іриней Ліонський і його боротьба проти гностицизму. Елліно-александрійська і карфагенська школи богослов’я. до першої автор відносить Климента Александрійського, Орігена, Афанасія Великого, до другої – Тертуліана.  Подальше буяння думки у середні віки.

Автор вказує: «Дивно як на «похмуре” Середньовіччя, але воно не знало жодного протистояння між Церквою і наукою” – богословська і наукова форми пізнання співіснували в монастирях, університетах тощо. «Найзначнішим досягненням Середніх віків є їхня незрівняна… внутрішня енергія, духовно-інтелектуальна напруга. Середньовіччя збагатило людство чимось набагато більшим, ніж естетичні скарби – вірою у здатність людської душі вивищуватися над зовнішніми обставинами, вірою в людську шляхетність, в переможну силу любові”. Вершиною середньовічного духу автор вважає «Божественну комедію” Данте.

            А от починаючи з Відродження, усе пішло кудись не туди.  Автор навіть не надто розуміє, що саме тоді відроджувалося, адже античної спадщини чи культу кохання не бракувало і у попередні часи. А от утрати цілком відчутні. Мислення позбулося цілісності, занурилося у сосни, за якими втрачався ліс. Ну, скажемо, замість осягнення посмішки Джоконди стали вивчати пори на її шкірі, структура  волосся тощо. З кожним століттям цей аналітичний культ деталі ставав усе більш безальтернативним, витісняючи панорамне бачення. Нині цей культ переживає глибоку кризу (фахівці знають все про ніщо і нічого про все), одним із відгуків на неї і книжка П.Часта.  

            Ну і до чого цього всього скандинавська міфологія? Сучасне розхоже уявлення про Одіна ґрунтується найчастіше на популярній американській кінокомедії «Син Маски”  (продовження культової «Маски”), де створено дещо пародійний образ цього бога; могутній дядько-громовержець, обтяжений різними психологічними комплексами і конфліктами з дружиною та сином-мажором Локі. Автентичний образ значно суворіший, хоч і не надто суперечить кіношному.  П.Часто закінчує книжку дотепним міфом. Щоб вивідати у владики тролів таємницю перемоги порядку над хаосом, Одін мусив пожертвувати лівим оком. І що він почув? “Вся таємниця в тому, що дивитися треба обома очима”. Чорний гумор має свій шарм. Знання найчастіше дається тому, хто вже не може ним скористатися.

            Сучасна європейська цивілізація, замішана на сцієнтизмі, це феномен з одним оком, позбавлений бінокулярного, панорамного зору. Чи здатне людство повернутися до цілісного  осягнення світу і себе у ньому?  А що ж нам ще лишається…

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати