Книжка-2014

Порівняння з минулими роками, звичайно, невтішні. Покажчик 2003 р. зафіксував  284 книжки (а з тими виданнями, що поступили до бібліотеки з запізненням і обліковані вже наступного року – 301). 2004 р. їх було відповідно 253 і  275, 2005 р. – 233 і 273, 2006 р. – 308 і 348 (поки що це рекорд), 2007 р. – 251 і 301, 2010 р. – 267 і 319, 2011 р. – 327 і 354, 2012 р. – 261 і 283, 2013 р. – 240 і 271. То ж порівняно з попередніми роками нині маємо мізерію, але треба радіти, що вийшло бодай стільки.

В іменному покажчику зафіксовано трохи більше, ніж 300 осіб – це не тільки автори книжок, а й редактори, укладачі, автори передмов, рецензенти тощо.

5 книжок присвячено окремим населеним пунктам: Копинівці (І.Шманько), Студений і Хуст  (Ф.Буришин), Руські Комарівці (І.Лукач), Мукачево (В.Пагиря), Медведівці (Ю.Туряниця).

Місцева белетристика представлена 45 виданнями (а 2011 р. було 83 художні видання), в тому числі 5 збірниками. Три з них підгодовував М.Тємнов (два випуски “Дня сказки” і один “Мир чудес”), один – Т.Ліхтей (22-й випуск “Між Карпатами і Татрами” з віршами Зореслава у словацьких перекладах В.Юричкової) і один – вчитель Ужгородської школи №4 Я.Поханіч, включивши туди листи і малюнки своїх  третьокласників до бійців АТО. 

За рештою художніх книжок стоїть 31 наш автор або перекладач. Причому “наш” – у найширшому розумінні цього слова. Скажемо, Іван Кірімов – не закарпатець, але воліє видаватися в Ужгороді (його минулорічну повість “Люсія” присвячено афганській війні). Ю.Драгун видала аж три книжки, М.Дочинець – дві (насправді, значно більше, але до бібліотеки потрапило стільки), В.Густі – три (одну як мемуарист – “Не все змивають хвилі часу” і дві як перекладач зі словацької творів Й.Лайкерта і В.Став’ярського). Дві книжки, поему і повість, видав Микола Рішко. Також дві збірки віршів пустив у світ В.Новак. Ще дві дуже оригінальні книжки вийшли в Ольги Фленько: одна – п’єса про А.Нобеля, інша, “Переплетение судеб: Кобзарь и Ленин” – повість про діда Леніна по материнській лінії, що закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію і мав чимало видатних пацієнтів.    

В.Мотрук переклав з французької повість Г.Шеро “Чудовисько”. Чотири книжки вийшли угорською: вірші й оповідання Ю.Драгун у перекладі Т.Хланової, дві оригінальні поетичні збірки – Г.Барти, Т.Ференці, а також роман З.Нодя. Також угорською мовою видано 240-сторінкову збірку місцевих легенд, укладену Д.Дупкою і Л.Зубаничем. У майбутніх покажчиках варто подавати назви угорських книжок і в українському перекладі.     

Також з фольклорних видань відзначимо “Події, що стали легендами” О.Курти (перекази про замки). Це вже третє подібне видання після відомих книжко І.Хланти і П.Сови.

Нещодавно померлий В.Комендар фінішував книжкою подорожей.  Із видань теж уже померлих класиків слід назвати збірки В.Матіїва (профінансовано його рідними і товаришами) і М.Томчанія (оплачено обласною владою).

Аж два закарпатські видання присвячено Шевченковому 200-річчю. Одне – укладений М.Зимомрею збірник “Відлуння” з німецькими перекладами Кобзаревих поезій. Інше – збірник статей і віршів “Закарпатська Шевченкіана”, підготований самою ж бібліотекою, але включений ще до минулорічного покажчика, бо формально він вийшов 2013 р.

Серед малотиражних видань відзначимо календарі краєзнавчих дат, які вже видають  районні бібліотеки, зокрема у Виноградові, Іршаві і Мукачеві. Із видань, що продовжуються, зафіксовано пару вісників УжНУ. Насправді їх видає більшість з двадцяти факультетів, але не всі передають до обласної бібліотеки.

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати