Путівник до фонтану і навколо

Фактично ж – це детальна історія культурного життя області за останнє десятиліття-друге, ілюстрована півтисячею знімків (з архіву автора та роботи фотохудожника Семена Мельника). Практично усі фігуранти книжки портретовані у вишиванках. У книжці уміщено також ряд пісень (з нотами), присвячених селові (слова В.Габорця, В.Густі, С.Малильо, М.Меденці, О.Тимофієвої, І.Хланти, М.Хланти, В.Фесенко, музика П.Матія, М.Попенка, В.Сторонського, А.Червеняка). Схоже, що завдяки музеєві це село найбільше має пісень про себе.  

            Копашново – рідне село І.Хланти, де він народився 1941 р. Зараз там 2200 дворів, 5000 населення.  А 4 вересня 2005 р. у сільській школі відкрито музей. Нині він має два зали. У літературному – 17 шаф-вітрин з книжками та іншими матеріалами, у мистецькому – картини та інші твори. На базі музею проведено десятки (коли не сотні) літературних зустрічей та подібних заходів.  

Книжка ішла до читача досить довго – така вже специфіка наших культурних процесів останніх років. Тому у більшості нарисів фактаж доведено у ліпшому випадку до початку 2012 року. До першої книги про музей увійшли нариси далеко не про всіх його відомих відвідувачів, то ж готується друга, до якої намічено вже близько сорока нових персоналій.

Наразі найбільше у літературному музеї побувало, звісно, письменників. Це Ю.Бабічин, В.Білич, О.Гаврош, І.Гармасій, М.Гнатюк, В.Густі, М.Дочинець, Ю.Драгун, А.Дурунда, Д.Кремінь, В.Кузан, С.Малильо, М.Меденці, М.Рішко, П.Романюк, М.Ряшко, М.Салай-Пак, Н.Степа-Пеньора, О.Тимофієва, В.Фесенко, М.Хланта, В.Шкіря. Не відставали від них і художники: М.Баник, В.Вовчок, П.Гайович, С.Глущук, В.Зимомря, А.Ковач, Е.Левадська, В.Либа, В.Ловска, Л.Матіко, В.Ньорба, В.Олашин, В.Петрецький, М.Рішко, Б.Тюшко. Хоча тут ще дуже великий простір для роботи – художників можна возити і возити.

Відтак представлені музичні діячі – В.Гайдук, А.Гайналій, П.Матій, О.Німилович, М.Попенко, В.Попович, І.Спасюк, а також два хореографи –  М.Молнар і М.Сачко. Відмітилися у музеї журналісти П.Білецький, Г.Макаренко, В.Мишанич, І.Сідей, Й.Созанський, Р.Фатула. Було дещо й істориків: Ю.Данилець, В.Задорожний, А.Світлинець, а на додачу – краєзнавці В.Пагиря, М.Панько. Не відставали  літературознавці і фольклористи О.Вертій, М.Дмитренко, М.Зимомря, А.Іваницький, В.Марко, С.Мишанич, І.Сенько. Є тут і діячі книжкової справи: М.Дем’ян, І.Ключевський, Д.Федака.

Та чи не найбільше представлені культосвітні діячі – В.Андрійцьо, В.Габорець, М.Гомоляк,  Р.Децик, В.Калинич, В.Кобаль, О.Коляджин, М.Конкіна, В.Курденко, О.Левко, Б.Пранничук, В.Рошко, Г.Сікора, М.Стойка, В.Шмулига, І.Штаєр. Унікальними є нариси про педагогів з глибинки, навколо яких обертається усе культурне життя відповідних сіл або цілих районів: І.Кавка, Г.Ковач, Д.Копинець, М.Михайлишина, М.Пацкан,  П.Прилипко, П.Русин, В.Танчинець,  І.Фриган, В.Хланта, Х.Шкробинець.

Є у книзі і «багатоверстатники”, що відзначилися на доброму десяткові напрямків, то ж їх тяжко віднести до якогось окремого цеху: С.Аржевітін, Ю.Бадзьо, М.Жирош, В.Качкан, І.Коршинський, Ю.Руденко.

Сюди ж можна віднести і священика Миколу Лаурука з румунського нині міста Сігет, що допомагав І.Хланті у його експедиції по збору українського фольклору у Південній Мараморощині. Подібний нарис уміщено і про отця Андрія Молдавчука з Рахівщини, з яким теж автора зводили стежини фольклориста.  

Декого з названих уже немає з нами, то ж нариси про них – своєрідна меморія, аби нічого не забулося. Для живих же діячів це додатковий стимул для подальшої активності. Взагалі, дана книжка багато у чому нагадує довідник І.Хланти “Літературне Закарпаття у ХХ ст.”  (1995), тільки тут вже біонариси значно ширші, та й ідеться не тільки про письменників.  

Якось В.Вернадський мовив: «Майбутнє належить тим, хто засновує університети”. Очевидно, це стосується культурно-освітніх інституцій загалом, якщо ті створено не заради галочки, а для реальної роботи. Згадується традиційна об’ява, що звучить у супермаркетах: «Якщо ви загубилися у нас, то зустрічайтеся у центрі, біля нашого фонтану”. Копашнівський музей давно став отаким фонтаном, де шукають одне одного письменники, художники, науковці і ще багато хто. Найдивніше, що таки знаходять.  

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати